Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №297/718/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/718/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегове кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026071060000032 від 14 січня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Чугуїв, Харківської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , обвинувачується у тому що він, діючи умисно, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяв шляхом надання вказівок та засобів незаконному переправленню через державний кордон України громадян України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешканця АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_4 , за наступних обставин.

Так, в невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб ОСОБА_4 за грошову винагороду погодився на пропозицію невстановлених слідством осіб (особи) сприяти у незаконному переправленні вищевказаних осіб через державний кордон України.

У свою чергу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у невстановлені слідством день і час грудня 2025 року та у невстановленому місці за допомогою месенджера «Telegram» зв`язались з користувачем « ОСОБА_9 » та домовились про організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України, поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду в сумі 6000 доларів США з однієї особи, яку останні перерахували на крипто гаманець вказаний організатором у повідомленні месенджера «Telegram», після чого чекали на наступні вказівки.

Надалі, 14.01.2026 року близько 03 години 10 хвилин за вказівкою користувача « ОСОБА_9 », ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули на залізничний вокзал м. Мукачево, після чого користувач « ОСОБА_9 » повідомив про те, що їх чекає автомобіль марки «Toyota» моделі «RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який доставить останніх в прикордонний район Закарпатської області з метою подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.

Так, здійснивши посадку у транспортний засіб, автомобіль марки «Toyota» моделі «RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 останні вирушили в бік будинку № 39 по вулиці Осипенка в м. Мукачево, де за вказівкою користувача « ОСОБА_9 », на них вже чекав ОСОБА_8 , який також здійснив посадку у вищевказаний транспортний засіб, після чого останні вирушили в бік населеного пункту Косонь Берегівського району, при цьому оминаючи контрольні пости та прибувши на околицю населеного пункту Велика Бийгань Берегівського району ОСОБА_4 , з метою уникнення викриття його злочинних намірів, наказав пасажирам ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покинути транспортний засіб та слідувати в пішому порядку у зв`язку з наявністю попереду контрольованого посту ДПСУ, при цьому вказавши напрямок руху, після чого оминувши контрольований пост останні знову здійснили посадку у автомобіль марки «Toyota» моделі «RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 і продовжили рух до місця їх незаконного переправлення через державний кордон України. Прибувши на заплановане місце водій автомобіля марки «Toyota» моделі «RAV4» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 вказав останнім напрямок руху гори в бік державного кордону України, а користувач «ОСОБА_9» в цей час надіслав ОСОБА_7 та ОСОБА_6 скріншоти маршруту до державного кордону України, однак рухаючись вказаним ОСОБА_4 та користувачем «ОСОБА_9» маршрутом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були затримані працівниками прикордонної служби в безпосередній близькості до державного кордону на відстані 50 метрів від 217 прикордонного знаку, а ОСОБА_4 був викритий та затриманий працівниками правоохоронних органів в селі Лавки Мукачівського району.

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України не визнав та пояснив, що умислу на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України не мав, про намір пасажирів незаконно перетнути державний кордон не знав і сприймав поїздку як звичайне перевезення пасажирів. Зазначив, що займається пасажирськими перевезеннями та раніше розміщував відповідне оголошення про надання послуг із перевезення. Саме у зв`язку з цим, як він вважав, до нього звернулася невідома особа із проханням підвезти людей. Так, 12 січня 2026 року йому зателефонував невідомий чоловік і запитав, чи зможе він здійснити перевезення пасажирів. Йому повідомили, що необхідно буде підвезти трьох громадян до с. Велика Бийгань Берегівського району. Оскільки він займається перевезеннями, то погодився виконати замовлення. Хто саме телефонував, він не знав, особисто із цією людиною раніше не зустрічався. Вночі 14 січня 2026 року йому знову зателефонували через месенджер WhatsApp та попросили приїхати до залізничного вокзалу в м. Мукачеві, де на нього мали чекати пасажири. На виконання домовленості він власним автомобілем Toyota RAV4 приїхав до залізничного вокзалу. На місці до його автомобіля сіли двоє незнайомих йому чоловіків. Старший із них, якого, як він надалі дізнався, звали ОСОБА_10 , сів на переднє пасажирське сидіння, а другий чоловік - на заднє сидіння автомобіля. Після початку руху пасажири повідомили, що дорогою необхідно заїхати ще за одним чоловіком. Вони назвали місце, куди потрібно під`їхати. Він виконав їхнє прохання, прибув за вказаною адресою в м. Мукачеві, де до автомобіля сів третій пасажир. Цього чоловіка він також раніше не знав.

