Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №554/12526/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 14.09.2026Справа № 554/12526/25

Провадження № 2/554/1716/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Черняєвої Т.М.,

за участі секретаря Кравченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту, в якому просила зняти арешт із квартири АДРЕСА_1 (загальною пл.. 31,4 кв.м., житловою площею 20,9 кв.м.) реєстраційний номер обтяження 12058168 по виконавчому провадженню №27389799, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виданої 13.01.2012 р., Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ державним виконавцем Шкурпела I.П.

В обґрунтування позову вказала, що Октябрським районним судом м. Полтави 17.06.2011 р. було видано виконавчий лист №2-907 на підставі якого виконавцем Октярського районного ВДВС Полтавського МУЮ Шкурпела І.П. винесено постанову про арешт майна божника та оголошення заборони його відчуження ВП 27389799 від 13.01.2012 р. Відповідно до якого боржником була ОСОБА_1 , тип обтяження «арешт нерухомого майна», реєстраційний номер обтяження – 12058168, заявник - Октябрський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №433937830 від 03.07.2025 р. в розділі «Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого: майна наявний реєстраційний номер обтяження - 12058168, тип обтяження - арешт нерухомого майна, «підстава обтяження» - постанова про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження: ВП 27389799, виданий 13.01.2012р.,заявник: Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ. Також у вказаному витязі зазначено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності б/н від 09.11.1995 р. (відділ приватизації житла).

Наданим на заяву позивача листом Шевченківський ВДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що у відділі перебувало виконавче провадження №27389799. Згідно результатів пошуку в автоматизованій системі виконавчих проваджень, в тому числі спец розділі - на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_2 в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно. Надити більше інформації за вказаним виконавчим провадженням не є можливим оскільки відповідно до п.2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби приватними виконавцями, затвердженого Наказом МЮ 07.06.2017р. № 1829/5 строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки, відповідно останнє - знищено.

Також даним листом повідомили, що ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено перелік підстав для зняття виконавцем арешту усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду .

В зв`язку з чим позивачка змушена звертатися до суду.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави Сініцина Е.М. від 03.09.2025 року відкрито провадження по справі, ухвалено проводити розгляд справи в прядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) сторін.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи від 03.08.2026 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026 року головуючим суддею по справі визначено суддю Черняєву Т.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 05.09.2026 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, прохала задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за його відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта сформованого станом на 03.07.2025 р. вбачається , що у приватній спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 знаходиться квартира АДРЕСА_1 . Також з вказаного реєстру вбачається, що накладено арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12058168 зареєстровано 13.01.2012 року 13:48:22 за №12058168 реєстратором: Полтавська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборонина його відчудження, ВП 2738979913.01.2012, Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ, державний виконавець Шкурпела І.П. Об`єкт обтяження – невизначене майно, все нерухоме майно. Власником зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обтяжувач – Октябрський ВДВС ПМУЮ. Додаткові дані: Виконавчий лист 2-907 від 17.06.2011 р. виданий Октябрським районним судом м. Полтави. Заявник: Октябрський ВДВС ПМУЮ.

Згідно листа в.о.начальника Шевченківського ВДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Євгена Федька від 06.08.2025 р. №76036 вбачається, що згідно результатів пошуку у автоматизованій системі виконавчого провадження, в тому числі спец розділі, за наявними у заяві ОСОБА_1 даними – на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно останнього. Надати більше інформації за вказаним виконавчим провадженням не є можливим, оскільки відповідно до п.2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби приватними виконавцями, затвердженого Наказом МЮ 07.06.2017р. № 1829/5 строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця становить три роки, відповідно останнє - знищено.

Та проінформовано ОСОБА_1 про підстави для зняття арешту з майна боржника.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої, абзацу дванадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Положеннями статті 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. Частиною 5 ст.59 вказаного вище Закону, передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За правилами ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Позивачка має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне їй майно.

Згідно абзаців першого та другого пункту 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 (далі Постанова № 5), у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно абзацу першого пункту другого Постанови № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 13 Постанови № 5 роз`яснено, що при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Вимоги позивачки, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови про накладення арешту), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент винесення постанови про накладення арешту), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає випадки зняття арешту з майна, в тому числі арешт майна може бути знятий за рішенням суду.

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно позивача, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.10.2022року №203/3435/21.

Враховуючи вищевикладене та те, що на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно ОСОБА_1 , порушується її право власності, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, більш того, підстав для продовження обтяження на зазначене майно суд не вбачає, тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна, оскільки суду не надано доказів щодо існування підстав для продовження обтяження на майно позивача, або ж наявності стосовно нього на теперішній час виконавчого провадження, у якому остання є боржником, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 12, 81, 206, 247, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 317,319, 321, 391 ЦК України, ст.41 Конституції України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Зняти арешт із квартири АДРЕСА_1 (загальною пл. 31,4 кв.м., житловою площею 20,9 кв.м.) реєстраційний номер обтяження 12058168 по виконавчому провадженню №27389799, накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виданої 13.01.2012 р., Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ державним виконавцем Шкурпела I.П.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ;

Відповідач – Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Код ЄДРПОУ – 34963066, м. Полтава, пров. Стешенка, 6.

Суддя Т.М. Черняєва