Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №560/15845/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/15845/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

24 вересня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати постанову державного виконавця від 28 липня 2026 року у виконавчому провадженні № 81213485 про накладення штрафу в розмірі 10200 грн за повторне невиконання судового рішення.

Позов обґрунтовано тим, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 560/3552/26 виконано в межах повноважень пенсійного органу: проведено перерахунок пенсії стягувача, а виплата донарахованих сум має здійснюватися в межах бюджетних асигнувань за спеціальним порядком фінансування.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що станом на 28 липня 2026 року рішення суду у справі № 560/3552/26 у спосіб, визначений виконавчим документом, не виконано, а позивач не довів наявності об`єктивних поважних причин його повторного невиконання. Тому державний виконавець правомірно застосував відповідальність, передбачену статтями 63 і 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись із рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позов.

Апелянт зазначає, що на виконання рішення суду пенсію ОСОБА_1 перераховано з 1 січня 2026 року без застосування коефіцієнтів зменшення та без обмеження максимальним розміром. Розмір пенсії після перерахунку становив 63280,55 грн, а загальний розмір нарахованої доплати за період із 1 січня до 30 вересня 2026 року - 251809,59 грн.

За твердженням скаржника, затримка виплати донарахованих сум зумовлена відсутністю відповідного бюджетного фінансування та дією спеціального порядку використання коштів Пенсійного фонду України для виплат, нарахованих або перерахованих за судовими рішеннями. Позивач посилається на положення Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 та від 19 серпня 2026 року № 1046, а також на обмежені фінансові можливості держави в умовах воєнного стану.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах статті 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 560/3552/26, яке набрало законної сили 13 травня 2026 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2026 року без урахування коефіцієнтів зменшення, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, без обмеження максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

На підставі виданого у цій справі виконавчого листа 8 червня 2026 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 81213485 та встановив боржнику десятиденний строк для виконання рішення.

Матеріалами виконавчого провадження встановлено, що на виконання рішення суду позивач визначив розмір пенсії стягувача 63280,55 грн, однак фактично виплачував 35197,54 грн. Заяви стягувача про неповне виконання рішення надійшли державному виконавцю 6 та 20 липня 2026 року.

Постановою від 7 липня 2026 року за невиконання рішення суду на боржника накладено первинний штраф у розмірі 5100 грн та повторно встановлено десятиденний строк для його виконання. У задоволенні позову пенсійного органу про скасування цієї постанови рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 серпня 2026 року у справі № 560/14286/26 відмовлено.

Оскільки станом на 28 липня 2026 року документів про повне фактичне виконання рішення суду до органу державної виконавчої служби не надійшло, державний виконавець склав відповідний акт і виніс постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі - 10200 грн.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.

За змістом статей 1, 3 та 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, діяти неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі та здійснювати заходи примусового виконання у спосіб і в порядку, встановлені виконавчим документом та цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання рішення боржником протягом десяти робочих днів, крім випадків негайного виконання.

Частинами першою і другою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що після закінчення встановленого строку виконавець перевіряє виконання рішення. У разі його невиконання без поважних причин виконавець виносить постанову про накладення штрафу, встановлює новий строк виконання та попереджає боржника про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець накладає на боржника - юридичну особу штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі повторного невиконання рішення без поважних причин штраф накладається в подвійному розмірі.

Отже, визначальною умовою для застосування штрафу є не лише факт невиконання рішення у встановлений строк, а й відсутність поважних причин. Поважними можуть бути обставини, які створили об`єктивні перешкоди для виконання зобов`язання та подолання яких було неможливим або істотно ускладненим для боржника.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 560/594/20 зазначив, що посилання органу Пенсійного фонду України на відсутність бюджетного фінансування має підтверджуватися належними й допустимими доказами; суд повинен оцінити не лише заявлену нестачу коштів, а й конкретні дії боржника, вчинені для своєчасного та повного виконання рішення.

У цій справі позивач не заперечує, що на дату винесення спірної постанови рішення суду не було виконано повністю. Проведення розрахунку належної пенсії саме собою не є виконанням рішення, резолютивна частина якого прямо зобов`язувала не лише здійснити перерахунок, а й провести виплату нарахованої пенсії без установлених обмежень.

Посилання апелянта на проведення індексації з 1 березня 2026 року та подальше збереження виплати на рівні 63280,55 грн не підтверджує виконання судового рішення, оскільки за матеріалами виконавчого провадження фактичний розмір виплати становив 35197,54 грн, тобто був меншим за визначений самим пенсійним органом розмір пенсії.

Аргументи про відсутність бюджетних асигнувань також не спростовують правомірності спірної постанови. Позивач не надав доказів того, який обсяг коштів був необхідний для виконання рішення, які бюджетні призначення були фактично доведені до нього, коли та з яким результатом він звертався до Пенсійного фонду України або іншого розпорядника коштів за додатковим фінансуванням, а також не підтвердив включення конкретної заборгованості перед стягувачем до відповідного переліку чи реєстру для виплати за черговістю.

Наведення в апеляційній скарзі загальних положень бюджетного законодавства та посилання на системну проблему фінансування соціальних виплат не є доказом існування об`єктивної й непереборної перешкоди у конкретному виконавчому провадженні.

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року № 1046 прийнята після винесення 28 липня 2026 року оскаржуваної постанови державного виконавця, тому не може ретроспективно впливати на оцінку правомірності дій виконавця, вчинених до набрання нею чинності. Водночас установлення спеціального механізму фінансування не скасовує обов`язковості судового рішення та не звільняє боржника від обов`язку довести вчинення всіх залежних від нього дій для його виконання.

Надана разом з апеляційною скаргою платіжна інструкція від 8 вересня 2026 року датована після ухвалення рішення суду першої інстанції та після винесення спірної постанови. Вона не підтверджує повного виконання рішення у встановлений державним виконавцем строк і не свідчить про відсутність підстав для накладення штрафу станом на 28 липня 2026 року.

Необґрунтованим є й твердження, що рішення у справі № 560/3552/26 не поширюється на виплату пенсії після проведення подальших перерахунків. Резолютивною частиною цього рішення зобов`язано здійснювати виплату нарахованої пенсії з 1 січня 2026 року без застосування визначених обмежень. Зміна окремих складових пенсії внаслідок індексації не припиняє обов`язку дотримуватися встановленого судом способу її виплати, якщо відсутнє нове правове регулювання, яке безпосередньо змінює відповідні правовідносини.

Отже, станом на дату повторної перевірки рішення суду залишалося невиконаним у повному обсязі, а належних доказів наявності поважних причин позивач державному виконавцю та суду не надав. За цих умов відповідач мав передбачені законом підстави для накладення штрафу в подвійному розмірі.

Доводи про порушення статей 90 і 242 КАС України також не знайшли підтвердження. Суд першої інстанції дослідив істотні для справи обставини, надав оцінку причин невиконання судового рішення та навів мотиви, з яких визнав постанову державного виконавця правомірною.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 вересня 2026 року.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.