Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №2-2808/10 — Сумський апеляційний суд

Справа №2-2808/10

Номер провадження 22-ц/816/2629/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

у присутності:

представника заявника адвоката Лобаня Д.М. (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк", подану його представником Лобанем Дмитром Миколайовичем,

на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 червня 2026 року (повний текст ухвали складено 26 червня 2026 року), постановлену у м. Суми, у складі судді Титаренко В.В.,

у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк" про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката виконавчого листа, боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , орган ДВС: Ковпаківський відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції

22 травня 2026 року до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшла заява ПАТ «Український комунальний банк», у якій банк просив поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого документа № 2-2808/10, виданого 13 травня 2010 року, та видати його дублікат. Виконавчий документ стосується стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором № 00044/08-1801 від 02 червня 2008 року в розмірі 40 815 грн 36 коп., а також судових витрат — по 204 грн 08 коп. судового збору та по 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного боржника.

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.05.2010 у справі №2-2808/10 за позовною заявою Акціонерного Банку «Український комунальний банк» про розірвання договору та стягнення кредитної заборгованості ухвалено розірвати кредитний договір № 00044/08-1801 від 02.06.2008, укладений між АБ «Український комунальний банк» та ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного банку «Український комунальний банк» в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору №00044/08-1801 від 02.06.2008 в сумі 40815 грн 36 коп., та стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових витрат, а саме по 204 грн 08 коп. судового збору та по 60 грн витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи. 13.05.2010 судом видано виконавчий документ. Вказує, що на примусовому виконанні перебували виконавчі документи у виконавчих провадженнях: № 39523105 щодо ОСОБА_1 .

Заявник зазначав, що виконавчі документи перебували на примусовому виконанні у виконавчих провадженнях № 39523105 щодо ОСОБА_1 та № 27294732 щодо ОСОБА_2 .

Постановою від 05.09.2013 на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла до 2016 року) провадження № 27294732 щодо ОСОБА_2 закінчене поверненням виконавчого документу стягувачу з підстав що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуте стягнення.

Станом на 01.05.2026 у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчий лист №2-2808/10 від 13.05.2010, виданий Ковпаківським районним судом м. Суми, на виконанні не перебуває. Пошуком відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження інформацію про виконавчі провадження № 39523105 і № 27294732 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягувач АБ/ПАТ «УКРКОМУНБАНК» не знайдено. На теперішній час місцезнаходження виконавчого документа №2-2808/10, що виданий 13.05.2010 Ковпаківським районним судом м. Суми, є невідомим, відповідно, він є втраченим. Така втрата виконавчого листа відбулася за обставин або дій з його надсилання засобами АТ «УКРПОШТА» стягувачу, або зберігання в приміщенні Банку у м. Луганську, доступ до якого відсутній з часу тимчасової окупації РФ частини території України.

Ухвалою Ковпаківського районного суду міста Суми від 25 червня 2026 року у задоволенні заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого листа відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено наявності поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зазначив, що після повернення виконавчих документів стягувачу 19 листопада 2013 року у виконавчому провадженні № 39523105 та 05 вересня 2013 року у виконавчому провадженні № 27294732 трирічні строки їх повторного пред`явлення до виконання спливли у 2016 році, а наведені заявником обставини щодо тимчасової окупації м. Луганська, перебування банку в процедурі ліквідації, ненадходження постанов державного виконавця та виконавчих листів не свідчать про існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд також виходив із того, що запровадження процедури ліквідації банку саме по собі не є поважною причиною пропуску строку, оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була наділена повноваженнями щодо ведення претензійно-позовної роботи та контролю за виконанням судових рішень.

Крім того, суд зазначив, що заявником не надано доказів належного контролю за ходом виконавчого провадження та вчинення всіх залежних від нього дій для своєчасного пред`явлення виконавчого документа до виконання. У зв`язку з відсутністю підстав для поновлення строку суд дійшов висновку про відсутність також і підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» в особі представника Дмитра Лобаня 13 липня 2026 року подало апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 червня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і видачу дубліката виконавчого листа.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність поважних причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки ці висновки не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені без належної оцінки доказів. Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів направлення та вручення банку постанов державного виконавця про повернення виконавчих листів і самих виконавчих листів, а тому висновок суду про їх повернення стягувачу є недоведеним. Посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких належними доказами такого направлення є квитанція про відправлення рекомендованого поштового відправлення та повідомлення про його вручення, які у справі відсутні.

