Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №560/3654/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3654/26

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю "Україна-Тех" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмежено відповідальністю "Україна-Тех" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2026 року позивач, - ТОВ "Україна-Тех", звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Хмельницькій області №13543692/46014784 від 30.12.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної, зобов`язання зареєструвати податкову накладну №1 від 09.12.2025 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.11.2025 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-Тех" (орендарем) укладений договір №27/11/25 оренди техніки відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендарю техніку, визначену у цьому договорі, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування техніку для використання у господарській діяльності. 27.11.2025 сторонами укладений додаток №1 до договору оренди №27/11/25, відповідно до умов п. 1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування трактор колісний ArmaTrac 1054е, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У пунктах 3, 4 визначено, що датою передачі майна в оренду є 27.11.2025, строк до 27.11.2026.

27.11.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-Тех" (суборендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Ставки" (суборендар) укладений договір суборенди техніки №27/11/25-1, відповідно до п. 1.1 якого суборендодавець зобов`язується передати суборендарю техніку, визначену в цьому договорі, а суборендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування техніку з екіпажем для використання у господарській діяльності. В умовах п. 1.2.1 цього Договору визначено, що об`єкти, що передаються в суборенду, оснащені всім необхідним обладнанням та інструментарієм, необхідним для збору врожаю сільськогосподарських зернових з персоналом. Відповідно до умов п. 2.1 цього Договору передача техніки в суборенду здійснюється на підставі акту приймання-передачі техніки.

Позивачем задокументовані послуги суборенди техніки у грудні 2025 року, що підтверджується актом надання послуг № 1 від 31.12.2025, вартість послуг за грудень 2025 року становить 1300800 грн. у т.ч. ПДВ 216800 грн. За фактом попереднього перерахування коштів ТОВ "Україна-Тех" виписало податкову накладну №1 від 09.12.2025 на загальну суму 1300800 грн. (у тому числі ПДВ 216800 грн.)

Реєстрацію податкової накладної було зупинено, платнику запропоновано надати пояснення та копії документів з метою підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних.

Позивач подав повідомлення №1 від 26.12.2025 про надання пояснень, письмові пояснення та копії документів щодо податкової накладної: акти приймання-передачі техніки від 27.11.2025, банківську виписку за 09.12.2025, договір оренди техніки №27/11/25 від 27.11.2025, договір суборенди техніки №27/11/25-1 від 27.11.2025, рахунок на оплату №2 від 08.12.2025, штатний розпис на 2025 рік.

30.12.2025 комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування Головного управління ДПС у Хмельницькій області прийняла спірне рішення №13543692/46014784 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 09.12.2025 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою відмови вказано надання копій документів, складених із порушенням законодавства. У розділі додаткової інформації зазначено, що встановлено невідповідність номенклатури: в банківській виписці за 09.12.2025 док №16997 від 09.12.2025, сума 1300800 грн, платник ТОВ "Агропромислова фірма "Ставки" зазначено "оплата за суборенду техніки", а в податковій накладній №1 від 09.12.2025 - "суборенда техніки з екіпажем". Крім того платником не надано техпаспорт на трактор колісний ArmaTrac 1054е 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відсутні документи, що підтверджують транспортування трактора до суборендаря з с. Кремінна до с. Малинськ, відсутня інформація про екіпаж, відсутня картка по рах. 361 за грудень 2025, контрагент ТОВ "Агропромисловафірма "Ставки".

Позивач подав скаргу на це рішення, яка рішенням Державної податкової служби України від 09.01.2026 №704/46014784/2 залишена без задоволення, а рішення залишене без змін.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні облікові документи повинні мати обов`язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна №1 від 09.12.2025 складена позивачем на загальну суму 1300800,00 грн (у т.ч. ПДВ 216800,00 грн). Згідно з банківською випискою та Рахунком на оплату №2 від 08.12.2025 вказана сума надійшла на рахунок Позивача як попередня оплата (аванс). При цьому, в графі 4 податкової накладної («Одиниця виміру») зазначено «послуга», а у графі 6 («Кількість/об`єм») стоїть значення « 1». Таким чином, Позивач юридично задекларував постачання однієї повної, неподільної послуги вартістю 1,3 мільйона гривень.

