Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №240/17358/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17358/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11 червня 2025 року № 064250007540 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 04 червня 2025 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №064250007540 від 11.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 04.06.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, апелянт зазначає, що станом на 01 січня 1993 року документально підтверджений період проживання (роботи) позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 3 місяці 22 дні, що є недостатнім для виникнення права на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №064250007540 від 11.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 – не менше 3 років.

До періодів роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення (в радіоактивній зоні) не враховано:

- період навчання з 01.09.1984 по 27.06.1988 в Бердичівському педагогічному училищі, оскільки м. Бердичів не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (зараховано періоди канікул згідно довідки від 26.05.2025 № 12/3 до проживання);

- періоди роботи з 01.08.1988 по 20.09.1988 та з 20.09.1988 по 07.02.1990 згідно з довідкою від 16.03.2023 № 19, оскільки с. Щорсівка та селище Мирний не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Крім того, згідно акта від 26.05.2025 №9215 не підтверджено факт проживання заявниці з 23.05.1988 по 01.11.1990 в зоні гарантованого добровільного відселення, а саме відсутні документи опитаних свідків.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №0600-0211-8/53694 від 16.06.2025 повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення від 11.06.2025.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, юридично значущою умовою виникнення права на відповідне зниження пенсійного віку є підтвердження факту проживання або роботи особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що така умова у спірних правовідносинах виконана.

Як встановлено судом першої інстанції, заява позивачки розглядалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким 11 червня 2025 року прийнято рішення № 064250007540 про відмову у призначенні пенсії.

Як підставу для відмови пенсійний орган зазначив відсутність необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року.

Разом з тим, такий висновок пенсійного органу не відповідає сукупності доказів, наявних у матеріалах справи.

Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 7 ч. 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Отже, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення підтверджує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, які в силу приписів частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом під час вирішення цього спору.

Так у довідці Органу самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинкових, вуличних комітетів №42/5 від 26.052025, вказано, що ОСОБА_2 проживала без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 з 23.05.1988 по 01.11.1990. Про що підтверджують сусіди. Акт від сусідів додається."

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, м.Коростень Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не враховано інформацію, що вказана у довідці від №42/5 від 26.05.2025, з тих підстав, що відсутні документи опитаних свідків.

Суд зазначає, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №280/97-ВР, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

У ч. 3. ст. 3 Закону України "Про органи самоорганізації населення" зазначено, що основними завданнями органів самоорганізації населення є:

1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;

2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

За приписами ст.15 Закону України "Про органи самоорганізації населення", сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.

Окрім того, відповідачами не заперечується та чинним законодавством України визначено, що орган самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинкових, вуличних комітетів, яким було видано довідку №42/5 від 26.05.2025, має повноваження на здійснення таких функції.

Суд також зауважує, що відповідно до п. 7 ч. 2.1 Розділу ІІ Порядком № 22-1 документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Разом з тим, вказана правова норма не містить конкретизації, на підставі яких документів зазначені довідки повинні формуватись (домових книг, пояснень свідків, актів, тощо).

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що вона видана компетентним органом, містить дату, номер, відомості про період та місце проживання, підпис уповноваженої особи та печатку.

Доказів того, що зазначена довідка скасована, визнана недійсною або містить завідомо недостовірні відомості, матеріали справи не містять.

Саме лише посилання пенсійного органу на відсутність документів опитаних свідків не спростовує змісту виданої органом самоорганізації населення довідки та не свідчить про відсутність у позивача факту проживання у відповідний період.

Більше того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Водночас відповідачем не доведено недостовірності відомостей, зазначених у довідці № 42/5, не наведено обґрунтованих причин, з яких такий документ не може бути врахований, та не подано доказів, які б спростовували факт проживання позивачки у м. Коростені в указаний період.

Посилання апелянта на те, що до періоду проживання не підлягають зарахуванню періоди навчання у Бердичівському педагогічному училищі та роботи у с. Щорсівка і селищі Мирний, також не спростовують висновку суду про наявність у позивачки необхідного трирічного періоду проживання станом на 01 січня 1993 року.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області безпідставно не враховано інформацію щодо періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення, який зазначено у довідці №42/5 від 26.052025.

Окрім того, у довідці відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради від 23.06.2023 №2368 вказано, що позивач постійно проживала та був зареєстрований в м. Коростень із 02.11.1990 по 23.06.2023 (дата довідки).

Вказаними довідками підтверджується, що позивач станом на 01.01.1993 проживав на території радіоактивного забруднення (зона гарантованого добровільного відселення) більше 3-х років.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки підтверджено факт проживання позивача з моменту аварії з 26.04.1986 по 01.01.1993 в зоні радіоактивного забруднення не менше 3 років, що свідчить про дотримання обов`язкової умови, встановленої ст. 55 Закону №796.

Беручи до уваги встановлені обставини у справі та наведені норми чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №064250007540 від 11.06.2025 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Як наслідок, суд першої першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.