Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №748/2370/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/2370/25

Головуючий у першій інстанції – Костюкова Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1189/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

із секретарем Герасименко Ю. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Клочків-Ленд»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Клочків-Ленд» на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Клочків-Ленд» про стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Фермерського господарства «Клочків-Ленд» (далі – ФГ «Клочків-Ленд», фермерське господарство), у якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 2 032 300,61 грн, в тому числі, основний борг – 1 600 000 грн, інфляційні втрати – 325 204,72 грн та 3% річних – 107 095,89 грн.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є одним із засновників ФГ «Клочків-Ленд», який володіє часткою у розмірі 50% статутного капіталу цього господарства. З метою фінансової підтримки ФГ «Клочків-Ленд» на 2023 рік між позивачем та ФГ «Клочків-Ленд» в особі голови ОСОБА_2 було досягнуто домовленості щодо надання позивачем грошових коштів в сумі 1 600 000 грн на умовах поворотної фінансової допомоги, з урахуванням чого позивач ОСОБА_1 зі своєї сторони підписав договір про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2023, не сумніваючись, що даний договір підпише зі своєї сторони і ФГ «Клочків-Ленд».

Позивач зазначав, що протягом березня – травня 2023 року він перерахував у безготівковій формі на банківський розрахунковий рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу на загальну суму 1 600 000 грн, зазначивши у з призначенні платежу: «поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 , згідно договору від 16.03.2023», а саме: 17.03.2023 – 300 000 грн, 17.04.2023 – 400 000 грн, 25.04.2023 – 300 000 грн, 02.05.2023 – 300 000 грн, 25.05.2023 – 300 000 грн.

Указував, що з 2024 року він неодноразово усно звертався до ФГ «Клочків-Ленд» з проханням повернути вищевказані кошти, які проігноровані відповідачем. 05.06.2025 він звернувся до фермерського господарства з письмовою заявою про надання примірника договору про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2023 та повернення спірних коштів протягом 7 календарних днів, яка також залишилась без відповіді та виконання.

Уважав, що за обставин відсутності укладеного між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2023 в письмовій формі (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ) між сторонами відсутні договірні відносини, а відповідач, отримавши за відсутності правової підстави від позивача грошові кошти, збільшив своє майно, відтак у відповідача відсутнє право на користування вищевказаними грошовими коштами та з моменту їх отримання він зобов`язаний їх повернути на підставі ч. 1 статті 1212 ЦК України, у зв`язку із чим належним способом захисту прав та інтересів позивача є стягнення із відповідача грошових коштів у сумі 1 600 00,00 грн. Також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09.03.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ФГ «Клочків-Ленд» на користь ОСОБА_1 безпідставно збережені грошові кошти в сумі 1 600 000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ФГ «Клочків-Ленд» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 11 961 грн.

Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26.03.2026 стягнуто з ФГ «Клочків-Ленд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції від 09.03.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 325 204,72 грн та 3% річних у сумі 107 095,89 грн скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норма матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції достеменно встановлено, що правова підстава, на якій відповідачем у даній справі були набуті спірні грошові кошти, відсутня та відповідач зобов`язаний повернути позивачу належні йому грошові кошти у сумі 1 600 000 грн. У свою чергу, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у даній справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів відповідача. Проте суд відмовив у задоволенні цих вимог з посиланням на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Позивач зазначає, що приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджуються лише на випадки прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором щодо надання кредиту (позики), проте законодавець в даному пункті не передбачив особливостей у регулюванні наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів, а отже ці приписи не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

В апеляційній скарзі ФГ «Клочків-Ленд» просить рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач звернувся з письмовою вимогою 05.06.2025 до ФГ «Клочків-Ленд» про повернення внесеної ним поворотної фінансової допомоги в розмірі 1 600 000 грн, позовні вимоги також обґрунтовані тим, що сторони домовились про надання відповідачу грошових коштів на умовах поворотної фінансової допомоги та зазначено, що позивач підписав відповідний договір і, очікуючи підписання також і відповідачем, перерахував спірні кошти частинами.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що дійсно між сторонами існувала домовленість про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 600 000 грн, яка була реалізована шляхом перерахування коштів позивачем на рахунок господарства, кошти були використані на поточні потреби підприємства. Водночас письмовий договір між сторонами не укладався, а домовленість мала усний характер, сторони погодили безвідсотковий характер допомоги та відсутність визначеного строку її повернення, домовившись про повернення коштів за вимогою, зокрема з урахуванням того, що сторони є співзасновниками господарства.