Водночас, на підтвердження факту виконання договору позивачем надано Акти надання послуг №1 за грудень 2025 та №1 за січень 2026, згідно з якими вартість суборенди техніки становить 315000,00 грн за один календарний місяць. Шляхом математичного зіставлення цих показників (1 300 800 грн / 315 000 грн) суд першої інстанції встановив, що сплачена сума є попередньою оплатою за більш ніж 4 місяці надання послуг.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної у разі складання податкової накладної на суму попередньої оплати частини вартості послуги, у графі 6 зазначається відповідна дробова частка наданої послуги. Зазначення позивачем показника кількості « 1 послуга» на суму авансу за триваючі послуги, вартість яких вимірюється щомісячними актами у значно менших сумах, є грубим порушенням порядку складання документа. Ця невідповідність створює математичний і логічний абсурд, що позбавляє контролюючий орган (і суд) можливості встановити дійсний обсяг операції, на який виписана податкова накладна.

Більше того, у тексті самої позовної заяви позивач зазначає, що вартість послуг за грудень 2025 року відповідно до умов договору становить 130800,00 грн. Наявність у матеріалах справи та поясненнях позивача трьох різних вартісних показників (1 300 800 грн. у рахунку, 315 000 грн. в актах, 130 800 грн. у позові) щодо однієї господарської операції свідчить про суперечливість первинного та податкового обліку підприємства.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що у графі 3.3 спірної податкової накладної Позивачем самостійно визначено код послуги згідно з ДКПП - 01.61. Відповідно до Національного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 код 01.61 класифікується як «Допоміжна діяльність у рослинництві» та включає специфічні агротехнічні роботи (оранка, сівба, оброблення полів, збирання врожаю), що виконуються за винагороду. Здійснення таких робіт об`єктивно потребує документальної фіксації фізичних показників: оброблених площ (гектарів), обсягів зібраного врожаю (тонн), витрат паливо-мастильних матеріалів тощо.

Натомість, усі надані позивачем договори та акти містять номенклатуру «Суборенда техніки». Послуги з надання в оренду (суборенду) сільськогосподарських машин і устаткування класифікуються за іншим кодом - 77.31. В актах надання послуг за грудень 2025 року та січень 2026 року відсутні будь-які згадки про площі оброблених полів чи характер виконаних сільськогосподарських робіт, а наявне лише абстрактне посилання на надання техніки у користування.

Відтак, позивач безпідставно заявив до реєстрації податкову накладну із невірним кодом послуги (01.61), який не підтверджується жодним поданим первинним документом. Вказана обставина є самостійною і достатньою підставою для зупинення та подальшої відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки код УКТ ЗЕД / ДКПП є одним з ключових реквізитів, що ідентифікує суть операції.

Відхиляючи доводи позивача про те, що зазначення в банківській виписці призначення платежу «суборенда техніки» (замість «з екіпажем») є лише узагальненим скороченням, суд виходить з такого.

У матеріалах справи наявні письмові пояснення директора ТОВ «УКРАЇНА-ТЕХ» (вих. №1 від 02 січня 2026), які були подані безпосередньо Комісії регіонального рівня ДПС. У пункті 1 вказаних пояснень позивач зазначає, що бухгалтер відправила на реєстрацію податкову накладну з такою номенклатурою і ця помилка буде виправлена шляхом подання розрахунку коригування до даної податкової накладної із зазначенням номенклатури згідно рахунку та банківської виписки.

Тобто, під час адміністративного розгляду питання розблокування накладної позивач письмово визнав, що податкова накладна складена з помилкою в номенклатурі і потребує коригування.

Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення ДПС та зобов`язання зареєструвати накладну, позивач фактично просить суд легалізувати документ, який сам же позивач визнав частково дефектним. Разом з тим, адміністративне судочинство не є інструментом для примусової реєстрації свідомо помилкових документів платника податків.