Після посадки третього пасажира вони вирушили в напрямку с. Велика Бийгань. Конкретний маршрут поїздки йому вказував пасажир на ім`я ОСОБА_10 , який сидів на передньому сидінні автомобіля. Саме ОСОБА_10 говорив, куди необхідно їхати, де повертати та в якому напрямку продовжувати рух. Обвинувачений стверджував, що самостійно маршруту до місця призначення не визначав. Під час руху вони наблизилися до контрольного поста. Він пояснив, що не хотів проїжджати через блокпост разом із трьома незнайомими чоловіками. У зв`язку із цим він повідомив пасажирам, що через контрольний пост разом із ними не поїде. Після розмови вони домовилися, що троє пасажирів вийдуть з автомобіля, самостійно пішки обійдуть блокпост, а він проїде контрольний пост окремо та забере їх з іншого боку. За його словами, таке рішення було прийняте виключно через небажання мати проблеми під час перевірки документів пасажирів, а не з метою приховати їхнє пересування до державного кордону. Пасажири вийшли з автомобіля та пішли пішки, він проїхав далі автомобілем, після чого знову забрав їх у місці, про яке вони попередньо домовилися. Потім усі троє знову сіли до автомобіля і продовжили поїздку.

Подальший напрямок руху, як і раніше, вказував пасажир, який сидів на передньому сидінні, самостійно кінцевого місця висадки не обирав. Через деякий час, ОСОБА_10 попросив зупинити автомобіль. Після зупинки, всі троє пасажирів швидко вийшли з автомобіля та пішли у невідомому йому напрямку. Він стверджував, що не показував пасажирам напрямку до державного кордону, не надавав їм карти чи схеми маршруту, не повідомляв, яким шляхом необхідно рухатися, та не домовлявся з ними про незаконне перетинання державного кордону України. Куди саме вони пішли після висадки і що збиралися робити надалі, йому відомо не було.

Так, дослідженим в судовому засіданні протоколом судового засідання від 16.01.2026 року та долученим до нього DVD-R диском, в порядку ст. 225 КПК України із допитом свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 встановлено наступне.

З приводу дослідженого відеозапису допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.

Свідок ОСОБА_11 під час допиту слідчим суддею пояснив, що домовився з невстановленою особою про сприяння йому в незаконному перетинанні державного кордону України. Через деякий час йому зателефонували та повідомили, що йому потрібно доїхати до міста Мукачево, після чого чоловік на ім`я ОСОБА_12 повідомив, що за ним приїде водій. У м. Мукачеві свідок сів до автомобіля темного кольору, в якому, крім водія, перебували ще двоє чоловіків. Під час поїздки особи, які перебували в автомобілі, обговорювали спосіб об`їзду блокпоста, водій повідомив, що попереду розташований блокпост, після чого звернув на одну з вулиць, зупинив автомобіль та наказав пасажирам вийти. Після чого, показав їм на карті маршрут, яким вони повинні були обійти блокпост, а також місце, де він знову їх забере. Він разом з іншими чоловіками пішов пішки через поле, а через декілька хвилин водій підібрав їх у попередньо визначеному місці.

Після цього вони продовжили рух автомобілем і їхали приблизно ще п`ятнадцять хвилин. Прибувши до визначеного місця, водій сказав їм швидко виходити з автомобіля, повідомив, що подальший маршрут вони повинні визначати за картою, та рукою показав напрямок, у якому необхідно рухатися в бік державного кордону. Надалі він разом з іншими особами продовжив рух пішки, однак їх затримали працівники Державної прикордонної служби України.

Особу ОСОБА_4 свідок упізнав як водія, який забрав його в м. Мукачеві. Зазначив, що перебував в автомобілі позаду водія, тому повністю його обличчя не бачив, однак за зовнішніми ознаками водій був схожий на ОСОБА_4 . Також запам`ятав, що ліві двері автомобіля були пошкоджені та мали вм`ятину. Крім того, пояснив, що за організацію незаконного перетинання державного кордону перерахував у криптовалюті кошти в еквіваленті 6000 доларів США чоловікові на ім`я ОСОБА_12 , з яким його познайомив знайомий. При цьому безпосередньо водієві він грошей не передавав, водій коштів у нього не вимагав і про оплату своїх дій із ним не домовлявся.

