Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №243/4306/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №243/4306/26

Провадження № 1-кп/552/1382/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2026 м. Полтава

Київський районний суд м.Полтава у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026052510000286 від 12 лютого 2026 на підставі обвинувального акту відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженки м.Дружківка Донецької області, громадянки України, яка має середньо-технічну освіту, не заміжня, працює пакувальником ТОВ «БІОСФЕРА», раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ВПО та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2026 приблизно о 12 год. 00 хв. у світлий час доби водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки “ЗАЗ-Daewoo” моделі “Lanos” державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить їй на праві власності, діючи в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, згідно якого: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», здійснила рух в межах населеного пункту по сухому асфальтобетонному покриттю дороги вул.Торська в м.Слов`янську Донецької області, в напрямку від вул.Свободи у напрямку вул.Світлодарська, в районі буд.№50 по вул.Торська, діючи необережно, проявляючи кримінально-протиправну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру для сприйняття дорожньої обстановки, маючи об`єктивну можливість в умовах необмеженої видимості та оглядовості спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміни, не вибравши безпечну швидкість руху, не врахувала дорожні умови, втратила контроль у керуванні автомобілем, виїхала за межі проїжджої частини ліворуч та скоїла наїзд передньою центральною частиною кузова автомобіля на опору лінії електропередачі.

Внаслідок вказаної події пасажир автомобіля марки “ЗАЗ-Daewoo” моделі “Lanos” державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходилась на передньому пасажирському сидінні, отримала тілесні ушкодження у вигляді: масивних ділянок крововиливів та геморагічного просякнення некротизованої речовини лобних часток мозку, з некрозом стінки судин з вираженою перифокальною продуктивною реакцією, макрофагальною реакцією з ознаками гемосидероза, в тому числі периваскулярно та гліо-мезенхімальною реакцією, кров у шлуночках головного мозку, виражений набряк речовини мозку; пневмонія з гнійним, гнійно-десквамативним характером ексудату, подекуди з домішком ниток фібрину та гіалінових мембран; глибока ступінь паранхіматозної дистрофії нирок, до явищ некрофроза, бурі гомогенні маси у просвіті деяких канальців нирок, виражена паранхіматозна дистрофія міокарда, жирова дистрофія печінки, що має переважно перепортальну локалізацію з формуванням центро-портальних та порто-портальних «жирових містків», масивні проліжні, колонії бактерій в судинному руслі печінки, селезінки, наднирників, нирок, в тому числі і у просвіті деяких канальців нирок; чередування ділянок атрофії та гіпертрофії міокарда; нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів. Описане ушкодження є проявами отриманої задовго до моменту настання смерті внутрішньочерепної травми, яка у своєму клінічному перебігу призвела до різкого порушення діяльності центральної нервової системи, різкому порушення діяльності центральної нервової системи, різкому порушенню діяльності функцій дихання та кровообігу з приєднанням гнійних ускладнень. Властивості описаних патологічних змін свідчать про те, що вказана травма могла виникнути у вказаній в медичній документації термін від ударної дії тупих предметів, та стосовно живої особи, згідно п.п. 2.1.1а), 2.1.2, 2.1.3в), 2.1.30) Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 від 17.01.1995 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, та знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_6 .

З технічної точки зору допущене водієм автомобіля марки “ЗАЗ-Daewoo” моделі “Lanos” державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_5 порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно небезпечними наслідками у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_6 .

Відповідно до положень статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно ОСОБА_5 лише в межах висунутого їй обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті від 07 травня 2026.

В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнала повністю та пояснила, що до лютого 2026 року разом з матір`ю мешкала у м. Дружківка Донецької області. Після того, як їх житло зазнало значних руйнування внаслідок ворожого обстрілу, вони з матір`ю зібрали з матір`ю усе своє майно, домашніх тварин і вирушили з Дружківки на автомобілі, за кермом була вона. Оскільки тварини були без спеціальних приладь для перевезення, вони зашкодили їй у керуванні транспортним засобом, по дорозі у м. Слов`янськ вона втратила управління автомобілем і здійснила наїзд на вуличний стовп. Після ДТП матір вийшла з автомобіля самостійно, сама сіла в швидку. Але з часом стан матері стрімко погіршився і від отриманих в ДТП травм вона померла. Щиро розкаюється у вчиненому, оскільки втратила єдину близьку та рідну людину.

Приймаючи до уваги, що обвинуваченим не оспорюються викладені в обвинувальному акті обставини скоєння злочину, враховуючи, що учасники судового провадження проти цього не заперечують, та немає сумнівів у тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і роз`яснення суду щодо позбавлення у даному випадку права їх оскарження у апеляційному порядку, добровільності такої позиції, суд у відповідності до положень частини третьої статті 349 КПК України визнає недоцільним дослідження зазначених обставин у кримінальному провадженні, тому вважає необхідним обмежитись допитом обвинуваченої та дослідженням даних щодо її особи, щодо застосованих заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Аналізуючи показання обвинуваченої, суд вважає їх достовірними, оскільки вони узгоджуються з іншими здобутими доказами та відповідають встановленим у кримінальному провадженні обставинам.

Аналізуючи вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що вказані вище докази є достовірними, доповнюють один одного, перебувають між собою у взаємозв`язку, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченої повністю доведено, а вчинене обвинуваченою ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа “Довженко проти України”) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При визначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_5 у відповідності до ст. 65 КК України суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченою, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вчинене кримінальне правопорушення є тяжким злочином), сукупність усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, характер, ступінь його суспільної небезпеки, відомості про особу обвинуваченої (раніше не судима, за медичною допомогою до нарколога та психіатра не зверталася, за місцем мешкання характеризується посередньо), позицію потерпілого, який за змістом заяви зазначив, що не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді органу пробації від 18.06.2026 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький. Беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинувачену, її спосіб життя, історію правопорушень, низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, середній ризик небезпеки для суспільства, в тому числі окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_5 буде досягнуто при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ст. 286 КК України з застосуванням положень ст.75 КК України, оскільки вважає, що ОСОБА_5 вперше вчинила необережне кримінальне правопорушення, але усвідомила суспільну небезпечність вчиненого, тому суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначення покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням.

При вирішенні питання щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченої такого додаткового виду покарання, виходячи з обставин ДТП та його тяжких наслідків у виді смерті людини.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у відповідності до ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченої.

Запобіжний захід не застосовувався.

У відповідності до положення ч. 4 ст. 174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам слід скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 16.02.2026 на речові докази.

Питання по речовим доказам вирішити відповідно до положень статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В силу ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням протягом 2 (двох) років іспитового строку, якщо вона протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов?язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов?язати ОСОБА_5 періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 16.02.2026 на автомобіль марки “ЗАЗ-Daewoo” моделі “Lanos” державний номерний знак НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на проведення судової експертизи № СЕ-19/105-26/3978-ІТ від 16.04.2026 у сумі 2674,2 грн, № СЕ-19/105-26/3724-ІТ від 16.04.2026 у сумі 2674,2 грн, № СЕ-19/105-26/3725-ІТ від 16.04.2026 у сумі 2674,2 грн,

Речові докази: автомобіль марки “ЗАЗ-Daewoo” моделі “Lanos” державний номерний знак НОМЕР_2 , що зберігається на майданчику тимчасового утримання за адресою: м.Слов`янськ, вул.Університетська, 30, - повернути власнику ОСОБА_5 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1