Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №554/13916/24 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 22.09.2026Справа № 554/13916/24

Провадження № 2/554/1316/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Калафута Д.В., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , визначивши третьою особою Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в місті Полтаві ради, у якому просила розірвати шлюб між нею і відповідачем, а також визначити місце проживання дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір`ю.

Позов обґрунтований тим, що вона з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі. Зазначила, що подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам.

З 01.06.2024 року позивач та відповідач не мешкають однією сім`єю, не ведуть спільного господарства. Від шлюбу у сторін є малолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає разом з позивачкою і перебуває на її утриманні. Між сторонами укладено договір про сплату аліментів на дитину від 12.09.2024, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу Пусан Т.В., за реєстр. №2334.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 року справу було розподілено до провадження головуючого судді Сініцина Е.М.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Сініцина Е.М. від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи призначено на 25.02.2025.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави Сініцина Е.М. від 06.02.2025 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Оніпка Є.А., та здійснено перехід від розгляду справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 25.02.2025.

25.02.2025 представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Оніпко Є.А., до суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу відповідач не заперечує. Проти задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з матір`ю відповідач заперечує. Просив суд зобов`язати Службу у справах дітей Шевченківської у м.Полтаві ради надати висновок щодо можливості спільної опіки з першочерговим проживанням дитини у помешканні кожного із батьків за відповідним графіком з урахуванням в першу чергу інтересів дитини. Просив витрати позивачки на правничу допомогу зменшити до 2000,00 грн.

05.03.2025 представником позивачки - адвокатом Кафутою Д.В., до суду через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій позивачка категорично заперечує щодо можливості спільної опіки батьків над неповнолітнім сином почергово, відповідно до узгодженого батьками графіку. Мотивує це тим, що дитина не буде мати свого визначеного місця проживання, постійно буде у розгубленому та неспокійному стані через систематичну зміну її місця проживання, що може негативно відобразитись на його поведінці та навчанні, а також в подальшому, вплинути на його психологічний розвиток.

07.03.2025 представником позивачки - адвокатом Кафутою Д.В., до суду через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про стягнення витрат позивачки на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

22.04.2025 підготовче судове засідання у справі відкладено на 19.06.2025 у зв`язку із перебуванням судді Сініцина Є.М. на лікарняному.

17.06.2025 та 18.06.2025 представником позивачки-адвокатом Кафутою Д.В., до суду через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 19.06.2025 протокольною ухвалою суд зобов`язав сторону позивача визначити точну адресу проживання дитини, оголошено перерву до 05.08.2025.

27.06.2025 представником позивачки - адвокатом Кафутою Д.В., до суду через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

05.08.2025 підготовче судове засідання у справі відкладено на 13.10.2025 у зв`язку із перебуванням судді Сініцина Є.М. у відпустці.

13.10.2025 підготовче судове засідання у справі відкладено у зв`язку із перебуванням судді Сініцина Є.М. у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.10.2025 № 1065 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з клопотанням позивача з метою забезпечення своєчасного та ефективного розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.25 справу розподілено головуючому судді Блажко І.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 28.10.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в місті Полтаві ради про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 04.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 02.12.2025 об 11.00 год.

02.12.25 судове засідання відкладено на 13.01.2025 у зв`язку із нестабільною роботою системи ВКЗ.

08.12.2026 представником позивачки - адвокатом Кафутою Д.В., до суду через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою Службу у справах дітей Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 13.01.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи Службу у справах дітей Голосіївської районної ради у м. Києві державної адміністрації. Зобов`язано Службу у справах дітей Голосіївської районної ради у м. Києві державної адміністрації подати до суду письмовий висновок щодо розв`язування спору. Зобов`язано Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради подати до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Справу призначено до розгляду на 12.02.2026.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 12.02.2026 продовжено строк підготовчого судового засідання до надання висновків третім особами. Судове засідання призначено до розгляду на 17.03.2026.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.03.2026 клопотання представника відповідача - адвоката Оніпка Є.А. задоволено, замінено третю особу у справі, а саме Службу у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної в м. Полтаві ради у зв`язку з реорганізацією на Службу у справах дітей Полтавської міської ради, продовжено строк підготовчого судового засідання до надання висновків третім особами. Судове засідання призначено до розгляду на 21.04.2026.

14.04.2026 Службою у справах дітей Голосіївської районної ради у м. Києві державної адміністрації подано до суду висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 разом з матір`ю – ОСОБА_1

21.04.2026 судове засідання відкладено до 26.05.2026 для виконання ухвали суду від 17.03.2026 представником позивача.

26.05.2026 судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача на 23.06.2026.

23.06.2026 справу до розгляду не призначено у зв`язку із задоволенням Вищою радою правосуддя заяви про відставку з посади судді Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 від 23.06.2026.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.07.2026 року № 635 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 23.06.2026 року № 1256/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Шевченківського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.07.2026 року справу розподілено головуючому судді Михайловій І.М.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 22.09.2026.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Калафута Д.В. не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду. 08.09.2026 представником позивачки - адвокатом Кафутою Д.В., до суду через підсистему «Електронний суд» подано заяву про проведення судового засідання у відсутність позивача та її представника.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Оніпко Є.А., в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце слухання справи. 14.09.2026 від представника відповідача надійшла до суду заява, в якій останній вказав, що позовні вимоги відповідач визнає та проти задоволення позову не заперечує, розгляд справи просив проводити без його участі та без участі відповідача, але просив врахувати визнання позову до початку розгляду позову по суті при вирішенні питання розподілу судових витрат, просив зменшити витрати позивачки на правничу допомогу до 2000 грн. Зауважив, що визнання відповідачем позову стосується виключно позовних вимог про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та не поширюється на обставини, наведені позивачкою на обґрунтування позову, а саме – відповідач не визнає дійсність, законність та обов`язковість договору про сплату аліментів на дитину від 12.09.2024, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського нотаріального округу Пусан Т.В., за реєстр. №2334, відповідач має намір оспорювати вказану угоду.