Свідок ОСОБА_7 допитаний, слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, пояснив, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза встановленим пунктом пропуску. З цією метою він зв`язався з особою, яка раніше вже незаконно перетнула державний кордон і повідомила, що може допомогти організувати таке переправлення за винагороду в розмірі 8 тисяч. На виконання досягнутої домовленості ОСОБА_7 перерахував обумовлену суму у формі криптовалюти на криптовалютний гаманець, реквізити якого йому надала невстановлена особа. Подальші вказівки щодо часу, місця зустрічі, автомобіля та маршруту руху він отримував через месенджер Telegram, зокрема від користувача на ім`я « ОСОБА_9 ». За отриманими вказівками 14 січня 2026 року приблизно о 03 годині 10 хвилин ОСОБА_7 разом із ОСОБА_6 прибув до залізничного вокзалу в м. Мукачеві. Їм повідомили, що за ними приїде автомобіль Toyota RAV4 темного кольору. Після прибуття до м. Мукачево, до них підїхав водій на автомобілі темного кольору. Вони сіли до автомобіля, після чого водій повіз їх до будинку № 39 на вул. Осипенка в м. Мукачеві. Біля зазначеного будинку до автомобіля сів ще один чоловік, Після посадки якого вони почали рух у напрямку Берегівського району та с. Косонь. Під час наближення до контрольного поста Державної прикордонної служби України біля с. Велика Бийгань водій повідомив, що попереду знаходиться пост і що проїжджати його разом із пасажирами він не буде. Після цього, водій звернув з основної дороги, зупинив автомобіль та наказав усім трьом пасажирам вийти. Також він указав місце, де після обходу поста знову забере їх до автомобіля. Виконуючи його вказівки, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 пішки через поле обійшли контрольний пост. Після того як вони пройшли повз пост, водій на автомобілі Toyota RAV4 знову забрав їх у погодженому місці. Вони сіли до автомобіля та продовжили рух у напрямку прикордонної смуги. Через нетривалий час водій доставив їх до місця, з якого вони повинні були надалі рухатися до державного кордону пішки. Крім того, він отримав через месенджер Telegram зображення маршруту, за яким вони повинні були рухатися після виходу з автомобіля. Після висадки вони втрьох почали рухатися пішки в напрямку державного кордону України, орієнтуючись на надане їм зображення маршруту та вказівки водія. Під час руху вони наблизилися до державного кордону та побачили колючий дріт, після чого були затримані прикордонниками. Також останній зазначив, що безпосередньо з водієм щодо організації незаконного перетинання державного кордону та розміру винагороди він не домовлявся. Попередню домовленість він мав з іншою особою, а кошти перерахував у криптовалюті на наданий йому криптовалютний гаманець.

Свідок ОСОБА_6 під час допиту слідчим суддею надав аналогічні покази, що й свідок ОСОБА_7 ..

Однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів (п.16 ч. 1 ст.7 КПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК).

Так, відповідно до журналу судового засідання від 15.04.2026 року (т. 1 ст. 54-56) судом визначено порядок та обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в тому числі і допит свідків. Свідки в жодне із судових засідань не з`являлися, через що судові засідання неодноразово відкладалися. Такі відкладення саме через неявку свідків відбувалися декілька разів. Судом неодноразово вживались заходи щодо забезпечення свідків в судове засідання, зокрема, неодноразово винесено ухвали про привід до свідків.

При цьому, згідно повідомлення начальника Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області №98022-2026 від 03.07.2026 року (том 1 ст. 86) вбачається, що встановити місцезнаходження ОСОБА_8 не вдалось за можливе, оскільки він відсутній за місцем свого проживання.

Відповідно до повідомлення т.в.о. начальника Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області №123306-2026 від 06.07.2026 року (том. 1 ст. 240) вбачається, що здійснити привід ОСОБА_6 не вдалось можливим, у зв`язку з тим, що останній проходить військову службу в зоні бойових дій, а саме на Запорізькому напрямку.

