Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №524/3029/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3029/26

Провадження №2/524/3377/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого - судді Алексашиної Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання – Григор Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 24.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір №1590919 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до кредитного договору ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зобов`язується надати позичальнику кредит строком на 360 днів, зі стандартною процентною ставкою 1,5% на день у межах строку кредитування.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

В подальшому позичальник звернулася до кредитора та ініціювала внесення змін до договору в частині збільшення суми кредиту. В результаті укладено додаткову угоду в електронній формі, згідно умов якої загальна сума кредиту зросла до 8000 грн.

Однак, позичальник здійснювала оплату за кредитом частково.

31.03.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-06/25, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №1590919 перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Відповідачка ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту, у зв`язку з чим станом на дату складання позовної заяви заборгованість за кредитним договором становить 34733,97 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 7999,97 грн., заборгованість по відсотках - 22734 грн., пеня - 4000 грн.

Позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором №1590919 від 24.06.2024 року у розмірі 34733,97 грн. та сплачений судовий збір.

18.05.2026 року від відповідачки ОСОБА_1 засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона заперечила проти заявлених позовних вимог. Зазначила, що розмір нарахованих позивачем сум стягнення є надмірним, неспівмірним із сумою фактично отриманого кредиту. Щодо нарахування пені та штрафних санкцій зазначила, що відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (із змінами, внесеними Законом України № 2120-IX), у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), а нарахована неустойка підлягає списанню. Щодо заборгованості за кредитом відповідачка зазначила, що здійснила погашення на загальну суму 9102 грн., що перевищує тіло кредиту, однак, позивач зазначив про сплату лише 3960,01 грн. Також, відповідачка зазначила, що після набуття права вимоги до неї за договором факторингу на її електронну пошту надійшла вимога про сплату на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» кредиту. З квітня по серпень 2025 року відповідачка здійснила оплати на загальну суму 11633,97 грн. Таким чином, всього за кредитним договором вона сплатила 20735,97 грн. (9102 грн. + 11633,97 грн.) Вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача за довіреністю в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову заявив клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності відповідачка не подала.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 24.06.2024 ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, уклала з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» договір №1590919 про надання споживчого кредиту у розмірі 2000 грн. строком на 360 днів, з періодичністю сплати кожні 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 1,5% на день за стандартною ставкою, та 1% за зниженою ставкою. Надання кредитних коштів передбачено у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача. /а.с.6-10/

Також позичальником за допомогою електронного підпису підписано паспорт споживчого кредиту.

Крім того, 27.06.2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до Договору №1590919 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п.1 договору, збільшити суму кредиту на 6000 гривень.

Відповідно до п.1.2 договору сума кредиту(загальний розмір) складає 8000 гривень.

Відповідно до 1.3 договору Сторони визначили, що на момент укладення цієї Додаткової угоди: Денна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,49% день.

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.

Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» підтверджується довідками надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» про переказ коштів в сумі 2000 грн. та 6000 на карту № НОМЕР_1 .

Факт надання кредитних коштів не заперечує у своєму відзиві й сама відповідачка.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідачки за період з 24.06.2024 року до 31.03.2025 року, з урахуванням здійснених оплат, становить 34733,97 грн.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.

31.03.2025 між TOB «СЕЛФІ КРЕДИТ» та TOB «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-06/25.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02.-06/25 від 31.03.2025 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1590919 від 24.06.2024 в розмірі 34733,97грн., із них 7999,97 грн. - сума основного боргу за кредитом, 22734 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 4000 грн. – сума штрафних санкцій.

Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, статті 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на законних підставах набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Разом з тим, враховуючи, що метою отримання кредиту є споживчі цілі, щодо нарахування процентів за користування кредитом суд виходить з наступного.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), пунктом 5 якого внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - не більше 1,5%, з 20.08.2024 року - не більше 1%.

Разом з тим, відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, законодавцем застосована, так звана, ультраактивна форма дії нормативно-правового акта у часі шляхом встановлення перехідного періоду. При цьому, цей перехідний період поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24.12.2023).

В інших випадках закон за загальним правилом має безпосередню (негайну) дію у часі.

Так, згідно з висновками Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів щодо тлумачення змісту ст.58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відтак, аналіз вказаних норм та передумов їх прийняття дозволяє дійти висновку, що на договори укладені після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» поширюються обмеження максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %.

