Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №583/2345/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/2345/26

Номер провадження 22-ц/816/2746/26

Категорія - 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Худика А.М. (суддя-доповідач), суддів: Петен Я.Л., Черних О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фесенка Олександра Миколайовича, що діє в інтересах відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Семенової О.С. в м. Охтирка Сумської області,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про стягнення заборгованості з орендної плати, пені, збитків від інфляції та 3% річних,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

11 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Абрамовича О.В., звернулася до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (далі – «Райз Північ») на її користь заборгованості з виплати орендної плати за договором оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року в розмірі 42 372, 91 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, 12 201,73 грн пені, 12 531,75 грн інфляційних збитків, та 3 062,48 грн 3% річних.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,5679 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0115, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області. 07 вересня 2016 року позивач уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 366/16 строком на 10 років, відповідно до якого передала належну їй земельну ділянку у строкове платне користування. 15 серпня 2017 року згідно з додатковим договором розмір щорічної орендної плати становить 10 % нормативної грошової оцінки землі, що складає 11 222,45 грн. 11 квітня 2018 року між ОСОБА_1 , ПрАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «Райз Північ» було укладено трьохстороню додаткову угоду № 1 до договору оренди землі № 366/16, відповідно до якої новий орендар ТОВ «Райз Північ» приймає на себе всі права та обов`язки від ПрАТ «Райз-Максимко», а нормативна грошова оцінка землі становить 112 224,47 грн, орендна плата складає 11 222,45 грн, що становить 10% від нормативної грошової оцінки землі; пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації, а згідно з п. 11 договору орендна плата вноситься один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня; однак, незважаючи на погоджені сторонами умови договору оренди земельної ділянки, відповідач не проводив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 липня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено; стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року в розмірі 42 372,91 грн, обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, а також 12 201, 73 грн пені, 12 531,75 грн інфляційні збитки та 3 062,48 грн 3% річних, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 064,96 грн, на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, а всього – 76 233,83 грн.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року, оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки позивачці проведена не в повному обсязі; за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди, а обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди; за загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць; базовим місяцем початку обрахунку індексації орендної плати за 2018 рік за договором № 366/16 є серпень 2017 року, а індексації за 2018 рік підлягають платежі, починаючи з вересня 2017 року; суд погоджується з розрахунком орендної плати з урахуванням індексації, наведеним представником позивача у позовній заяві, так як він відповідає розрахунку, наведеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальний розмір недоплаченої орендної плати за договором № 366/16 від 07 вересня 2016 року за період з 2018 по 2025 роки становить 42 372,91 грн, що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів; у зв`язку з невиплатою орендної плати у повному розмірі за вказані роки на підставі пункту 14 договору оренди землі з відповідача підлягає стягненню пеня, а також до нього можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 625 ЦК України; суд погоджується з розрахунками пені, 3% річних та інфляційних витрат за договором № 366/16, наведеними стороною позивача, так як вони проведені відповідно до вищенаведених формул; з огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг

04.08.2026 ТОВ «Райз Північ», через свого представника Фесенка О.М., подало до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.07.2026 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовив в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального права, висновки, до яких дійшов суд, не відповідають обставинам справи, самі обставини з`ясовані поверхнево та не в повному обсязі, оскільки сторони договору оренди землі погодили виплату орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а пунктом 10 Договору передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативної грошової оцінки землі.

Суд першої інстанції помилково врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, з огляду на неподібність обставин справи та відсутність висновків щодо застосування ч. 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі». Правовідносини оренди землі у справі № 925/457/23 стосувалися земель комунальної власності, тоді як у даній справі правовідносини оренди землі стосуються земельних ділянок приватної власності; крім того, у справі № 925/457/23 орендна плата вносилася щомісячно, а в даній справі відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

Всі розрахунки позивача зроблені некоректно, а судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги про стягнення пені за такі значні періоди часу. Суд першої інстанції мав би обмежитися шестимісячним строком нарахування пені щодо кожного року, в разі задоволення позовних вимог щодо індексації орендної плати. Крім того, у відповідача відсутній прямий умисел, спрямований на порушення зобов`язання, відповідачем виплачувалася орендна плата відповідно до умов договору, не порушено умов договору в частині виплати орендної плати та відсутні збитки у позивача, а у суду першої інстанції були всі наявні підстави зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені та відсотків річних, однак дане питання залишилося поза увагою суду та ним не досліджувалося.

Узагальнені доводи та заперечення відзиву на апеляційну скаргу

26.08.2026 ОСОБА_1 , через свого представника Абрамовича О.В., подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 липня 2026 року у справі № 583/2345/26 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Райз Північ» без задоволення; стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу при розгляді даної справи в Сумському апеляційному суді.