Згідно листа заступника начальника Вишгродського РУП ГУНП в Київській області №176302-2026 від 13.07.2026 року встановлено, що привід свідка ОСОБА_7 виконати неможливо, оскільки останній відсутній за місцем проживання.

Відповідно до повідомлення Львівського РУП №2 ВП №3 ГУНП в Львівській області №268349-2026 від 30.07.2026 року встановлено, що свідок ОСОБА_8 за місцем свого проживання відсутній.

Листом начальника Тернопільського РУП ВП №2 від 29.07.2026 року №103541-2026 від 29.07.2026 року встановлено, що привід щодо свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , неможливо здійснити привід, оскільки він відсутній за вказаною адресою.

Згідно ч. 1 ст. 225 КПК у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 615 КПК України, у разі введення воєнного стану та якщо: показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд вправі обґрунтовувати свої висновки показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які були отримані в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Враховуючи, що свідки в жодне судове засідання не з`явились, незважаючи на вжиті судом заходи для забезпечення їх явки в судове засідання, суд дійшов висновку про неможливість їх безпосереднього допиту під час судового розгляду.

Таким чином, з метою забезпечення повноти, всебічності та неупередженості судового розгляду, а також недопущення трати доказів, суд визнав за необхідне дослідити журнали судових засідання, а також відповідні технічні носії інформації, якими зафіксовано результати допитів у кримінальному правопорушенні №12026071060000032 від 14 січня 2026 року свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 .

Крім того, винуватість ОСОБА_4 доводиться дослідженими письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими.

Так, 14.01.2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071060000032 відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Згідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 (том. 1 ст. 92-94) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 прикордонним нарядом у районі відповідальності підрозділу виявлено трьох громадян України, які рухалися в напрямку державного кордону поза встановленим пунктом пропуску. У повідомленні зафіксовано час, район виявлення та анкетні дані затриманих. Ці відомості узгоджуються з протоколом огляду місця події та подальшими показаннями ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ..

Відповідно до протоколу огляду місця події від 14 січня 2026 року (том. 1 ст. 95-98) зафіксовано огляд ділянки місцевості у прикордонній смузі, де працівниками Державної прикордонної служби України були виявлені та затримані ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Під час проведення огляду встановлено розташування зазначених осіб відносно лінії державного кордону України, напрямок їхнього руху, характер місцевості та наявні орієнтири. Встановлено, що затримання відбулося в безпосередній близькості до державного кордону - приблизно за 50 метрів від прикордонного знака № 217. Таким чином, протокол огляду місця події об`єктивно підтверджує, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували у прикордонній смузі та рухалися поза пунктом пропуску безпосередньо в напрямку державного кордону України. Разом з іншими дослідженими доказами він підтверджує спрямованість дій ОСОБА_4 на сприяння незаконному переправленню кількох осіб через державний кордон України.

Протоколом огляду ділянки маршруту від 14 січня 2026 року (том. 1 ст. 99-101), складеним слідчим СВ Берегівського РВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_14 , зафіксовано проведення огляду за адресою: АДРЕСА_1 . Огляд проведено у присутності двох понятих та за участю користувача транспортного засобу ОСОБА_4 . Під час огляду на території домоволодіння виявлено автомобіль марки Toyota, моделі RAV4, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_4 . Слідчим оглянуто зовнішній вигляд транспортного засобу, його кузов, салон, двері, багажне відділення та інші доступні частини. За результатами огляду видимих пошкоджень, які перешкоджали б експлуатації автомобіля, не зафіксовано; транспортний засіб перебував у придатному для використання стані. У салоні автомобіля виявлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на автомобіль Toyota RAV4, яке під час проведення процесуальної дії вилучено, належним чином упаковано та поміщено до паперового конверта. Інших предметів або слідів, які мали б самостійне доказове значення для кримінального провадження, згідно з протоколом не виявлено та не вилучено.

