Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №591/801/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Суми

Справа №591/801/26

Номер провадження 22-ц/816/2858/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Щербаченко М. В.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борики Олександра Олександровича на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 13 липня 2026 року, ухвалене в селищі Ямпіль в складі судді Деркача І.М. в цивільній справі № 591/801/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, повний текст судового рішення складено 21 липня 2026 року,

в с т а н о в и в:

02 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

Позов обґрунтовував тим, що судовим наказом Ямпільського районного суду Сумської області від 03 березня 2021 року № 588/192/21 присуджено стягнення з позивача на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно.

Також за виданим Білопілським районним судом Сумської області від 13 квітня 2010 року по справі № 2-259/10 виконавчим листом стягуються з позивача на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно.

Позивач вказує, що наразі змінився його сімейний стан, оскільки 27 січня 2023 року він уклав шлюб із ОСОБА_8 та у шлюбі усиновив дитину дружини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, на його утриманні перебувають дружина та донька.

Зазначав, що сплачує аліменти на двох дітей у розмірі 1/2 частини доходу, хоча відповідно до частини п`ятої статті 183 СК України розмір аліментів на двох дітей не повинен перевищувати 1/3 заробітку платника аліментів.

Також посилався на те, що аліменти на користь ОСОБА_4 визначені судовим наказом у порядку наказного провадження, під час якого суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. У зв`язку з цим, на думку позивача, боржник має право звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів відповідно до частини сьомої статті 170 ЦПК України.

Позивач наголошував, що запропоноване ним зменшення розміру аліментів до 1/6 частини доходу за кожним виконавчим документом із збереженням мінімальних гарантій у відсотках від прожиткового мінімуму є розумним балансом між захистом прав дітей – одержувачів аліментів та інтересами платника аліментів і не порушує прав та інтересів жодної зі сторін.

Посилаючись на зазначене, позивач просив зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього на підставі виконавчого листа Білопільського районного суду Сумської області від 13 квітня 2010 року у справі № 2-259/10 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів його доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Також просив зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього на підставі судового наказу Ямпільського районного суду Сумської області від 03 березня 2021 року у справі № 590/192/21 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 13 липня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Борика О. О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання кожної з двох дітей, до 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів у кожному виконавчому провадженні з урахуванням встановленого законом мінімального розміру аліментів.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначає, що сімейне та матеріальне становище позивача змінилося внаслідок усиновлення дочки, що потребує додаткових фінансових затрат. Зазначене підтверджує наявність підстав, передбачених статтею 192 СК України, для зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що він сплачує аліменти на двох дітей у розмірі доходу, хоча цей розмір не повинен перевищувати 1/3 заробітку (доходу), тобто по 1/6 частки по кожному провадженню.

Представник позивача зазначає, що зменшення розміру аліментів з частини всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, по 1/6 частині всіх видів доходу по кожному виконавчому документі, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дітей буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей та інтересами платника аліментів.

За таких обставин, виходячи з критеріїв розумності та справедливості, враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також те, що наразі з позивача на двох дітей стягуються аліменти в загальному розмірі частки від заробітку платника, хоча стягнення такого розміру становить явно завищене фінансове навантаження.

Також судом першої інстанції повністю було проігноровано факт того, що позивач є діючим військовослужбовцем, служить на першій лінії, має значні витрати на своє екіпірування, пальне, прожиття.

Крім того в апеляційній скарзі представник позивача зазначив, що судом 13 липня 2026 року постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме у органів ДПС відомості про доходи відповідачів. Не погоджуючись з такою відмовою суду першої інстанції, сторона позивача вказує на те, що судом проявлено надмірний формалізм, посилаючись на наявні труднощі в отриманні таких відомостей позивачем з огляду на те, що такі належать до інформації з обмеженим доступом.

11 вересня 2026 року від відповідачки ОСОБА_10 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

На обґрунтування своїх заперечень відповідачка зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, оскільки матеріальний стан позивача не погіршився у розумінні статті 192 Сімейного кодексу України, а, навпаки, покращився.

Зокрема, відповідачка посилалася на те, що позивач є особою працездатного віку, офіційно працевлаштований, проходить військову службу та отримує постійний і стабільний дохід, розмір якого протягом останніх років не зменшився, а, навпаки, істотно зріс порівняно з періодом, коли були ухвалені судовий наказ 2021 року та рішення 2010 року про стягнення аліментів.