Наведене відповідає задекларованій меті вказаної законодавчої ініціативи - запровадження закріпленої законом гарантії ефективного захисту найуразливішої категорії споживачів від високоризикового кредитування. (вказане зазначено у висновку комітету з питань фінансів, податкової та митної політики до проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг)

Згідно пояснювальної записки до вказаного законопроекту встановлення обмеження максимального рівня ставки буде відповідати світовій практиці, оскільки згідно з дослідженням Світового банку обмеження максимального рівня процентної ставки станом на 2020 рік існувало у 63 країнах світу.

Зважаючи на те, що у цій справі кредитний договір з відповідачкою укладено 24.06.2024 року та додаткова угода до договору №1590919 про надання споживчого кредиту 27.06.2024 після набрання чинності вказаними змінами до ЗУ «Про споживче кредитування» (24.12.2023 року), процентна ставка за користування наданим кредитом не повинна перевищувати 1%. Натомість умовами кредитного договору встановлено стандартну процентну ставку на рівні 1,5% на день (п.1.5.1 договору).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню частково, із застосуванням денної процентної ставки, яка не перевищує 1%.

До 24.07.2024 року проценти нараховані за зниженою ставкою, що становить 0,825% (16,5 грн. на день при сумі кредиту 2000 грн., а також 66 грн. на день при збільшенні суми кредиту до 8000 грн.) та сукупно склали 1782 грн.

Як убачається з наданого розрахунку заборгованості денна процентна ставка у розмірі 1,5% (120 грн.) почала застосовуватись з 25.07.2024 року до 31.03.2025 року. Загальна тривалість застосування вказаної процентної ставки становить 250 календарних днів.

Відтак сума процентів за користування кредитом за період з 24.06.2024 року до 31.03.2025 року з урахуванням законодавчих обмежень процентної ставки становитиме 21782 грн. (з розрахунку: 1782 грн. + 8000 грн. х 1%/100х250 днів = 21782 грн.)

При цьому, з розрахунку заборгованості убачається, що відповідачка за період кредитування здійснила наступні оплати: 25.07.2024 року – 1902 грн., 21.08.2024 року - 3240 грн., 23.09.2024 року - 3960 грн., а всього 9102 грн. Вказані кошти в першу чергу були перераховані на погашення простроченої суми процентів відповідно до п.5.6.1 договору.

Також суд враховує надані відповідачкою ОСОБА_1 квитанції на підтвердження здійснення нею оплат на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1590919. Згідно квитанції відповідачка здійснила наступні оплати: 30.05.2025 року – 3300 грн, 20.04.2025 року – 3300 грн., 17.04.2025 року – 1733,97 грн., 21.08.2025 року – 3300 грн., а всього 11633,97 грн.

Відтак, загальна сума оплат здійснених відповідачкою в рахунок погашення кредитної заборгованості становить 20735,97 грн. (з розрахунку 11633,97 грн. + 9102 грн. = 20735,97 грн.)

Отже, з урахуванням здійснених оплат залишок заборгованості за процентами становить 1046,03 грн. (з розрахунку 21782 грн. – 20735,97 грн.=1046,03 грн.)

Крім того, суд звертає увагу на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що неустойка нарахована за невиконання умов кредитного договору в період дії воєнного стану, суд вважає, що позовні вимоги в частині її стягнення задоволенню не підлягають, оскільки така неустойка підлягала списанню кредитодавцем.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявленого позову, стягнувши з відповідача 7999,97 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1046,03 грн. заборгованості за нарахованими процентами, а всього 9046 грн.

Втім, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти процентів в сумі 21687,97 грн. та неустойки в розмірі 4000 грн. слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до положення ст.141 ЦПК України. Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, в сумі 9046 грн., що складає 26,04% від суми позову, у відповідному відсотковому значенні підлягає стягненню судовий збір з відповідачки на користь позивача, а саме, в розмірі 693,28 грн. (з розрахунку: 2662,40 грн. х 26,04/100=693,28 грн.)

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 9046 гривень заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №1590919 від 24.06.2024 року, укладеним з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

В задоволенні позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» щодо стягнення зі ОСОБА_1 решти процентів в сумі 21687 грн. 97 коп. та пені у сумі 4000 грн., відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 693 грн. 28 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження - місто Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Алексашина Н.С.