Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №539/1877/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1877/25

Провадження № 2/539/47/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В. Г.,

за участі:

позивача (у режимі відеоконференції),

відповідачки (з`явилася у судове засідання 1 (один) раз),

представник третьої особи у судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства, -

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі – суд) звернувся ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) (далі – позивач) із позовом до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (юридична адреса: 36039, місто Полтава, вулиця Української Повстанської Армії, будинок №29, код ЄДРПОУ 24824272) про оспорювання батьківства, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 29 квітня 2025 року просить суд:

Виключити із актового запису від 26 квітня 2023 року №229, внесеного Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про народження ОСОБА_3 в місті Полтава Полтавської області 25 квітня 2023 року відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька дитини.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 18 листопада 2022 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб, від якого народилася дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після народження дитини через деякий час під час однієї із сварок між позивачем та відповідачкою остання повідомила, що дитина не є дитиною позивача, біологічний батько інший.

З початку 2025 року між позивачем та відповідачкою погіршилися стосунки і фактично припинилися сімейні відносини, у зв`язку з чим позивач ініціював позов до суду про розірвання шлюбу між ним та відповідачкою.

Ураховуючи, що відповідачка сама повідомила позивачу, що дитина, народжена у їхньому шлюбі, не є біологічною дитиною позивача, останній звернувся до суду із указаним позовом.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначив вимоги статей 122, 133, 136 Сімейного кодексу України (далі – СК України) щодо походження дитини, народженої у шлюбі, а також статей 124, 126,127 СК України щодо можливості оспорювання батьківства у судовому порядку.

Відповідачка відзив на позов до суду не подала, у жодних документах, доданих до справи, свою позицію щодо заявленого позову не висловила.

Заяви, клопотання учасників справи

У прохальній частині позовної заяви міститься клопотання позивача про проведення молекулярно-генетичної експертизи на предмет підтвердження/спростування батьківства позивача щодо ОСОБА_3 .

Від третьої особи – Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла до суду заява про розгляд справи без участі їхнього представника.

Разом із уточненою позовною заявою подано клопотання позивача призначити судову молекулярно-генетичну експертизу в цивільній справі № 539/1877/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства, на вирішення якої поставити питання:

-чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

14 травня 2025 року від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке суд задовольнив.

19 травня, 13 листопада 2025 року до суду від представника третьої особи: Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли клопотання про розгляд справи за його відсутності.

26 червня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про призначення молекулярно-генетичної експертизи, на предмет підтвердження чи спростування факту батьківства позивача стосовно ОСОБА_3 .

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 25 квітня 2025 року суд позовну заяву залишив без руху.

Ухвалою від 30 квітня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, постановив розгляд справи здійснювати у загальному позовному провадженні, призначивши підготовче судове засідання на 29 травня 2025 року.

Ухвалою від 15 травня 2025 року суд надав можливість позивачу брати участь у судових засіданнях у вказаній справі у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 26 червня 2025 року судом призначено судову молекулярно-генетичну експертизу у вказаній цивільній справі, на вирішення якої поставлено питання: -чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

Ухвалою від 26 вересня 2025 року суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання 04 листопада 2025 року.

Ухвалою від 25 листопада 2025 року судом призначено судову молекулярно-генетичну експертизу у вказаній цивільній справі, на вирішення якої поставлено питання: -чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку із неявкою відповідачки.

Ухвалою від 02 березня 2026 року суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання 21 квітня 2026 року.

Ухвалою від 04 червня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 24 червня 2026 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади (а.с.28).

Відповідачка – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади (а.с.27).

Позивач та відповідачка перебувають у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) (а.с.35).

Від шлюбу позивач та відповідачка мають дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) (а.с.34).

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачкою виникли правовідносини, пов`язані із оспорюванням батьківства позивачем.

Вказані правовідносини регулюються Сімейним кодексом України (далі – СК України) станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

За статею 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Згідно з частиною першою статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Відповідно до частини другої статті 136 СК України у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Позивач, заявляючи позов, стверджує, що відповідачка йому повідомила про те, що він не є її біологічним батьком. Така ж позиція висловлена позивачем у судовому засіданні.

Відповідачка, з`явившись у 1 (одне) судове засідання, повідомила, що позивач є біологічним батьком дитини.

Проаналізувавши обставини справи та чинне законодавство України, суд дійшов наступних висновків.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що на сьогодні ДНК-тестє єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення ЄСПЛ у справі "Калачова проти росії" від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом було 2 (двічі) призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, які 2 (двічі) повідомили про неможливість проведення експертизи (листи від 18 вересня 2025 року (а.с.79) та від 23 лютого 2026 року (а.с.125), незважаючи на те, що позивач оплатив (за його словами) відповідачці дорогу до експертної установи, а відповідачка обіцяла привезти дитину для проведення експертизи.

Відповідно до частини першої статті 109ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Зазначена норма процесуального права є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц (провадження № 61-6484св22) та інших.

Суд встановив, що судово-генетична експертиза не була проведена у зв`язку із тим, що відповідачка не надала відповідних зразків (не привезла дитину для відібрання зразків), незважаючи на те, що позивач погоджувався оплачувати указану експертизу, тим самим ухилившись від її проведення.

Суд враховує, що питання щодо походження дитини вирішується на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає у рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення (стаття 89 ЦПК України).

Оскільки у шлюбі у позивача та відповідачки народилася дитина, - ОСОБА_3 - в силу зазначених вище статей 122 та 133 СК України саме позивач та відповідачка записані батьками цієї дитини. Незважаючи на те, що експерти не змогли провести судово-генетичну експертизу у зв`язку із ухиленням відповідачки від її проведення, під час подання позову та під час судового розгляду справи позивач не надав жодного доказу на підтвердження викладених у позовній заяві обставин (покази свідків, висновки експертів тощо) суд дійшов висновку, що матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, (позивачем) і дитиною, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, а витрати, пов`язані із розглядом справи, відсутні, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню відповідачкою не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 18, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства, - відмовити.

Судові витрати не відшкодовуються.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, юридична адреса: 36039, місто Полтава, вулиця Української Повстанської Армії, будинок №29, код ЄДРПОУ 24824272.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16 вересня 2026 року.

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В. Рудалєва