Згідно Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_7 (том. 1 ст. 127-130) встановлено, що до проведення впізнання ОСОБА_7 описав зовнішність водія та обставини, за яких його бачив, після чого серед запропонованих фотознімків упізнав особу під №1, як особу, котрий доставив його та ще двох осіб з міста Мукачево до села Велика Бийгань, з наданням вказівок щодо порядку обходу контрольного поста, який знаходиться на околиці с. В.Бийгань. Відповідно до довідки від 15.01.2026 року під фото №1 - зображено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками, проведеного за участю свідка ОСОБА_7 (том. 1 ст. 131-134) встановлено, що останній впізнав транспортний засіб чорного кольору, типу «кросовер», марки «Toyota», на якому його та ще двох осіб доставили з міста Мукачево до села Велика Бийгань, з метою незаконного подальшого незаконного перетину державного кордону України. Згідно довідки від 15 січня 2026 року на фото №1 зображено транспортний засіб марки «Toyota RAV4», д.н.з. « НОМЕР_2 ».

Протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками, проведеного за участю свідка ОСОБА_6 (том. 1 ст. 135-138) встановлено, що останній впізнав транспортний засіб чорного кольору, типу «кросовер», марки «Toyota», на якому його та ще двох осіб доставили з міста Мукачево до села Велика Бийгань, з метою незаконного подальшого незаконного перетину державного кордону України. Згідно довідки від 15 січня 2026 року на фото №3 зображено транспортний засіб марки «Toyota RAV4», д.н.з. « НОМЕР_2 ».

Згідно Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_6 (том. 1 ст. 139-142) встановлено, що до проведення впізнання ОСОБА_6 описав зовнішність водія та обставини, за яких його бачив, після чого серед запропонованих фотознімків упізнав особу під №2, як особу, котрий доставив його та ще двох осіб з міста Мукачево до села Велика Бийгань, з наданням вказівок щодо порядку обходу контрольного поста, який знаходиться на околиці с. В.Бийгань. Відповідно до довідки від 15.01.2026 року під фото №2 - зображено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 (том. 1 ст. 143-146) встановлено, що до проведення впізнання ОСОБА_8 описав зовнішність водія та обставини, за яких його бачив, після чого серед запропонованих фотознімків упізнав особу під №4, як особу, котрий доставив його та ще двох осіб з міста Мукачево до села Велика Бийгань, з наданням вказівок щодо порядку обходу контрольного поста, який знаходиться на околиці с. В.Бийгань. Відповідно до довідки від 15.01.2026 року під фото №4 - зображено громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімками, проведеного за участю свідка ОСОБА_8 (том. 1 ст. 147-150) встановлено, що останній впізнав транспортний засіб чорного кольору, типу «кросовер», марки «Toyota», на якому його та ще двох осіб доставили з міста Мукачево до села Велика Бийгань, з метою незаконного подальшого незаконного перетину державного кордону України. Згідно довідки від 15 січня 2026 року на фото №2 зображено транспортний засіб марки «Toyota RAV4», д.н.з. « НОМЕР_2 ».

Згідно протоколу огляду від 18.01.2026 року (том. 1 ст. 151-156) встановлено, що на носії «Apacer» містився витяг із системи «Безпечне Закарпаття», відповідно до якого 14.01.2026 року автомобіль Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , у період із 02:02 до 06:05 неодноразово фіксувався камерами відеоспостереження в м. Мукачеві, с. Верхній Коропець, м. Берегові, с. Яноші та під час повернення через с. Павшино до м. Мукачева.

Цей доказ підтверджує пересування автомобіля обвинуваченого в напрямку прикордонної території та його повернення, узгоджується з іншими дослідженими доказами.

Вказане підтверджується дослідженим в судовому засіданні флеш-накопичувачем «Apacer 32 GB» з серійним номером «ТАНУТ40NVTE00» (том. 1 ст. 157).

Протоколом огляду від 17.01.2026 року (том. 1 ст. 158-167) зафіксовано вміст телефону Xiaomi Redmi Note 13 Pro, належного ОСОБА_15 . У листуванні WhatsApp із контактом « ОСОБА_16 » містилися повідомлення про час зустрічі, маршрут руху, пересування автомобілів на відстані один кілометр, очікування на вулиці та необхідність узяти готівку. У Telegram виявлено листування щодо зв`язку з іншою особою і перелік речей, необхідних у дорогу, а в галереї - зображення карт із прокладеним маршрутом у прикордонній місцевості.