Крім того, апелянт вказує, що Банк своєчасно пред`явив виконавчі листи до виконання, а після цього здійснення примусового виконання рішення та збереження виконавчих документів належало до виключної компетенції органів державної виконавчої служби. На думку апелянта, саме органом державної виконавчої служби допущено втрату виконавчих листів, тоді як Банк не мав ані обов`язку, ані реальної можливості контролювати хід виконавчого провадження, зокрема шляхом відстеження інформації в Автоматизованій системі виконавчого провадження, що також підтверджується правовими висновками Верховного Суду.

Також апелянт зазначає, що поважність причин пропуску строку зумовлена об`єктивними обставинами, які не залежали від його волі, а саме: тимчасовою окупацією м. Луганська, втратою доступу до головного офісу банку, документації та баз даних, запровадженням тимчасової адміністрації і ліквідації банку, а також відсутністю належної інформації про перебіг виконавчих проваджень, незважаючи на неодноразові звернення до органу державної виконавчої служби. На переконання апелянта, суд першої інстанції безпідставно переклав на стягувача обов`язок контролювати діяльність державного виконавця, тоді як невиконання судового рішення та втрата виконавчих листів стали наслідком неналежного виконання своїх обов`язків органом державної виконавчої служби, що порушує гарантії обов`язковості виконання судових рішень, закріплені Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2010 року у справі № 2-2808/10 розірвано кредитний договір № 00044/08-1801 від 02 червня 2008 року, укладений між Акціонерним банком «Український комунальний банк» та ОСОБА_1 , а також стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 815 грн 36 коп., а також судові витрати: по 204 грн 08 коп. судового збору та по 60 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного боржника. На підставі зазначеного рішення судом видано виконавчі листи.

Виконавчі листи були пред`явлені стягувачем до примусового виконання, у зв`язку з чим державним виконавцем відкрито виконавчі провадження № 39523105 щодо ОСОБА_1 та № 27294732 щодо ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця від 05 вересня 2013 року виконавчий документ у виконавчому провадженні № 27294732 був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на той час) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Постановою державного виконавця від 19 листопада 2013 року виконавчий документ у виконавчому провадженні № 39523105 був повернутий стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на той час) у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до копії актового запису про смерть № 576 від 20 лютого 2026 року ОСОБА_2 , який є одним із солідарних боржників за рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2010 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У травні 2026 року ПАТ «Український комунальний банк» звернулося до суду із заявою, у якій просило поновити строк пред`явлення до виконання виконавчого документа № 2-2808/10 та видати його дублікат для виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кредитної заборгованості, а також судових витрат з кожного боржника. На обґрунтування заяви банк посилався на втрату виконавчих документів, які перебували на виконанні у виконавчих провадженнях № 39523105 щодо ОСОБА_1 та № 27294732 щодо ОСОБА_2 , і наявність поважних причин пропуску строків їх повторного пред`явлення до виконання.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у пункті 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система допускала невиконання остаточного, обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У пунктах 51–53 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини наголосив, що ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Обґрунтованість тривалості виконання оцінюється з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого відшкодування.

Водночас реалізація права на примусове виконання судового рішення здійснюється у встановленому законом порядку, зокрема з дотриманням строків пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 17 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частин першої та другої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже, якщо строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, видача його дубліката можлива за умови поновлення цього строку судом.