З урахуванням зазначеного, відповідач наголошує, що матеріали справи та позиція сторони відповідача (як в судовому засіданні, так і поданій заяві по суті (відзиві)) свідчить про те, що факт перерахування коштів на рахунок господарства, як і факт їх подальшого використання на його поточні потреби, не заперечується. Обидві сторони визнали те, що спірні кошти були надані на підставі поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_1 , а отже і факт існування договірних відносин, відповідно вказані обставини в силу приписів ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню

Указує, що суд першої інстанції положення ст. 82 ЦПК України проігнорував та не застосував їх по суті, вирішивши повторно досліджувати і заперечувати визнані сторонами обставини, що є істотним порушенням норм процесуального права у вигляді внутрішньої суперечності рішення суду, наслідком якого є висновок суду про безпідставність набуття або збереження спірних коштів.

Звертає увагу, що районним судом не було враховано, що поворотна фінансова допомога може існувати без письмового договору, враховуючи призначення платежів та наявність листування між ОСОБА_1 та співзасновником ОСОБА_2 , а тому суд помилково вважав, що відсутність письмового договору означає відсутність правовідносин.

За твердженням відповідача, позивач обрав взаємовиключні підстави позову, а саме, спершу посилається на наявність договірних відносин, вказуючи про надання ним поворотної фінансової допомоги, та вчинення сторонами активних дій щодо виконання обумовленого договором (сплата коштів на рахунок з відповідним призначенням), однак далі посилається на безпідставне збагачення та безпідставне збереження майна відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Відповідач наполягає на тому, що у разі наявності договірних відносин застосування положень ст. 1212 ЦК України про безпідставне набуття майна є неможливим, а отже обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

У відзиві ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Клочків-Ленд» та залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність у частині задоволених позовних вимог.

Позивач уважає, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ФГ «Клочків-Ленд» 1 600 000 грн, районний суд дійшов правильного висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, якою врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Загороднього І. В., представників відповідача – ОСОБА_2 та адвоката Кишені В. С., які підтримали подані апеляційні скарги і просили їх задовольнити, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у сумі 1 600 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що:

- договір про надання поворотної фінансової допомоги, на який міститься посилання в платіжній інструкції в графі «призначення платежу», є неукладеним;

- в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про волевиявлення позивача та відповідача укласти зазначені договори на певних умовах за допомогою будь-якого технічного засобу зв`язку;

- обставини справи свідчать про набуття відповідачем майна без достатньої правової підстави;

- грошові кошти в загальній сумі 1 600 000 грн отримані відповідачем без укладення договору, тобто без достатніх правових підстав, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення глави 83 ЦК України, зокрема статті 1212 ЦК України, і саме на цій правовій підставі вони підлягають поверненню позивачу.

З висновками районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 1 600 000 грн апеляційний суд погоджується, однак зазначеного висновку суд дійшов з помилкових мотивів, у зв`язку із чим рішення суду підлягає зміні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат районний суд констатував, що в силу приписів п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану підстави для їх стягнення відсутні.

Колегія суддів уважає зазначений висновок районного суду таким, що відповідає нормам матеріального права.

Судом у справі встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками ФГ «Клочків-Ленд» є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які володіють часткою 50% статутного капіталу кожний. ОСОБА_2 є керівником ФГ «Клочків-Ленд».

У 2023 році між ОСОБА_1 та ФГ «Клочків-Ленд» в особі керівника Сіндяшкіна С. О. було досягнуто усної домовленості про надання позивачем відповідачу на умовах поворотної фінансової допомоги грошових коштів в сумі 1 600 000,00 грн. Зазначені обставини вказані ОСОБА_1 у позові та визнані відповідачем у відзиві на позовну заяву, не заперечувалися сторонами протягом всього часу розгляду справи.

На виконання усної домовленості ОСОБА_1 перерахував на рахунок ФГ «Клочків-Ленд» грошові кошти у загальній сумі 1 600 000,00 грн відповідно до платіжних інструкцій:

- №TR.36784 від 17.03.2023 в сумі 300 000 грн, призначення платежу «поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно договору від 16.03.2023» (а.с 10);

- №TR.36532 від 17.04.2023 в сумі 400 000 грн, призначення платежу «поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно договору від 16.03.2023» (а.с 11);

- №TR.22382 від 25.04.2023 в сумі 300 000 грн, призначення платежу «поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно договору від 16.03.2023» (а.с 12);

- №TR.9597 від 02.05.2023 в сумі 300 000 грн, призначення платежу «поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно договору від 16.03.2023» (а.с 13);

- №TR.28485 від 25.05.2023 в сумі 300 000 грн, призначення платежу «поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно договору від 16.03.2023» (а.с 14).

Факт зарахування вказаних коштів на рахунок ФГ «Клочків-Ленд» підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за березень – травень 2023 року, не заперечується відповідачем (а.с 173-175).