Протоколом огляду від 17.01.2026 року (том. 1 ст. 168-178) встановлено, що під час огляду мобільного телефону Samsung A54, вилученого у ОСОБА_6 , у додатку «Галерея» виявлено фотознімки, які мають значення для кримінального провадження. Водночас у додатках Messenger, Google і TikTok, а також у пам`яті телефону інших відомостей, що стосуються обставин кримінального правопорушення, не виявлено.

Протоколом огляду від 17.01.2026 року (том. 1 ст. 179-186) встановлено, що в телефоні iPhone XS Max, вилученому в ОСОБА_7 , виявлено листування у WhatsApp із контактами « ОСОБА_17 », «ОСОБА_23» та в Telegram із контактом « ОСОБА_18 ». У повідомленнях обговорювалися зв`язок із водієм, передання контактів, надходження коштів, час виїзду, рух із ОСОБА_19 та попередня перевірка маршруту і блокпостів.

Протоколом огляду від 17.01.2026 року (том. 1 ст. 187-192) встановлено, що в мобільному телефоні iPhone 12 Pro, вилученого у ОСОБА_4 у WhatsApp та Telegram виявлено листування з контактом « ОСОБА_20 » («ОСОБА_20») за номером НОМЕР_4 , відомості про численні аудіодзвінки, пересилання медіафайлів і геолокації.

Протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 підтверджує той самий маршрут і ключові дії ОСОБА_4 .. ОСОБА_7 самостійно вказав місце обходу поста, точку повторної посадки та напрямок, у якому обвинувачений наказав рухатися після прибуття до прикордонної місцевості. Відтворена ним послідовність подій узгоджується з часовими даними системи фіксації руху автомобіля.

Вказане підтверджується дослідженим в судовому засіданні флеш-накопичувачем «Apacer 32 GB» (том. 1 ст. 223).

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Сторона обвинувачення ставить у вину ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за такими кваліфікуючими ознаками: у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Суд, вирішуючи питання, що входить до його компетенції, як то: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, діє в рамках пред`явленого обвинувачення.

Втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.

Оцінюючи склад злочину, суд враховує таке.

Так, безпосереднім об`єктом злочину є - встановлений порядок перетинання державного кордону України.

З об`єктивної сторони злочин характеризується вчиненням таких діянь: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.

Незаконним переправленням через державний кордон України є у випадках, коли особи переправляються через державний кордон України:

1) будь-яким способом поза відповідними пунктами пропуску;

2) у пунктах пропуску, але без відповідних документів;

3) у пунктах пропуску, але за документами, які містять недостовірні відомості про особу;

4) у пунктах пропуску, але без дозволу відповідних органів влади.

Сприяння - це будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Із суб`єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом.

Оцінюючи досліджені докази з погляду належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - із погляду достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у сприянні незаконному переправленню кількох осіб через державний кордон України доведена поза розумним сумнівом. Показання осіб, яких перевозили, є послідовними та узгодженими щодо обставин їхнього прибуття до Закарпатської області, подальшого перевезення автомобілем у напрямку прикордонної території, часу, місця та способу пересування.

Протоколом огляду місця події від 14.01.2026 за адресою: с. Лавки, вул. Лісова, 25, виявлено автомобіль Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_2 , та свідоцтво про його реєстрацію. Цей доказ ідентифікує транспортний засіб, використаний під час перевезення, та підтверджує його перебування у фактичному користуванні обвинуваченого.

Відомості інтегрованої системи «Безпечне Закарпаття» об`єктивно зафіксували пересування зазначеного автомобіля 14.01.2026 року у період із 02:02 до 06:05 за маршрутом через м. Мукачево, с. Верхній Коропець, м. Берегове, с. Яноші та його повернення до м. Мукачева. Така послідовність пересування відповідає показанням перевезених осіб і спростовує твердження про випадковий або виключно побутовий характер поїздки.

Під час огляду телефону ОСОБА_8 виявлено листування щодо маршруту, часу зустрічі, пересування автомобілів на визначеній відстані, необхідності мати готівку, а також карти прикордонної місцевості. У телефоні ОСОБА_7 містилися повідомлення про залучення водія, перевірку маршруту і блокпостів, час виїзду та грошові розрахунки. Ці відомості підтверджують попередню підготовку та узгодження дій між учасниками.