У справі, що переглядається, ПАТ «Український комунальний банк» звернулося до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката для виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2010 року у справі № 2-2808/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Заяву обґрунтовано тим, що після постановлення державним виконавцем постанов про повернення виконавчих документів від 05 вересня 2013 року у виконавчому провадженні № 27294732 та від 19 листопада 2013 року у виконавчому провадженні № 39523105 виконавчі документи банку не надходили, а їх місцезнаходження невідоме. Заявник припускав, що документи могли бути втрачені під час поштового пересилання або зберігання у приміщенні банку в м. Луганську, доступ до якого втрачено внаслідок тимчасової окупації цієї території.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви, виходячи з недоведеності поважних причин пропуску строку пред`явлення виконавчих документів до виконання та, як наслідок, відсутності підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

На час видачі виконавчих листів у цій справі умови та порядок примусового виконання судових рішень визначалися Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі — Закон № 606-XIV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 606-XIV у редакції, чинній на час видачі виконавчих листів, виконавчі листи та інші судові документи могли бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

Статтею 22 Закону № 606-XIV у зазначеній редакції передбачалося переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання його пред`явленням до виконання. Після переривання перебіг строку поновлювався, а час, що минув до переривання, до нового строку не зараховувався. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк його пред`явлення до виконання після переривання обчислювався з дня повернення документа стягувачу.

Законом України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності 09 березня 2011 року, Закон № 606-XIV викладено в новій редакції.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VI встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Оскільки виконавчі листи у цій справі видані 13 травня 2010 року, для них зберігався трирічний строк пред`явлення до виконання. Запровадження однорічного строку новою редакцією Закону № 606-XIV не змінювало тривалості строку пред`явлення цих виконавчих листів.

На час повернення виконавчих документів у 2013 році правила переривання строку та його обчислення після повернення документа стягувачу визначалися статтею 23 Закону № 606-XIV. За змістом цієї статті пред`явлення виконавчого документа до виконання переривало відповідний строк, а в разі повернення документа у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк його пред`явлення після переривання встановлювався з дня повернення.

Виконавчий документ щодо ОСОБА_2 повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 05 вересня 2013 року у виконавчому провадженні № 27294732. Відповідно трирічний строк його повторного пред`явлення до виконання, визначений за Законом № 606-XIV з урахуванням пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2677-VI, сплив 05 вересня 2016 року.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі — Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Зазначене положення застосовується до виконавчих документів, строк пред`явлення яких до виконання не сплив на час набрання чинності Законом № 1404-VIII. Воно не передбачає поновлення строків, які вже закінчилися.

Отже, щодо виконавчого документа стосовно ОСОБА_2 набрання чинності Законом № 1404-VIII не мало наслідком поновлення чи продовження строку його пред`явлення до виконання, оскільки цей строк сплив 05 вересня 2016 року.

Натомість виконавчий документ щодо ОСОБА_1 повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 19 листопада 2013 року у виконавчому провадженні № 39523105. На 05 жовтня 2016 року трирічний строк його повторного пред`явлення до виконання ще не сплив, тому до цього документа підлягають застосуванню положення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» та статті 12 Закону № 1404-VIII.

Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII для виконавчих документів цієї категорії також установлено трирічний строк пред`явлення до примусового виконання. Відповідно до частини п`ятої цієї статті в разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк його пред`явлення до виконання після переривання встановлюється з дня повернення.

Таким чином, щодо виконавчого документа стосовно ОСОБА_1 трирічний строк обчислювався з дня його повернення у листопаді 2013 року та закінчився у листопаді 2016 року. Набрання чинності Законом № 1404-VIII саме по собі не переривало цього строку та не започатковувало його перебігу заново.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив із трирічної тривалості строків повторного пред`явлення виконавчих документів до виконання та їх закінчення у 2016 році. При цьому щодо виконавчого документа стосовно ОСОБА_2 строк визначається за положеннями Закону № 606-XIV з урахуванням перехідних положень Закону № 2677-VI, а щодо виконавчого документа стосовно ОСОБА_1 - також з урахуванням положень Закону № 1404-VIII, який набрав чинності до закінчення відповідного строку.

Із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката банк звернувся лише у травні 2026 року, тобто більш ніж через дев`ять років після закінчення зазначених строків.

Вирішуючи питання про їх поновлення, суд має оцінити, чи підтверджені наведені заявником причини належними доказами та чи свідчать вони про існування об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому необхідно враховувати характер і тривалість таких перешкод, поведінку заявника, тривалість пропуску строку та наслідки його поновлення для інших учасників правовідносин.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, банк посилався на неотримання постанов державного виконавця та виконавчих документів, їх можливу втрату під час пересилання або зберігання у приміщенні банку в м. Луганську, тимчасову окупацію міста, запровадження тимчасової адміністрації та процедури ліквідації, втрату доступу до документації і баз даних, а також неможливість отримання матеріалів виконавчих проваджень після закінчення строків їх архівного зберігання.

