Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №600/444/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/444/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сіжук О.В.

Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.

23 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні у період із 19 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період із 19 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року із врахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Зокрема, визнано протиправними дії, які полягають у застосуванні у період із 19.01.2020 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зобов`язано здійснити перерахунок та виплату за період із 19.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 із врахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 26.11.2024 № 1167-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 27.11.2024.

У зв`язку з непроведенням перерахунку та виплати грошового забезпечення та всіх належних сум при звільненні в період з 19.01.2020 по 19.05.2023 у відповідності до змін, які були внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 та постановою КМУ "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 № 1644 і від 30.08.2017 № 704" від 28.10.2020 № 1038, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно не здійснено нарахування складових грошового забезпечення позивача, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року за період з 19 січня 2020 року по 19 травня 2023 року.

Колегія суддів загалом погоджуючись з позицією суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення позивачу обрахунку його грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, проте вважає, що суд першої інстанції помилково визначився із періодом, за який позовні вимоги належить задовольнити.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 (далі – Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 – не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. ». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Про те, що саме з 29 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів військовослужбовців, випливає також із висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 по справі № 500/1813/21 та інших.

Таким чином, у зв`язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в 2020 - 2023 роках), з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, позивач має право на визначення складових його грошового забезпечення з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Водночас суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності з 20.05.2023, внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено абзац перший в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, Постановою № 481 змінено умови регулювання спірних відносин з 20.05.2023 та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється, виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

В період, який охоплюють спірні правовідносини, пункт 2 вказаної постанови № 481 був чинним.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача з 29.01.2020 і до 19.05.2023 включно дійсно має визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018.

Судом встановлено, що в спірний період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року в якості розрахункової величини для визначення розміру складових грошового забезпечення позивача відповідач враховував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, що призвело до порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у належному розмірі та свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог у цій частині .

Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції, посилаючись на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, дійшов аналогічного висновку, однак помилково вказав, що право позивача підлягає захисту з 19 січня 2020 року, а не з 29 січня 2020 року.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги за період з 19.01.2020 по 28.01.2020.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає, що право позивача на перерахунок його грошового забезпечення порушено відповідачем за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно, а не з 19.01.2020 по 19.05.2023, як визначено судом першої інстанції. Отже, в цьому випадку позовні вимоги мають бути задоволені частково.

Додатково, досліджуючи зміст оскаржуваного судового рішення колегія суддів встановила, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, у резолютивній частині рішення не конкретизував суб`єкта, дії якого визнаються протиправними, та особу, на користь якої має бути здійснено перерахунок і виплату відповідних сум.

Так, резолютивна частина рішення містить формулювання "визнання протиправними дії", які полягають у застосуванні відповідної розрахункової величини, однак не зазначає, що такі дії вчинені саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовою частиною НОМЕР_1 ) стосовно ОСОБА_1 .

Аналогічно, припис про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату не містить визначення особи, яка зобов`язана його виконати, та особи, на користь якої має бути здійснено відповідні перерахунок і виплату.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення повинно бути чітким, зрозумілим та таким, що не допускає неоднозначного тлумачення його резолютивної частини, оскільки саме резолютивна частина визначає зміст судового припису, права та обов`язки сторін спору і має забезпечувати можливість його належного виконання.

У свою чергу відсутність у резолютивній частині рішення належної конкретизації суб`єкта, на якого покладено обов`язок вчинити певні дії, та особи, на користь якої такі дії мають бути вчинені, не відповідає вимогам до судового рішення та не забезпечує належної визначеності способу захисту порушеного права позивача, що в подальшому може суттєво ускладнити виконання такого рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне не лише скоригувати період, за який підлягають задоволенню позовні вимоги, а й змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції шляхом викладення її у новій редакції, яка забезпечує чітке визначення суб`єкта протиправних дій, зобов`язаної особи, особи, на користь якої підлягає виконанню судове рішення, предмета та періоду перерахунку.

При цьому таке коригування резолютивної частини не змінює суті висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок відповідних виплат, а спрямоване на приведення судового рішення у відповідність до встановлених у справі обставин та вимог ст. 246 КАС України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 19.01.2020 по 28.01.2020 включно підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними, однак резолютивна частина рішення підлягає зміні з метою належної конкретизації суб`єкта протиправних дій, особи, на користь якої має бути здійснено перерахунок та виплату, а також періоду, за який такі дії мають бути вчинені.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, а також змінити судове рішення.

За змістом статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року в частині задоволення позовних вимог за період з 19.01.2020 по 28.01.2020 включно - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, а в іншій частині - змінити шляхом викладення абзаців резолютивної частини рішення у новій редакції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 за період з 19 січня 2020 року по 28 січня 2020 року включно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за вказаний період відмовити.

В іншій частині рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв`язку з проходженням військової служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно, із врахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити".

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.