Особливе доказове значення має протокол огляду телефону iPhone 12 Pro, вилученого безпосередньо у ОСОБА_4 . У ньому виявлено листування у WhatsApp і Telegram із контактом « ОСОБА_20 », численні дзвінки, пересилання медіафайлів та геолокації. Зазначене підтверджує підтримання обвинуваченим зв`язку з іншою особою та координацію свого місцезнаходження і дій у період здійснення перевезення.

Кожен із наведених доказів окремо підтверджує лише певну частину обставин, однак у сукупності вони утворюють послідовний і взаємоузгоджений доказовий ланцюг: попереднє планування поїздки, визначення маршруту, організація зв`язку, використання автомобіля обвинуваченого, перевезення кількох осіб у напрямку державного кордону та повернення автомобіля до м. Мукачева.

Сукупність доказів поза розумним сумнівом підтверджує, що ОСОБА_4 сприяв незаконному переправленню трьох осіб через державний кордон: перевіз їх у прикордонну місцевість, надав маршрутні вказівки Такі дії утворюють об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України.

Покази свідків повністю узгоджуються між собою та іншими матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинуваченню, підтверджуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 фактично сприяв незаконному переміщенню осіб у прикордонну зону.

Водночас, досліджені матеріали не свідчать про наявність у діях обвинуваченого корисливого мотиву, зокрема жодних даних щодо отримання ОСОБА_4 матеріальної вигоди або іншої користі стороною обвинувачення не доведено.

Жодних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_4 отримував чи мав отримати матеріальну вигоду, стороною обвинувачення, суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_4 , слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинення дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 332 КК України у виді позбавлення волі.

Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених Європейським судом з прав людини у висновках у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 року.

Так, у зазначених рішеннях вказано, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

При цьому, санкція ч. 2 ст. 332 КК України, передбачає обов`язкові додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 332 КК України не обіймаючи будь-яку посаду і не займаючись певною діяльністю.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 2 ст. 332 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04.04.2023, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_4 права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 (один) рік.

Суд враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, однак вину не визнав, раніше не судимий. Тому, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим на підставі ст. 75 КК України доцільним є звільнення його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків відповідно ст. 76 ч. 1 п. 1, 2 КК України, обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти останніх про зміну місця проживання.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 січня 2026 року та 09 березня 2026 року - скасувати.

Речові докази вирішити в порядку 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу.

Заставу у розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, внесену згідно ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області №297/116/26 від 16 січня 2026 року - після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_21 .

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та покласти на нього обов`язки, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - заставу.

Заставу у розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, внесену згідно ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області №297/116/26 від 16 січня 2026 року - після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_21 .

Ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 січня 2026 року та 09 березня 2026 року - скасувати.

Речові докази:

-транспортний засіб марки «Renault», моделі «Trafic», коричневого кольору, д.н.з. « НОМЕР_5 », транспортний засіб марки «Renault», моделі «Kangoo», білого кольору, д.н.з. « НОМЕР_6 », мобільний телефон марки «Iphone» модель «12 Pro» cірого кольору IMEI НОМЕР_7 з наявним номером телефону НОМЕР_8 , який поміщено до спецпакету НПУ ICR0182006 - після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_4 , як власнику.

-мобільний телефон марки «Samsung» моделі «A54» чорного кольору з наявним номером телефону НОМЕР_9 , який було поміщено до спецпакету НПУ RAW 0077642, - повернути власнику, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_5 ;

-мобільний телефон марки «Iphone» моделі «10» сірого кольору з наявним номером телефону НОМЕР_10 , який було поміщено до спецпакету НПУ RAW 0077636 - повернути власнику, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_6 ;

-мобільний телефон марки «Redmi» моделі «23117RA689» чорного кольору з наявним номером телефону НОМЕР_11 , який було поміщено до спецпакету НПУ RAW 0077638 - повернути власнику ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_7 .

-транспортний засіб, марки «Toyota» моделі «RAV4» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання з правом користування, без права відчуження під гарантійну розписку власнику ОСОБА_21 - залишити останній, як власнику.

Скасувати арешт, накладений на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею (кв.м.) 52, 2, реєстраційний номер майна: 196547563254, власником якого є ОСОБА_4 .

На вирок може бути подана апеляція через Берегівський районний суд Закарпатської області до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_22