Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №240/26488/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26488/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати 1,14, 1,197 та 1,0796; зобов`язати відповідача провести індексацію та перерахунок пенсії за 2022– 2024 роки із застосуванням цих коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати, фактично врахованого під час призначення пенсії, виплатити недоотримані суми з 01 березня 2022 року та компенсацію втрати частини доходів.

Позов обґрунтовано тим, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати 9118,81 грн. Під час індексації у 2022– 2024 роках цей показник відповідач на визначені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти не збільшував, натомість установив щомісячні доплати.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796.

Зобов`язано відповідача провести індексацію шляхом послідовного збільшення показника 9118,81 грн на зазначені коефіцієнти та у зв`язку із цим перерахувати і виплатити пенсію з 19 травня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, учасники справи подали апеляційні скарги.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та відмовити в позові повністю. Апелянт стверджує, що позивач не подавав заяви про перерахунок пенсії за формою, передбаченою Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1, а його звернення було розглянуто за Законом України «Про звернення громадян». Лист від 03 листопада 2025 року має інформаційний характер і не є рішенням про відмову в перерахунку.

Також пенсійний орган зазначає, що за пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, індексації підлягає показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року - 3764,40 грн. Після його послідовного збільшення цей показник становив 7994,47 грн, що було менше від 9118,81 грн, застосованих при призначенні пенсії позивачу. Тому, на думку відповідача, до 01 березня 2025 року підстав для збільшення розрахункової величини не було, а права позивача забезпечувалися щомісячними доплатами 135 грн та по 100 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу пенсійного органу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін у частині, оскарженій відповідачем. Зазначає, що наведені у скарзі доводи повторюють заперечення проти позову і не спростовують висновків суду про пріоритет частини другої статті 42 Закону № 1058-IV над положеннями підзаконного акта.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині визначення початковою датою перерахунку 19 травня 2025 року та відмови в нарахуванні компенсації втрати частини доходів. Просить провести виплату недоотриманої пенсії з 01 березня 2022 року і нарахувати компенсацію за весь час затримки.

Позивач посилається на триваючий характер порушення, періодичність пенсійних виплат та на те, що про позицію відповідача він остаточно дізнався лише з листа від 03 листопада 2025 року. На його думку, частина друга статті 46 Закону № 1058-IV виключає обмеження минулим періодом, якщо недоплата виникла з вини пенсійного органу. Вимогу про компенсацію вважає похідною від вимоги про виплату пенсійної заборгованості, а тому такою, що може бути вирішена в цьому провадженні.

Відповідач правом поданням відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком за Законом № 1058-IV. Для обчислення його пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

Під час перерахунків з 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року відповідач не збільшував зазначений показник на коефіцієнти 1,14, 1,197 і 1,0796. Позивачу були встановлені передбачені урядовими постановами щомісячні доплати.

30 вересня 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу щодо перерахунку пенсії з урахуванням індексації за 2022– 2024 роки.

Листом від 03 листопада 2025 року № 36693-34214/К-02/8-0600/25 відповідач повідомив про відсутність підстав для застосування спірних коефіцієнтів до показника 9118,81 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Перевіривши доводи обох апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не дають підстав для скасування або зміни рішення.

Для правильного вирішення цієї справи слід визначитись із тим, чи застосовними в даному випадку є приписи пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (надалі - Порядок № 124), при здійсненні індексації пенсії особі із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як те унормовано приписами частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір і порядок збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України.

Коефіцієнти збільшення на відповідні роки визначено постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168 та від 23 лютого 2024 року № 185 у розмірах 1,14, 1,197 та 1,0796 відповідно.

Пункт 5 Порядку № 124 пов`язує перерахунок із показником середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року. Водночас закон визначає об`єктом збільшення показник, який враховується для обчислення конкретної пенсії, і не встановлює винятку для пенсій, призначених після 2017 року із застосуванням пізнішого показника.

За частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності підзаконного акта закону суд застосовує акт вищої юридичної сили.

Отже, пункт 5 Порядку № 124 підлягає застосуванню настільки, наскільки він узгоджується з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, та не може звужувати встановлений законом механізм індексації.

Такий підхід сформульовано Верховним Судом у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24.

У другій із цих постанов Верховний Суд розглянув тотожну правову ситуацію, у якій при призначенні пенсії було застосовано показник 9118,81 грн, і підтвердив, що встановлення фіксованих доплат не замінює передбаченого законом збільшення показника, фактично використаного для обчислення пенсії.

Посилання відповідача на те, що звернення позивача не відповідало формі заяви за Порядком № 22-1, не змінює висновку. Пенсійний орган прийняв звернення, розглянув поставлене питання по суті та в листі від 03 листопада 2025 року виклав остаточну позицію про відсутність права на перерахунок. Спір стосується не процедури первинного призначення пенсії, а правомірності вже застосованого відповідачем механізму індексації. Формальна назва звернення або відповіді не усуває обов`язку суб`єкта владних повноважень діяти відповідно до закону.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визнав протиправним непроведення індексації із застосуванням коефіцієнтів до показника 9118,81 грн і обрав ефективний спосіб захисту — зобов`язав здійснити перерахунок та виплату з урахуванням раніше сплачених сум. Доводи апеляційної скарги відповідача цього висновку не спростовують.

За частинами першою і другою статті 122 КАС України позов подається в межах установленого законом строку. Якщо іншого строку не встановлено, для звернення до адміністративного суду застосовується шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем. Отримуючи її після кожного з перерахунків у 2022– 2024 роках, позивач мав об`єктивну можливість з`ясувати її розмір та складові. Звернення до пенсійного органу у вересні 2025 року свідчить про реалізацію права на одержання додаткової інформації, але саме по собі не переносить початок перебігу строку на дату листа-відповіді та не відновлює строк, який уже сплив.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а розмежувала момент, коли особа могла дізнатися про порушення, і випадки, у яких спеціальні норми допускають виплату пенсії без обмеження строком. Положення частини другої статті 46 Закону № 1058-IV застосовуються до сум, які були нараховані пенсійним органом, але не виплачені з його вини.

У цій справі спірні суми індексації за період до 19 травня 2025 року відповідачем не нараховувалися. Тому відсутня сукупність умов для їх виплати без будь-якого часового обмеження.

Позов подано 19 листопада 2025 року. На виконання ухвали суду першої інстанції позивач не подав заяви про поновлення пропущеного строку та не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Визначивши межу судового захисту 19 травня 2025 року, суд першої інстанції правильно застосував шестимісячний строк. Посилання на триваючий характер недоплати не звільняє особу від дотримання процесуального строку щодо платежів, розмір яких був їй відомий щомісяця.

Щодо компенсації втрати частини доходів колегія суддів виходить із такого.

За статтями 1– 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованого доходу та виплачується в тому самому місяці, у якому погашається заборгованість.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у справі № 280/8933/24 зазначила, що однією з умов виникнення права на таку компенсацію є фактичне отримання доходу, виплату якого було затримано; водночас можливе поєднання в одному провадженні вимог про стягнення вже нарахованого, але не виплаченого доходу та відповідної компенсації.

На час звернення до суду спірні суми індексації не були ані нараховані, ані виплачені. Їх розмір має бути визначений відповідачем під час виконання рішення суду з урахуванням фактично виплачених сум. Отже, обов`язок нарахувати компенсацію у розумінні Закону № 2050-III ще не настав, а спору з приводу її невиплати не існувало. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав цю вимогу передчасною. Це не позбавляє позивача права вимагати компенсацію після виплати пенсійної заборгованості, якщо відповідач не виконає обов`язку, встановленого законом.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.