Крім того, суд першої інстанції виявив критичну хронологічну невідповідність у наданих документах. Так, обґрунтовуючи наявність послуги екіпажу, позивач посилається на Акт приймання-передачі техніки, датований 27 листопада 2025 року. Водночас, у тих самих поясненнях (вих. №1 від 02.01.2026) позивач повідомляє, що тракторист ОСОБА_2 приступив до роботи в ТОВ «УКРАЇНА-ТЕХ» з 01 грудня 2025 року. Об`єктивна неможливість передачі техніки разом із працівником 27 листопада, якщо такий працівник був працевлаштований на підприємство лише 1 грудня, доводить суперечливість Акта приймання - передачі послуг суборенди "з екіпажем" у момент виникнення правовідносин.

Суд першої інстанції також врахував наявність географічних суперечностей у поясненнях: згідно з Договором та Актами місцезнаходженням складу суборендаря є село Малинськ Рівненської області. Натомість, у поясненнях до ДПС позивач вказує, що трактор переміщувався до села Головин.

Також, надані позивачем (станом на 26.12.2025 ) договір суборенди та Акт приймання-передачі техніки від 27.11.2025 не містять жодного фактичного підтвердження надання послуг саме "з екіпажем". Відповідач правомірно звернув увагу на те, що первинні документи фіксують виключно факт передачі техніки у користування. Відсутність у первинних документах будь-яких даних щодо складу екіпажу, залучення працівників позивача та тарифікації їх праці унеможливила для ДПС перевірку відповідності цих документів номенклатурі, заявленій у податковій накладній ("Суборенда техніки з екіпажем"). Отже, доводи Податкової служби в цій частині знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Позивач у позові також стверджує, що трактор є самохідною машиною, а тому товарно-транспортна накладна (ТТН) на його перевезення не могла складатися.

Суд першої інстанції погодився, що специфіка самохідної техніки виключає оформлення класичної ТТН, проте факт переміщення техніки з с. Кремінна (Хмельницька обл.) до с. Малинськ (Рівненська обл.) повинен був підтверджуватись іншими первинними документами, обов`язковими для такого роду операцій. Зокрема, самостійне пересування сільськогосподарської техніки на такі відстані супроводжується витратами паливно-мастильних матеріалів та роботою водія-механізатора, що неминуче потребує складання подорожнього листа трактора (форми № 34-ВТ або аналогічної затвердженої на підприємстві форми) та актів списання пального. Ненадання позивачем таких документів обґрунтовано викликало сумніви у Комісії ДПС щодо реальності факту переміщення техніки та фактичного виконання умов договору, що стало додатковою правомірною підставою для прийняття рішення про відмову.

Суд першої інстанції вважає, що документи, надані ТОВ «УКРАЇНА-ТЕХ» до контролюючого органу, містять істотні математичні суперечності щодо вартості операції, відображають код послуг (01.61), який не відповідає змісту договорів (77.31), мають критичні хронологічні розбіжності щодо факту залучення екіпажу, які визнані та зафіксовані у поясненнях самого позивача, а також інші недоліки, правомірно встановлені відповідачем у рішенні.

Відтак, Комісія Головного управління ДПС у Хмельницькій області, отримавши пакет документів з такими суперечностями, не мала законних підстав вважати інформацію в податковій накладній підтвердженою.

Суд першої інстанції вважає, що рішення №13543692/46014784 від 30.12.2025 про відмову в реєстрації податкової накладної прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, є правомірним і скасуванню не підлягає.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. (застосовується редакція чинна на момент подання податкової накладної).

Згідно з пп."а, б" п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як передбачено п.74.3 ст.74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до вимог п.201.16 ст.201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктом 201.10 статті 201 та пунктом 97 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів визначає Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 №1165 затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165.

Згідно з п.5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п.7 Порядку №1165).

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно з пунктами 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 7 Порядку № 520).

Колегія суддів зауважує, що пункт 5 Порядку № 520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, однак, такий перелік не є вичерпним.

Відповідно до пункту 44 Порядку № 1165 комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Згідно з п. 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Пунктом 10 Порядку № 520 передбачено, що Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Колегія суддів наголошує, що предметом доказування при вирішенні питання про скасування рішення комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, є обставини щодо подання платником достатнього обсягу документів, які в подальшому свідчать про можливість зареєструвати податкову накладну.

Як встановлено з матеріалів справи, 27.11.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-Тех" (суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Ставки" (суборендар) укладений договір суборенди техніки №27/11/25-1, відповідно до п. 1.1 якого суборендодавець зобов`язується передати суборендарю техніку, визначену в цьому договорі, а суборендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування техніку з екіпажем для використання у господарській діяльності. В умовах п. 1.2.1 цього Договору визначено, що об`єкти, що передаються в суборенду, оснащені всім необхідним обладнанням та інструментарієм, необхідним для збору врожаю сільськогосподарських зернових з персоналом. Відповідно до умов п. 2.1 цього Договору передача техніки в суборенду здійснюється на підставі акту приймання-передачі техніки.

Позивачем задокументовані послуги суборенди техніки у грудні 2025, що підтверджується актом надання послуг № 1 від 31.12.2025, вартість послуг за грудень 2025 становить 1300800 грн. у т.ч. ПДВ 216800 грн. За фактом попереднього перерахування коштів ТОВ "Україна-Тех" виписало податкову накладну №1 від 09.12.2025 на загальну суму 1300800 грн. (у тому числі ПДВ 216800 грн.)

В подальшому позивачем отримано квитанцію за реєстраційним номером 9388825421 від 12.12.2025 в якій зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, (зі змінами), реєстрація податкової накладної від 09.12.2025 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 01.61, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомлено: показник "D"=.0000%,"Рпоточ"=0.

Запропоновано надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі) щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач надіслав пояснення до податкового органу та документи, а саме: Виписка TOB "Укр-Tex", договір оренди техніки №27/11/25 від 27.11.2025, акт приймання-передачі техніки в оренду від 27.11.2025, договір суборенди техніки №27/11/25-1 від 27.11.2025, акт приймання-передачі техніки в суборенду від 27.11.2025, рахунок фактура №2 від 08.12.2025, банківська виписка про оплату від ТОВ "Укр-Tex", штатний розпис ТОВ "Укр-Tex".

Проте, рішенням від 30.12.2025 №13543692/46014784 комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відмовила в реєстрації податкової накладної від 09.12.2025 №1. Підстава відмови - надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Додаткова інформація (зазначити конкретні документи):

Встановлено невідповідність номенклатури: в банківській виписці за 09.12.2025, док №16997 від 09.12.2025, сума 1 300 800 грн., платник ТОВ «Агропромислова фірма „Ставки“» зазначено «оплата за суборенду техніки», а в податковій накладній №1 від 29.12.2025- «Суборенда техніки з екіпажем». Крім того платником не надано: техпаспорт на Трактор колісний ArmaTrac 1054e+, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відсутні документи, що підтверджують транспортування трактора до суборендаря з с. Кремінна до с. Малинськ, відсутня інформація про екіпаж, відсутня картка по рах 361 за грудень 2025, контрагент ТОВ «Агропромислова фірма “Ставки“».

В подальшому позивач оскаржив вказане рішення (від 30.12.2025 №13543692/46014784) в адміністративному порядку та додатково надав податковому органу технічний паспорт на трактор, повідомлення про прийом на роботу, штатний розпис за 2025 рік, посвідчення тракториста-машиніста, картку рахунку 361 за грудень 2025 року.

Проте, ДПС України рішенням від 09.01.2026 №704/46014784/2 залишило скаргу без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН без змін.

Аналізуючи зміст і перелік наданих позивачем пояснень та документів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, з огляду на зміст господарської операції, надав пояснення та подав документи для реєстрації ПН за цією господарською операцією, які містять неточності, розбіжності.

Крім того, деякі документи (в своїй сукупності) мають дефект форми, змісту або походження, які в силу ст.198, ст.201 ПК України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Апеляційний суд наголошує, що суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючого органу щодо легальності відповідної операції, щодо якої складено ПН, направлену для реєстрації в ЄРПН, хоч і визначений у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між ними, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів, наданих на підтвердження інформації, зазначеної в ПН, можливим є прийняття рішення щодо реєстрації ПН в ЄРПН, реєстрація якої була зупинена. За відсутності чіткої вимоги щодо документів, які контролюючий орган вважав необхідними для реєстрації ПН, на позивача не може бути перекладена відповідальність у вигляді відмови в реєстрації ПН.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №520/15348/20, від 07.12.2022 у справі №500/2237/20.