Крім того, відповідачка зазначила, що сам по собі факт зміни сімейного стану платника аліментів, зокрема реєстрація шлюбу чи усиновлення дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. На її думку, така обставина може бути підставою для зміни розміру аліментів лише за умови доведення реального погіршення матеріального становища платника та неможливості виконувати аліментний обов`язок у раніше встановленому розмірі.

Також відповідачка вказала, що на підтвердження перебування дружини та доньки на утриманні позивач надав лише довідку про склад сім`ї, яка підтверджує факт їх спільного проживання, однак не підтверджує фактичного обсягу витрат позивача на їх утримання, розміру доходів його дружини чи обставин, які б свідчили про неможливість дружини самостійно забезпечувати себе та доньку.

У зв`язку з цим відповідачка вважала, що позивачем не доведено ані збільшення його витрат у зв`язку зі зміною сімейного стану, ані реального погіршення його матеріального становища, яке б перешкоджало сплаті аліментів у раніше встановленому розмірі.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки ОСОБА_2 не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце апеляційного розгляду повідомлялись належним чином.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що виконавчим листом Білопільського районного суду Сумської області від 13 квітня 2010 року у справі № 2-259/10 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 березня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 6).

Судовим наказом Ямпільського районного суду Сумської області від 03 березня 2021 року у справі № 590/192/21 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав законної сили 03 березня 2021 року (а.с. 5).

27 січня 2023 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Охтирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27 січня 2023 року (а.с. 10).

ОСОБА_1 зазначений батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 9).

Згідно з довідкою голови вуличного комітету від 09 травня 2025 року, виданою ОСОБА_8 , вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із чоловіком ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_13 (а.с. 11).

Із довідки про доходи позивача за формою ОК-5, сформованої з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, встановлено розмір отримуваної ОСОБА_1 заробітної плати (доходу) за попередні періоди, що враховано судом при визначенні матеріального стану платника аліментів (а.с. 7–8).

Із довідки № 334 від 16 березня 2026 року, виданої ВСП «Сумський фаховий коледж Сумського національного аграрного університету» встановлено, що ОСОБА_7 є студентом ІІ курсу 321 групи, навчається за денною формою за спеціальністю 076 «Підприємництво та торгівля» за рахунок коштів державного бюджету. Термін навчання завершується 30 червня 2028 року (а.с. 75).

До матеріалів справи долучено договір про надання освітніх послуг із підготовки водіїв транспортних засобів категорії «А» від 14 березня 2025 року, укладений між ТОВ «Суми Автостатус» та ОСОБА_7 (а. с. 72); квитанцію до прибуткового касового ордера від 31 березня 2025 року на суму 4 500,00 грн із призначенням платежу за програмою навчання водіїв категорії «А» (а. с. 74); платіжну інструкцію А-Банку від 26 травня 2025 року на суму 1 600,00 грн, де платником зазначено матір дитини (а. с. 73, зв.); а також свідоцтво про закінчення практичної підготовки серії РРТ № 01339052-25, видане ТОВ «Суми Автостатус» на ім`я ОСОБА_7 , який у період з 23 травня 2025 року по 13 червня 2025 року пройшов курс підготовки для отримання права на керування транспортним засобом категорії «А» та склав іспит 18 червня 2025 року (а.с. 73).

До матеріалів справи також долучено, наданий відповідачкою ОСОБА_10 фіскальний чек ТОВ «Комфі Трейд» (магазин «COMFY», м. Суми) від 18 вересня 2024 року № 000030550/000032, який підтверджує придбання ноутбука Asus Vivobook Go 15 E1504FA-BQ755 Mixed Black вартістю 20 999,00 грн, ліцензії Microsoft Win 11 Home 64Bit вартістю 6 999,00 грн, бездротової миші Logitech M171 вартістю 499,00 грн та сумки для ноутбука RIVACASE 8231 вартістю 999,00 грн, на загальну суму 29 496,00 грн (а.с. 61).

Відповідно до копії заповіту від 03 лютого 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Вісєканцевою Т.С. та зареєстрований у реєстрі за № 235, відповідно до якого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіла все належне їй на день смерті рухоме та нерухоме майно правнучці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 63).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 75037094 від 07 грудня 2023 року, виданим приватним нотаріусом Ситником С. М., підтверджується реєстрація спадкової справи № 71686720, відкритої 07 грудня 2023 року після смерті ОСОБА_14 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 62).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з ОСОБА_1 одночасно стягуються аліменти за двома виконавчими документами, однак позивач не довів передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення їх розміру.

