Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №560/13102/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13102/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2026 року (07.07.2026) позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо скасування постанови про відкладення проведення виконавчих дій від 07.07.2026 ВП №81416249.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначила, що державний виконавець прийняв спірну постанову про відкладення виконавчих дій за відсутності підстав, передбачених статтею 32 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ "Про виконавче провадження".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.08.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкладення проведення виконавчих дій від 07.07.2026 ВП №81416249.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Також, від позивача 22.09.2026 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №81416249 з виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №560/9827/25 про накладення на в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Янчука Сергія Івановича штрафу в сумі 66560,00 грн, стягнення на користь ОСОБА_1 33280,00 грн.

Постановою від 07.07.2026 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відклав проведення виконавчих дій з примусового виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №560/9827/25 до 21.07.2026.

Позивачка оскаржила вказану постанову до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугувало подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області апеляційної скарги на ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №560/9827/25.

Разом з тим, статтею 383-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Таким чином, у державного виконавця були відсутні передбачені Законом № 1404-VIII підстави для відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з оскарженням ухвали суду в апеляційному порядку.

Відтак, приймаючи постанову про відкладення проведення виконавчих дій від 07.07.2026 ВП № 81416249, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, у зв`язку з чим така постанова є протиправною.

Водночас, оскаржувана постанова на час розгляду справи вже скасована начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області, тому підстави для її скасування судом відсутні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з загальним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з ч.2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Аналогічні положення містяться в ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про виконавче провадження" №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст.32 Закону №1404-VІІІ за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

В свою чергу, як встановлено судом ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 в межах справи №560/9827/25 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №560/9827/25 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2025 у справі №560/9827/25 до 14.07.2026.

Також, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 в межах справи №560/9827/25 накладено на в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_2 (код 2974603831, АДРЕСА_1 ) штраф у сумі 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

На користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) стягнуто 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

На користь Державного бюджету України стягнуто 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

03.07.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржено ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 в межах справи №560/9827/25 про накладення штрафу.

Разом з цим, 07.07.2026 на адресу Відділу за вхідним №6141 надійшла заява боржника – в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Янчука Сергія Івановича – про відкладення проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні №78346313 у зв`язку з поданням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області апеляційної скарги на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі № 560/9827/25.

На підставі вказаного посадова особа відповідача прийняла постанову від 07.07.2026 про відкладення проведення виконавчих дій з примусового виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №560/9827/25 до 21.07.2026.

Досліджуючи вказані підстави, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до ч.3,4 ст.382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Як передбачено ч.7 ст.382-3 КАС України ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами статті 149 цього Кодексу.

Згідно з ч.4, 5 ст.149 КАС України ухвалу про стягнення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Оскарження такої ухвали не перешкоджає розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як вбачається з ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2026, в межах справи № 560/9827/25 (апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року), судом лише відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року.

Будь-яких дій щодо зупинення виконання вказаної ухвали судом апеляційної інстанції не вказано.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у державного виконавця були відсутні передбачені Законом № 1404-VIII підстави для відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з оскарженням ухвали суду в апеляційному порядку. А тому і висновок суду першої інстанції, що приймаючи постанову про відкладення проведення виконавчих дій від 07.07.2026 ВП № 81416249, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, у зв`язку з чим така постанова є протиправною, також є правомірним.

Щодо доводів апелянта в частині "зупинення виконавчого провадження", колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції розглядав саме постанову про відкладення проведення виконавчих дій і зауважував, що в межах ст.382-3 КАС України оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Тобто, оскарження ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року жодним чином не має впливати на її належне виконання, ні шляхом відкладення проведення виконавчих дій (з цих підстав), ні будь-яким іншим шляхом в межах виконання. З урахуванням вказаного доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів апелянта в частині закриття, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обрав правильний спосіб захисту прав позивача, з тих підстав, що фактично оскаржувана постанова відкладала проведення виконавчих дій з примусового виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №560/9827/25 до 21.07.2026, і відповідачем її скасовано саме 21.07.2026, що в свою чергу вказує на певну неефективність даного скасування.

Крім того, з відповідним адміністративним позов позивач звернулась до суду 07.07.2026. Тобто, в період коли оскаржувана постанова була діюча.

Отже, доводи апелянта в частині закриття провадження у справі за наведених підстав також не знайшли свого підтвердження.

А тому, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною оскаржуваної постанови. Крім того, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний загальний висновок щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.272, 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 вересня 2026 року.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.