Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №240/18944/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/18944/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугою років на підставі ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням наявності вислуги років у пільговому обчислені - 28 років 08 місяців 12 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 03 січня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на підставі ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням наявності вислуги років у пільговому обчислені - 28 років 08 місяців 12 днів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивачем подано заяву від 03 січня 2024 року про призначення пенсії за вислугою років. 17 січня 2024 року на виконання вказаного рішення суду та на підставі заяви позивача від 03 січня 2024 року Департаментом з питань виконання кримінальних покарань підготовлено подання про призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до вимог п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та направлено до Головного управління ПФУ в Житомирській області. Проте відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з недостатністю календарної вислуги років.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугою років на підставі ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням наявності вислуги років у пільговому обчислені.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 03 січня 2024 року ОСОБА_1 пенсію за вислугою років на підставі ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з урахуванням наявності вислуги років у пільговому обчислені - 28 років 08 місяців 12 днів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що право позивача на пенсію та тривалість його вислуги визначаються за законодавством, чинним на дату звільнення зі служби - 01 липня 2017 року. Суд також урахував, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними окремі положення постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119, якими пільгову вислугу було передбачено лише для визначення розміру пенсії.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що позивач розпочав реалізацію права на призначення пенсії у 2024 році, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 119. За нормативним регулюванням, чинним на час звернення та розгляду пенсійних документів, для призначення пенсії була необхідна вислуга в календарному обчисленні, а пільгова вислуга враховувалася лише для визначення розміру пенсії. Календарна вислуга позивача - 19 років 11 місяців 27 днів - є меншою за 23 роки, необхідні відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII для осіб, звільнених у період із 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2017 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення.

Наголошує, що позивача звільнено 01 липня 2017 року, тому підлягає застосуванню редакція Порядку № 393, чинна на дату звільнення. Посилається на визнання окремих положень постанови № 119 протиправними та нечинними, а також на правові висновки Верховного Суду щодо можливості пільгового обчислення вислуги для призначення пенсії за попередньої редакції Порядку № 393.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 06 листопада 2017 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII.

Наказом Державної установи «Коростенська виправна колонія (№ 71)» від 30 червня 2017 року № 81 о/с позивача звільнено зі служби через хворобу з 01 липня 2017 року. Вислуга на дату звільнення становила 19 років 11 місяців 27 днів у календарному обчисленні та 28 років 08 місяців 12 днів у пільговому обчисленні.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі № 240/30223/22 зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань підготувати та направити до органу Пенсійного фонду документи, необхідні для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

03 січня 2024 року позивач подав заяву про призначення пенсії за вислугу років. На виконання судового рішення Департамент з питань виконання кримінальних покарань 17 січня 2024 року підготував і направив відповідачу відповідне подання та пенсійні документи.

Після первинної відмови та судового розгляду справи № 240/11250/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянуло документи й листом від 07 липня 2025 року № 0600-0203-8/59329 повідомило позивача про відсутність підстав для переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років через недостатність календарної вислуги

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Закон № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема, осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України. За пунктом «б» статті 1-2 цього Закону такі особи належать до суб`єктів права на пенсійне забезпечення після звільнення зі служби.

Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається відповідним категоріям осіб незалежно від віку за умови звільнення зі служби та наявності на день звільнення встановленої законом вислуги. Для осіб, звільнених у період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, така тривалість становила 23 календарних роки і більше.

Стаття 17 Закону № 2262-XII визначає види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги для призначення пенсії. Водночас стаття 17-1 цього Закону уповноважує Кабінет Міністрів України встановлювати порядок обчислення вислуги років і пільгові умови призначення пенсій.

На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 липня 1992 року № 393, якою затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.

У редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119, пункт 3 Порядку № 393 передбачав зарахування визначених періодів служби на пільгових умовах саме для призначення пенсії за вислугу років. Постановою № 119 Порядок № 393 було доповнено пунктом 2-1, за яким для призначення пенсій календарна вислуга обчислювалася згідно з пунктами 1 і 2, а в пункті 3 слова про призначення пенсії були замінені положенням про пільгове зарахування лише для визначення її розміру.

На цій редакції Порядку № 393 ґрунтувалася правова позиція Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладена в постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23: для осіб, які звільнилися до набрання чинності постановою № 119, але розпочали реалізацію права на пенсію після 19 лютого 2022 року, умовою її призначення була необхідна календарна вислуга; пільгова вислуга враховувалася лише для визначення розміру пенсії.

Разом із тим після формування цього висновку нормативне регулювання змінилося внаслідок судового контролю за постановою № 119.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними пункт 4, підпункт 1 пункту 5, пункти 6 і 7 постанови Кабінету Міністрів України № 119. Отже, втратили чинність положення, якими до Порядку № 393 було введено обмеження щодо врахування пільгової вислуги виключно для визначення розміру пенсії.

Частина друга статті 265 КАС України встановлює, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Водночас за частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому акту вищої юридичної сили суд застосовує акт вищої юридичної сили.

Найновіша правова позиція Верховного Суду щодо наслідків постанови у справі № 640/13694/22 сформульована у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 420/21549/25. Верховний Суд зазначив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти та чи були вони чинними на момент виникнення спірних відносин.

Урахувавши визнання відповідних приписів постанови № 119 протиправними і нечинними, Верховний Суд застосував пункт 3 Порядку № 393 у відновленій редакції та визнав, що пільгово обчислені періоди служби мають бути враховані до вислуги, яка дає право на призначення пенсії.

Цей висновок зроблено після постанови Судової палати від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23 та з урахуванням нового юридичного факту — визнання ключових положень постанови № 119 протиправними і нечинними.

Тому саме постанова Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 420/21549/25 відображає актуальний підхід до застосування статей 12, 17, 17-1 Закону № 2262-XII і Порядку № 393 в аналогічних правовідносинах.

Колегія суддів також ураховує, що Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25 підтвердив загальний підхід, за яким суд не застосовує підзаконний нормативний акт, що суперечить акту вищої юридичної сили, навіть якщо цей акт формально був чинним у відповідний період.

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, колегія суддів виходить із того, що позивача звільнено зі служби 01 липня 2017 року; його вислуга у пільговому обчисленні становила 28 років 08 місяців 12 днів, тобто перевищувала необхідні для цієї дати звільнення 23 роки. З огляду на відновлену редакцію пункту 3 Порядку № 393 така вислуга підлягає врахуванню при визначенні права на пенсію, а не лише її розміру.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23 та від 14 травня 2025 року у справі № 120/10332/23 не змінюють цього висновку. У цих справах оцінка надавалася за нормативного стану, який передував постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року. Натомість у постанові від 13 травня 2026 року Верховний Суд уже безпосередньо оцінив наслідки визнання положень постанови № 119 протиправними та нечинними.

Той факт, що позивач отримує пенсію по інвалідності, не виключає його права обрати інший вид пенсії за наявності передбачених законом умов. Стаття 5 Закону № 2262-XII передбачає призначення однієї пенсії за вибором особи, а звернення позивача від 25 квітня 2024 року було спрямоване саме на переведення на пенсію за вислугу років.

Судові рішення у справах № 240/30223/22 та № 240/11250/24 не вирішували по суті питання про наявність у позивача права на пенсію за вислугу років: перше стосувалося підготовки документів, друге — належного розгляду подання та заяви. Водночас установлені в них обставини щодо дати звільнення, тривалості служби та звернень сторін мають преюдиційне значення відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України.

З огляду на викладене відмова відповідача врахувати пільгову вислугу позивача при вирішенні питання про переведення на пенсію за вислугу років не відповідає статтям 12, 17, 17-1 Закону № 2262-XII та Порядку № 393 у редакції, яка підлягає застосуванню. Обраний судом першої інстанції спосіб захисту забезпечує відновлення порушеного права, оскільки всі юридично значимі обставини встановлено, необхідна вислуга підтверджена, а відповідач уже розглянув подання та відмовив виключно з правових підстав.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.