Наведені обставини підлягають оцінці у сукупності та з урахуванням їх впливу на можливість своєчасного звернення до суду. Самого посилання на їх існування недостатньо для поновлення строку без доведення причинного зв`язку між цими обставинами та його пропуском.

Відсутність доказів вручення банку постанов про повернення виконавчих документів та самих документів не дає підстав стверджувати, що банк їх фактично отримав. Водночас ця обставина сама по собі не пояснює причин звернення із заявою лише у травні 2026 року та не підтверджує існування перешкод для вжиття заходів щодо відновлення можливості виконання рішення протягом усього наступного періоду.

Обов`язок здійснювати примусове виконання судового рішення та належно зберігати виконавчі документи покладається на орган державної виконавчої служби. Проте під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку оцінюється також поведінка стягувача, зокрема вжиті ним заходи після того, як він дізнався або за конкретних обставин міг дізнатися про перешкоди у виконанні рішення.

Заявник не надав достатніх доказів, які б пояснювали тривалість зволікання зі зверненням до суду та підтверджували неможливість своєчасного подання заяви про видачу дубліката виконавчого документа або поновлення строку його пред`явлення до виконання. Посилання на звернення до органу державної виконавчої служби за інформацією без належного обґрунтування причин такого тривалого пропуску не є достатньою підставою для поновлення строку.

Твердження про втрату виконавчих документів саме з вини органу державної виконавчої служби, під час поштового пересилання або внаслідок їх зберігання у приміщенні банку в м. Луганську мають характер припущень щодо обставин втрати. Водночас навіть установлення факту втрати виконавчого документа не усуває необхідності доведення поважних причин пропуску строку його пред`явлення до виконання.

Тимчасова окупація м. Луганська та втрата доступу до приміщення банку, його документації і баз даних могли створювати об`єктивні труднощі у здійсненні діяльності банку. Однак заявник не довів, що такі труднощі унеможливлювали вжиття необхідних заходів як до закінчення строків пред`явлення виконавчих документів у 2016 році, так і протягом наступного періоду до звернення до суду у травні 2026 року.

Запровадження тимчасової адміністрації та процедури ліквідації банку також не є безумовною підставою для поновлення строку. Ці обставини мають оцінюватися з урахуванням конкретних перешкод у здійсненні повноважень осіб, відповідальних за представництво банку та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості. Належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення до суду з цих причин та пояснювали подальший тривалий пропуск строку, заявником не надано.

Закінчення строків архівного зберігання матеріалів виконавчих проваджень може ускладнювати з`ясування обставин руху виконавчих документів, однак саме по собі не пояснює причин несвоєчасного звернення банку до суду та не підтверджує поважності пропуску строку.

Посилання апелянта на обов`язковість виконання судового рішення та відповідні гарантії, закріплені Конституцією України і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, не звільняє заявника від необхідності обґрунтувати причини пропуску встановленого законом строку. Забезпечення виконання судових рішень має узгоджуватися з принципом правової визначеності, що вимагає належного обґрунтування поновлення строку, особливо за умови його пропуску більш ніж на дев`ять років.

Оцінивши наведені заявником обставини у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність поважних причин пропуску строків пред`явлення виконавчих документів до виконання. Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Оскільки строки пред`явлення виконавчих документів до виконання спливли, а підстав для їх поновлення не встановлено, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив також у задоволенні вимоги про видачу дубліката виконавчого листа.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, оскільки ці строки спливли у 2016 році, а заявником не доведено поважності причин їх пропуску. За відсутності підстав для поновлення зазначених строків суд правильно відмовив також у видачі дубліката виконавчого листа.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу ПАТ «Український комунальний банк» слід залишити без задоволення, а ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 червня 2026 року - без змін.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 376, 381-384, 410 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український комунальний банк", подану його представником Лобанем Дмитром Миколайовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Ковпаківського районного суду міста Суми від 25 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 24 вересня 2026 року.

Головуючий - М.В. Нестеренко

Судді: А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко