Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №560/1811/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1811/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

стягнути з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти у рахунок погашення податкового боргу по земельному податку в розмірі 17 620 101,11 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2026 позов задоволено частково:

-стягнуто з рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький у банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, кошти у рахунок погашення податкового боргу в сумі 17 449 270 (сімнадцять мільйонів чотириста сорок дев`ять тисяч двісті сімдесят) грн. 70 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник відповідача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В подальшому, в зв`язку з неявкою в судове засідання представника позивача та поданням представником відповідача заяви про розгляд справи без його участі, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький, код ЄДРПОУ 07928461, зареєстрований як юридична особа, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки, печатку та є платником податків.

З положення про Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький вбачається, що відповідач, зокрема забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавством.

Відповідач є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету України та внесений до Реєстру неприбуткових установ та організацій, що підтверджується рішенням Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому №1289 від 08.02.2013 і довідкою Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області. Водночас, відповідачем не підтверджено, що він є державним підприємством, яке не підлягає приватизації, або комунальним підприємством у розумінні статті 96 ПК України.

Як зазначив позивач, у первісному позові за відповідачем рахується податковий борг на суму 26 673 450,82 грн, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб:

-по Меджибізькій ТГ на суму 16.63 грн. згідно податкових декларацій з плати за землю;

-по Славутській ТГ на суму 7 302 230.92 грн. згідно податкових декларацій з плати за землю;

-по Улашанівській ТГ на суму 526 695.35 грн. згідно податкових декларацій з плати за землю;

-по Старокостянтинівській ТГ на загальну суму 9 053 349.71 грн. згідно податкових декларацій з плати за землю;

-по Шепетівській ТГ на загальну суму 9 089 018.24 згідно податкових декларацій з плати за землю;

-по Полонській ТГ на загальну суму 66484.64 грн. згідно податкової декларації з плати за землю;

-по Щиборівській ТГ на загальну суму 586 869.73 грн. згідно податкових декларацій з плати за землю;

-по Судилківській ТГ на загальну суму 48785.60 грн. згідно податкових декларацій з плати за землю.

В подальшому позивач подав уточнену позову заяву, якою зменшив суму стягнення до 17 620 101,11 грн. (виключив зі складу заявленої до стягнення заборгованості суму 9 053 349,71 грн щодо Старокостянтинівської територіальної громади).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов`язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (пункт 56.11 статті 56 ПК).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК земельний податок – обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з пунктами 15.1 статті 15 ПК платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 269.1 статті 269, підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі, а об`єктами оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач самостійно подав декларації з ПДВ, однак не сплатив зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом України. У зв`язку з цим у останнього виник податковий борг.

З метою погашення заборгованості контролюючим органом, направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми “Ю” №347-22 від 26.03.2015 і оскільки податковий борг не був погашений добровільно, позивач вважає, що наявні підстави для його стягнення з рахунків відповідача на підставі статті 95 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 20.1.34 статті 20 ПК контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За правилами пункту 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. (пункт 95.2 статті 95 ПК).

За змістом п.п. 95.3-95.4 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції з`ясовано, що заявлений позивачем до стягнення податковий борг складається не лише із сум грошових зобов`язань, самостійно визначених відповідачем у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках, а й зі штрафних санкцій, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, та пені.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

За правилами пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У пункті 269.1 статті 269 ПК України закріплено, що платниками плати за землю є: платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Пунктом 270.1 статті 270 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.

Пунктом 284.1 статті 284 ПК України закріплено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно пункту 284.2 статті 284 ПК України, якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

За приписами пункту 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вже зазначалося, заявлена у цій справі до стягнення сума податкового боргу складається з основного платежу, штрафних санкцій та пені.

Частина боргу ґрунтується на самостійно поданих відповідачем податкових деклараціях і уточнюючих розрахунках, частина - на податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, а частина - на нарахованій пені.

Вказані відомості містять в інтегрованій карті платника податків-Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021 (далі Порядок №5).

Згідно з п.2 Розділу І Порядку №5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно з Порядком №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.

У пункті 1 глави 1 Розділу II Порядку зазначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

В той же час, як вірно зауважено судом першої інстанції, для вирішення цього спору необхідно надавати оцінку не лише інтегрованій картці платника, а й документам, на підставі яких відповідні суми були нараховані або зменшені.

Матеріали справи підтверджують, що позивач після уточнення позовних вимог виключив зі складу боргу суму щодо Старокостянтинівської територіальної громади.

Сума боргу щодо Улашанівської територіальної громади у розмірі 526 695,35 грн залишилася у складі позовних вимог.

Водночас, відповідач надав до матеріалів справи рішення Улашанівської сільської ради від 20.05.2025 №7-50/2025, податкові декларації та розрахунок, із яких вбачається, що з 01.07.2025 для земельних ділянок, які використовуються для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, встановлено пільгу у розмірі 100 %.

Відповідач подав уточнюючу декларацію №9181040429 від 23.06.2025, яка змінила показники первинної декларації №9037783204.

Також подальша уточнююча декларація №9331365030 від 27.10.2025 частково збільшила відповідні нарахування.

Суд першої інстанції, із поданого відповідачем розрахунку у взаємозв`язку з наявними в матеріалах справи деклараціями, уточнюючими деклараціями та рішенням органу місцевого самоврядування встановив, що з урахуванням пільги і поданих уточнюючих декларацій сума основного платежу щодо Улашанівської територіальної громади завищена на 125 683,95 грн.

Заперечення позивача про те, що відповідне зменшення було зараховане у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів, не підтверджене таким розрахунком, який би уможливив перевірку судом який саме борг, за який період і за яким документом був погашений за рахунок відповідного зменшення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в цій частині.

Щодо Щиборівської територіальної громади колегія суддів виходить із наступного.

Сума боргу складається з основного платежу та пені на загальну суму 586 869,73 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач подав первинну декларацію №9037763072 від 19.02.2025 на суму 856 171,08 грн, а після прийняття рішення Щиборівської сільської ради від 14.05.2025 №13 подав уточнюючу декларацію №9181040550 від 23.06.2025, якою зменшив податкові зобов`язання за 2025 рік на суму 856 171,08 грн.

Також у справі наявне рішення Щиборівської сільської ради від 20.11.2025 №10, яким підтверджено звільнення Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Хмельницький від сплати земельного податку з 01.01.2025.

Позивач посилається на те, що зменшення за уточнюючою декларацією було зараховане у рахунок погашення боргу попередніх періодів.

Однак, такі доводи можуть мати значення для оцінки основного платежу, оскільки пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачає черговість погашення податкового боргу у разі його наявності.

Разом з тим, у частині пені контролюючий орган не довів, що пеня, включена до уточнених позовних вимог щодо Щиборівської територіальної громади, була нарахована з правильним визначенням періодів, бази нарахування та з урахуванням поданих уточнюючих декларацій.

Подані відповідачем розрахунки щодо пені вказують на можливе завищення її розміру на 45 146,46 грн, з яких: 30 702,75 грн - завищення пені за розрахунком щодо 2024 року; 14 443,71 грн - завищення пені за розрахунком щодо 2025 року.

Загальна сума такого завищення становить 45 146,46 грн.

Отже, надавши оцінку наданим відповідачем розрахункам у сукупності з іншими доказами та врахувавши відсутність належного контррозрахунку позивача, суд першої інстанції підставно зазначив, що позивач не довів правомірність включення до заявленої суми пені в частині 45 146,46 грн.

Загальна сума недоведених складових становить: 125 683,95 грн + 45 146,46 грн = 170 830,41 грн., а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.