05.06.2025 ОСОБА_1 направив ФГ «Клочків-Ленд» письмову вимогу, в якій просив протягом 2 календарних днів надати належний йому примірник договору про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2023, надіславши його на вказану ним адресу, та повернути йому протягом 7 календарних днів кошти в сумі 1 600 000 грн, отримані ФГ «Клочків-Ленд» згідно з платіжними інструкціями №TR.36784 від 17.03.2023, №TR.36532 від 17.04.2023, №TR.22382 від 25.04.2023, №TR.9597 від 02.05.2023 та №TR.28485 від 25.05.2023 (а.с 15-16). Письмову вимогу ФГ «Клочків-Ленд» отримало 12.06.2025 (а.с. 17-18).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Установивши вищенаведені обставини, колегія суддів вважає за необхідне надати їм належну правову оцінку, оскільки саме від правової природи правовідносин, які виникли між сторонами, залежить правильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у цивільному процесі діє принцип jura novit curia («суд знає право»), відповідно до якого суд самостійно здійснює правову кваліфікацію встановлених фактичних обставин та визначає норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, незалежно від того, на які саме норми права посилалися сторони.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц зазначила, що принцип jura novit curia полягає, зокрема, у тому, що суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін та самостійно застосовує право до встановлених фактичних обставин (da mihi factum, dabo tibi jus). Суд при цьому зобов`язаний визначити правову природу правовідносин сторін та застосувати відповідні норми матеріального права. Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не є виходом за межі позовних вимог.

Верховний Суд зазначив, що принцип jura novit curia («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.

Отже, посилання ОСОБА_1 у позовній заяві на статтю 1212 ЦК України не позбавляє суд обов`язку самостійно визначити дійсну правову природу спірних правовідносин.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заявлені вимоги, зазначав, що між ним та ФГ «Клочків-Ленд» була досягнута домовленість щодо надання фермерському господарству грошових коштів у сумі 1 600 000 грн на умовах поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з чим ним було підписано договір про надання поворотної фінансової допомоги від 16.03.2023. На виконання досягнутої домовленості позивач протягом березня – травня 2023 року перерахував відповідачу зазначені грошові кошти, при цьому у кожній платіжній інструкції як призначення платежу зазначено: «поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 згідно договору від 16.03.2023».

Разом з тим, позивач послався на відсутність у нього примірника договору, підписаного відповідачем, та вважав, що за таких обставин договірні правовідносини між сторонами не виникли, а тому просив стягнути передані ним грошові кошти як безпідставно збережені на підставі ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, сам позивач у позовній заяві пов`язував факт перерахування грошових коштів саме з домовленістю сторін про надання поворотної фінансової допомоги та договором від 16.03.2023. При цьому вимога про застосування ст. 1212 ЦК України була зумовлена не запереченням факту домовленості про надання коштів, а правовою оцінкою позивача щодо наслідків відсутності підписаного відповідачем примірника договору.

Водночас ФГ «Клочків-Ленд» як у відзиві на позовну заяву, так і під час розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом не заперечувало факту існування між сторонами домовленості про надання грошових коштів на умовах поворотної фінансової допомоги. Відповідач визнав, що між сторонами існувала домовленість про надання ФГ «Клочків-Ленд» грошових коштів у сумі 1 600 000 грн саме на умовах поворотної фінансової допомоги, що ця домовленість була реалізована шляхом перерахування позивачем відповідних коштів на рахунок фермерського господарства, а отримані кошти були використані на його поточні потреби. Відповідач також зазначав, що сторони домовилися про безвідсотковий характер такої допомоги без визначення строку повернення коштів.

Отже, обставини щодо домовленості сторін про надання грошових коштів саме як поворотної фінансової допомоги, факту їх передачі позивачем відповідачу та прийняття останнім цих коштів сторонами фактично визнавалися.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

При цьому, визнання сторонами певних фактичних обставин не означає автоматичного визнання ними їхньої правової кваліфікації. Визначення того, які саме правовідносини виникли між сторонами, та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, є обов`язком суду.

У зв`язку з цим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама лише відсутність підписаного обома сторонами письмового примірника договору про надання поворотної фінансової допомоги свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 1 та 3 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 627 і ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 ст. 205 ЦК України передбачено, що якщо законом не встановлена обов`язкова письмова форма правочину, він вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Тобто порушення встановленої законом письмової форми саме по собі не свідчить про нікчемність чи недійсність правочину, якщо законом прямо не передбачено такого наслідку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) виснувала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

У постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.

Операції з позики грошових коштів оформлюються згідно з вимогами статті 1046 «Договір позики» глави 71 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.

Факт отримання грошових коштів у борг підтверджує не будь-який документ, а саме документ, зі змісту якого можливо встановити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.