Представники третьої особи - Служби у справах дітей Полтавської міської ради та Служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» судових повісток.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення судового засідання передбачених частиною 2 ст.223 ЦПК України, судом не встановлено, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, відповідача та їх представників, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приходить до висновку, що за результатами підготовчого провадження є можливим ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Із свідоцтва про шлюб, виданого Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) серії НОМЕР_1 вбачається, що 17.04.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, актовий запис № 264.

Встановлено, що подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримує.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

За вимогами статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка у прохальній частині позову просила змінити їй набуте у шлюбі прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Згідно із ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Беручи до уваги, що фактично шлюб між подружжям розпався, сімейні стосунки припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, суд, вважає, що позов заявлено обґрунтовано, його було підтверджено протягом судового розгляду, тому він підлягає задоволенню.

Щодо вирішення позовних вимог про визначення місця проживання дитини з позивачем, суд зазначає наступне.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Після припинення шлюбу спільна дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилася проживати разом із матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується копією акту ЖЕД 110 від 24.06.2025, копією договору оренди житлового приміщення від 11.03.2025 та не спростовано відповідачем.

Згідно висновку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (органу опіки та піклування) від 09.04.2026 № 100-5305 є доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю – ОСОБА_1 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1 ст. 83 ЦПК).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.1, 2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно із ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11.07.2017 у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч.ч. 8-10 ст. 7 СК України).

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (ч.4 ст. 29 ЦК України).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст. 160 СК України).

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Отже, наведені положення чинного законодавства України визначають, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).

Обставини, які з`ясовує суд у справі щодо місця проживання малолітньої дитини окреслені у статті 161 СК України: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з батьків; вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини до інших обставин, що мають істотне значення, які мають бути враховані відповідно до статті 161 СК України, належать, зокрема: особисті якості батьків; відносини між кожним із батьків і дитиною; можливість створення дитині умов для виховання та розвитку.

Необхідно враховувати, що у спорах, що стосуються «інтересів дитини», ЄСПЛ часто вдається до певного аналізу доказів, які характеризують вплив на «інтереси дитини», проте він завжди розуміє свою роль та невтручання в правові системи держав і може це робити у виключних випадках, коли оцінка таких доказів може свідчити про утиск прав і свобод, які захищає Конвенція. Так відбувалось і вправах «Saviny v. Ukraine» від 18.12. 08 р. і «Mamchur v. Ukraine від 16.07.15 р.

Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що під час ухвалення рішень суди мають враховувати низку обставин, зокрема: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків; особиста прихильність дитини до кожного з них; вік дитини, стан її здоров`я; сталі соціальні зв`язки дитини; місце навчання дитини; її психологічний стан; бажання дитини на проживання з одним із батьків; особисті якості батьків; стосунки, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки щодо дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання та розвитку; безпечне для життя дитини середовище (постанови ВС від 01.03.2023 року у справі № 643/16285/20, від 16.06.2021 року у справі № 463/2991/18, від 22.03.2023 року у справі № 757/13688/21, від 23.12.2020 року у справі № 712/11527/17).

Судом встановлено, що малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час пред`явлення позову виповнилося три роки, дитина проживає разом з матір`ю – ОСОБА_1 , має належні побутові умови проживання та розвитку, відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 643 міста Києва, отримує належне медичне забезпечення – первинну медичну допомогу у разі необхідності.

Мати дитини ОСОБА_1 , згідно копії довідки Головного управління поліції Головного управління у м. Києві Національної поліції України від 06.05.2025 № 165 з 01.02.2018 проходить службу в органах Національної поліції України. ОСОБА_1 відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків; створює дитині належні умови для виховання та розвитку, забезпечує матеріально та відповідно до віку та стану здоров`я дитини; підтримує сталі соціальні зв`язки дитини. Батько дитини ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 визнає повністю, не заперечує проти проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із позивачкою.

Принцип шостий Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 20.11.1959 року, передбачає окрему константу «малолітню дитину не слід, крім тих випадків,коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю».

З огляду на викладене, суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, ураховуючи обставину щодо віку дитини, з огляду на те, що в найкращих інтересах дитини її виховує її мати та забезпечує їй розвиток та життєвий комфорт, суд дійшов до висновку про задоволення позову про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю – ОСОБА_1 .

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1937,92 грн, оскільки позов задоволено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 56, 109, 112 СК України, 12-13, 81, 141-142, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 17 квітня 2021 року Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 264.

Після розірвання шлюбу позивачці відновити дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Після розірвання шлюбу малолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишити проживати із матір`ю – ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в розмірі 1937,92 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою на офіційному веб-порталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

третя особа: Служба у справах дітей Полтавської міської ради, місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, ЄДРПОУ 45920809;

третя особа: Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, 42, ЄДРПОУ 37308812.

Суддя І.М. Михайлова