Крім того, колегія суддів зауважує, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника податків на предмет їх реальності.

Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Предметом розгляду у спорах про реєстрацію податкових накладних є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між платником та його контрагентом.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29.06.2022 у справі №380/5383/21, від 18.05.2022 у справі №440/170/20.

Колегія суддів наголошує, що на етапі дослідження процедури правомірності зупинення/відмови реєстрації податкових накладних суд не може досліджувати фактичне виконання господарської операції та не може надавати оцінку її реальності/фіктивності, оскільки це є предметом документальної перевірки правильності формування податкових зобов`язань, яка відповідачем не проводилась.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №816/2218/18.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо помилки в коді ДКПП, колегія суддів зазначає, що дійсно податкова накладна з помилкою в коді ДКПП вважається складеною з порушенням, однак така помилка виправляється шляхом складання та реєстрації розрахунку коригування (РК) постачальником. Тобто, в даному випадку позивач має можливість і зобов`язаний усунути вказану помилку шляхом подання розрахунку коригування.

Щодо пересування трактора (самостійного) колегія суддів зазначає, що дійсно умовами договору суборенди техніки №27/11/25-1 від 27.11.2025 не передбачено хто здійснює на поставку Трактору колісного ArmaTrac 1054e+, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Разом з цим, позивач в своїх поясненнях зазначив, що транспортування трактору відбувалось силами суборендаря (дана обставина сторонами не спростовується), а тому в даному випадку позивач, не може нести певні обтяження у зв`язку з діями або бездіяльністю його контрагента, особливо в частині, яка повністю була покладена на такого контрагента.

Щодо суми та частки операції, колегія суддів зазначає, що податкова накладна була подана у зв`язку з зарахуванням коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

Факт реальності такої операції зараз судом не досліджується, в даному випадку суд надає оцінку доказам наявним в податкового органу та правомірності рішень щодо зупинення та відмови реєстрації податкової накладної.

Тому, вказане питання щодо суми суборенди має вирішуватись при оцінці господарських операцій за результатом здійснення податкової перевірки позивача.

Крім того, колегія суддів зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в оформленні окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику податку у формуванні податкового зобов`язання, якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльність.

Отже, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає, що позивачем подано достатню документацію податковому органу для реєстрації податкової накладної, відсутності конкретизації документів необхідних для вирішення питання щодо реєстрації накладної (після адміністративного оскарження), колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведене та зважаючи на наявність достатніх документів для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії про відмову в реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність рішення відповідача щодо відмови у реєстрації спірної податкової накладної, то, відповідно вимога позивача про зобов`язання ДПС України зареєструвати таку в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного надходження до ДПС України є обґрунтованою.

Наведена позиція не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 листопада 2021 у справі № 360/2460/20, від 27 квітня 2020 у справі №360/1050/19, від 18 лютого 2020 у справі №360/1776/19.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх первинного подання платником податків на реєстрацію, оскільки це узгоджується, як з положеннями Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, так і з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

А тому, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів дійшла висновку щодо визнання протиправними та скасування рішення податкового органу, якими позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну датою їх фактичного надходження на реєстрацію.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3328 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією №30 від 02.03.2026, а при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 4992 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №10 від 04.06.2026.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 8320 грн 00 коп.

Щодо клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В свою чергу, за змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В свою чергу, позивачем надано суду лише ордер на надання правничої допомоги.

Разом з цим, матеріали справи не містять ні акт наданих послуг, ні договір про надання правової допомоги, ні квитанції про оплату та інших документів.

З наданих доказів неможливо встановити обставину надання адвокатських послуг та визначити суми правничої допомоги в межах «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволені клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмежено відповідальністю "Україна-Тех" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 липня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмежено відповідальністю "Україна-Тех" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Хмельницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №13543692/46014784 від 30 грудня 2025 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмежено відповідальністю "Україна-Тех" №1 від 09 грудня 2025 року днем фактичного надходження на реєстрацію.

Стягнути на користь товариства з обмежено відповідальністю "Україна-Тех" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8320 грн 00 коп (вісім тисяч триста двадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.