Досліджуючи боргові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен з`ясувати дійсну правову природу відносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Отже, договір позики є реальним договором, для укладення якого необхідні не лише домовленість сторін щодо його умов, але й фактичне передання предмета позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

Водночас встановлення законом письмової форми договору позики не змінює його правової природи як реального договору та не означає, що за відсутності окремого підписаного сторонами документа передання коштів не може свідчити про виникнення між сторонами позикового зобов`язання. Правові наслідки недодержання письмової форми визначаються статтею 218 ЦК України.

Неукладення договору поворотної фінансової допомоги в письмовій формі не свідчить про неукладеність такого договору взагалі. У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 фактично передав ФГ «Клочків-Ленд» грошові кошти у загальній сумі 1 600 000,00 грн. При цьому кожне перерахування здійснювалося із чітким зазначенням його правової підстави — поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 згідно договору від 16.03.2023.

Більше того, відповідач не заперечував того факту, що зазначені кошти були отримані саме як поворотна фінансова допомога та що вони підлягали поверненню позивачу. Таким чином, поведінка обох сторін після досягнення домовленості об`єктивно підтверджує їх волю до виникнення відповідного грошового зобов`язання.

За таких обставин відсутність підписаного відповідачем примірника договору від 16.03.2023 не може розцінюватися як доказ відсутності правової підстави для передачі коштів.

Навпаки, сукупність установлених у справі обставин - наявність домовленості між сторонами, підписання договору позивачем, здійснення ним п`яти платежів із тотожним призначенням «поворотна фінансова допомога від ОСОБА_1 , згідно договору від 16.03.2023», прийняття відповідачем коштів та визнання відповідачем їх отримання саме як поворотної фінансової допомоги і необхідності їх повернення, свідчить про те, що грошові кошти були передані на виконання досягнутої між сторонами домовленості про поворотну фінансову допомогу, тобто позику.

Предметом позову у цій справі є вимога ОСОБА_1 про повернення йому грошових коштів у сумі 1 600 000 грн, фактично переданих ФГ «Клочків-Ленд». Встановлення судом договірної природи правовідносин щодо передачі цих коштів не змінює ані предмета позову, ані фактичних обставин, на яких він ґрунтується, а є лише належною правовою кваліфікацією встановлених судом обставин.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що спірні кошти в сумі 1 600 000 грн були передані позивачем ОСОБА_1 відповідачу ФГ «Клочків-Ленд» на підставі саме договору позики.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено судом, сторони не заперечують факт передачі позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 1 600 000 грн, їх отримання ФГ «Клочків-Ленд» та обов`язок їх повернення. Відповідач не заперечує наявності заборгованості за отриманими коштами, доказів повернення позивачу вказаної суми не надав.

Оскільки відповідач передбаченого ст. 1049 ЦК України обов`язку не виконав, вимога про повернення основної суми боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Саме з таких мотивів мав виходити суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГ «Клочків-Ленд» про стягнення грошових коштів у сумі 1 600 000 грн.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ФГ «Клочків-Ленд» підлягає частковому задоволенню, а доводи відповідача про повну відсутність правових підстав для стягнення з нього грошових коштів у сумі 1 600 000 грн є необґрунтованими.

Неправильна правова кваліфікація не призвела до неправильного результату вирішення спору в частині основної суми боргу, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини щодо вирішення позовних вимог про стягнення грошових коштів у редакції цієї постанови.

При цьому резолютивна частина рішення в частині стягнення з ФГ «Клочків-Ленд» на користь ОСОБА_1 1 600 000 грн за результатами апеляційного перегляду залишається по суті незмінною, однак з огляду на необхідність приведення її у відповідність до належної правової кваліфікації спірних правовідносин абзац другий резолютивної частини рішення підлягає викладенню в іншій редакції, а саме як зазначено у позовній заяві ОСОБА_1 .

Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі №320/8618/15-ц (провадження №61-4393сво18)).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання наслідків прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 в справі №910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18.10.2023 в справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Вказані висновки підтверджені постановою Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №751/3052/23.

Як установлено апеляційним судом, правовідносини сторін виникли саме з договору позики (поворотної фінансової допомоги), а тому до них підлягають застосуванню положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що підстави для стягнення інфляційних втрат в розмірі 325204,72 грн та 3% річних в розмірі 107 095,89 грн, які нараховані в період воєнного стану, є правильним, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, необґрунтованими.

За наведених обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Клочків-Ленд» - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Клочків-Ленд» про стягнення грошових коштів змінити:

- викласти мотивувальну частину рішення щодо вирішення вказаних позовних вимог у редакції цієї постанови;

- абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з Фермерського господарства «Клочків-Ленд» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 600 000 грн».

В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23 вересня 2026 року.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: Н. В. Висоцька

Н. В. Шитченко