Суд установив, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) позивач є працездатною особою, офіційно працевлаштований, проходить військову службу та отримує постійний і стабільний дохід, розмір якого у 2022–2025 роках істотно перевищував його доходи у попередні роки. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність погіршення матеріального стану позивача.

Також суд зазначив, що зміна сімейного стану позивача, укладення ним шлюбу та наявність на його утриманні дружини і дитини самі по собі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. При цьому позивач не надав належних доказів реального збільшення витрат на утримання членів сім`ї, доходів його дружини чи неможливості сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено зміни матеріального стану, стану здоров`я чи інших обставин, які відповідно до статті 192 СК України могли б бути підставою для зменшення розміру аліментів, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовив.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає у повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є:зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на користь кого вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», статті 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», статті 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, необхідно з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами статті 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно зі статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Звертаючись до суду з указаним позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що створив нову сім`ю, утримує дружину та усиновлену ним дитину.

Вказані обставини за твердженням позивача суттєво впливає на фінансовий стан позивача та його можливість у повному обсязі виконувати обов`язок зі сплати аліментів на утримання дітей у раніше визначеному розмірі.

Проте, суд апеляційної інстанції не вважає зазначені позивачем обставини та надані ним докази достатніми підставами для задоволення його позову.

Відповідно до судового наказу Ямпільського районного суду Сумської області від 03 березня 2021 року у справі № 590/192/21 визначений судом розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства.

Частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Таким чином розмір аліментів, які стягуються з відповідача на двох дітей не перевищує встановлений законом загальний розмір відрахувань із заробітної плати позивача, встановлений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання позивача на зміну його сімейного стану у зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_8 , спільним проживанням із нею, усиновленням її дитини - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її матеріальним забезпеченням, не є достатньою підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів.

Відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, сама по собі зміна сімейного стану платника аліментів не зумовлює автоматичного зменшення розміру аліментів, оскільки суд при вирішенні такого спору має оцінити її вплив на матеріальне становище платника, а також врахувати інтереси дитини, на утримання якої аліменти стягуються.

У цій справі позивач, посилаючись на створення нової сім`ї та утримання усиновленої ним дитини, не довів належними та допустимими доказами такого погіршення свого матеріального становища, яке об`єктивно перешкоджає йому сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Сам факт проживання позивача з дружиною, усиновлення ним її дитини та здійснення витрат на утримання членів нової сім`ї не свідчить про наявність передбачених статтею 192 СК України достатніх підстав саме для зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, що наведені ним зміни сімейних обставин впливають на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Дослідивши інформацію, наведену у довідці про доходи позивача за формою ОК-5, сформованій з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який не встановив обставин, які б свідчили про суттєве погіршення його майнового стану. Наведені відомості підтверджують наявність у позивача постійного доходу, який з моменту присудження аліментів на утримання спільних з відповідачами дітей змінився у бік покращення, та не дають підстав для висновку про неможливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі.

Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт того, що позивач є діючим військовослужбовцем та в зв`язку з цим несе витрати на екіпірування, пальне, проживання, оскільки наведені обставини не доведені позивачем належними та допустимими доказами. Зокрема надані квитанції про перерахування грошових коштів не містять інформації на підтвердження таких доводів позивача.

В апеляційній скарзі представником позивача порушено клопотання про витребування у органів ДПС інформацію про доходи відповідачів.

Згідно ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч.2,3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до цивільного процесуального законодавства предметом доказування є коло фактів матеріально-правового і процесуального характеру, які підлягають встановленню для вирішення цивільної справи по суті.

Витребування доказів судом має бути застосовано як виключення, а не як правило. Сторона не має зловживати правом клопотати про витребування доказів для отримання якої-небуть інформації, що може бути використана для доведення обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З врахуванням підстав та предмета позовних вимог, об`єкту доказування, фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для витребування доказів, зазначених представником позивача в апеляційній скарзі.

Так, підставою звернення до суду з вказаними позовними вимогами позивач вказав зміну його сімейного стану, що негативно відобразилось на його майновому стані, який в повній мірі не дозволяє сплачувати аліменти у визначеному судами розмірі. Оскільки саме погіршення майнового стану позивача стало причиною звернення до суду з цим позовом, а не покращення майнового стану відповідачів, тому підстави для витребування інформації щодо їх доходів відсутні.

Тому в задоволенні вказаного клопотання представника позивача про витребування у органів ДПС інформацію про доходи відповідачів необхідно відмовити.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Оскільки рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борики Олександра Олександровича залишити без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 13 липня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - А. П. Сидоренко

Судді: О. І. Собина

М. В. Щербаченко