Відзив на апеляційну скаргу аргументований тим, що рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 липня 2026 року є законним, обґрунтованим, повністю відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства України, а наведені ТОВ «Райз Північ» підстави для його скасування є безпідставними та необґрунтованими. Зазначено, що представник відповідача (апелянта) свідомо намагається ввести апеляційний суд в оману, зазначаючи, що п. 10 договору оренди землі означає індексацію нормативної грошової оцінки земель у спосіб та у порядок згідно зі статтею 289 Податкового кодексу України. Вказано, що за змістом статей 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, а обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Договором оренди землі № 366/16 від 07.09.2016 інше не передбачено, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Також у відзиві зазначено, що індексація нормативної грошової оцінки та індексація орендної плати мають різні механізми застосування як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування, а посилання апелянта на положення Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки він регулює відносини щодо орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та не має відношення до орендної плати за користування землею приватної власності. На обґрунтування наведено висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, а також рішення Сумського апеляційного суду у подібних справах. Зазначено, що наданий стороною позивача розрахунок орендної плати з урахуванням індексації ТОВ «Райз Північ» не спростувало, а загальний розмір недоплаченої орендної плати становить 42 372,91 грн. Крім того, відзив обґрунтований законністю стягнення пені в розмірі 12 201,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 12 531,75 грн. та 3 % річних у розмірі 3 062,48 грн відповідно до п. 14 договору оренди землі та статті 625 ЦК України. У зв`язку з цим заявник просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

07 вересня 2016 року між ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5679 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0115, що розташована на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області, було укладено з ПрАТ «Рай-Максимко» договір оренди землі № 366/16 строком на 10 років (а.с. 16-17).

Відповідно до п. 5 Договору № 366/16 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11 2224,47 грн.

Пунктами 9, 10, 11 Договору № 366/16 визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 7 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7 855,71 грн, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та виплачуються за вимогою орендодавця у формі: грошовій, натуральній, відробітковій. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

15 серпня 2017 року ПрАТ «Райз-Максимко» уклало з ОСОБА_1 додатковий договір про внесення змін і доповнень до договору оренди землі № 366/16 від 07 вересня 2016 року зареєстрованого 08 листопада 2016 року за № 17441582, згідно якого розмір щорічної орендної плати становить 10 % нормативної грошової оцінки землі, що складає 11 222,45 грн (а.с. 22).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 08 листопада 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Охтирської міської ради Волошенко Т.А. внесено запис про право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:01:001:0115, площа 3,5679 га, орендарем якої є ТОВ «Райз Північ», а орендодавцем ОСОБА_1 , строк дії договору 10 років, з 2017 року орендна плата складає 11 222,45 грн, що становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с 10).

11 квітня 2018 року між ОСОБА_1 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) та ТОВ «Райз Північ» (новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 366/16, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни /доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112 224,47 грн, з 2017 року орендна плата складає 11 222,45 грн, що становить 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 21).

Пунктом 10 Договору № 366/16 від 07 вересня 2016 року передбачено обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки приватної власності з урахуванням індексації.

Відповідно до п. 11 Договору № 366/16 від 07 вересня 2016 року орендна плата вноситься у такі строки: 1 (один) раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 08 травня 2026 року вбачається, що за період з січня 2018 року до березня 2026 року ТОВ «Райз Північ» було нараховано та виплачено ОСОБА_1 орендну плату без вирахування податків та інших обов`язкових платежів: у 2018 році 11 222,45 грн ( 2 квартал) , у 2019 році 12 344, 69 грн (3 квартал), у 2020 році 12 344,67 грн (4 квартал), у 2021 році 12 344,67 грн (вересень), у 2022 році 12 344,67 грн (грудень), у 2023 році 12 344,67 грн (вересень), у 2024 році 12 974,28 грн (вересень), у 2025 році 15 199,61 грн (вересень) (а.с. 11-12).

З виписки по картковому рахунку позивачки сформованої 08 травня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 було проведене безготівкове зарахування ТОВ «Райз Північ» орендної плати 28 грудня 2020 року 9 937,48 грн; 30 вересня 2021 року 9 937,48 грн; 08 грудня 2022 року 9 937,48 грн; 20 вересня 2023 року 9 937,48 грн; 16 жовтня 2024 року 9 937,48 грн, 21 лютого 2025 року 506,81 грн; 15 вересня 2025 року 11 703,71 грн (а.с. 9).

Представник позивача у своїх доводах посилається на те, що орендар хоча і сплачував орендну плату, але не в повному розмірі, оскільки не сплачував індексацію, яка передбачена договорами і є складовою орендної плати. Тому орендодавець був змушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної фізичної чи юридичної особи мирно володіти своїм майном.

За змістом статті 316 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а право користування є одним із видів речових прав на чуже майно (стаття 395 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів – набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 8 липня 2026 року у справі № 931/755/24).

За змістом частин першої та третьої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату, а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендар набуває права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, визначених ЗК, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Отже, закон пов`язує виникнення та реалізацію договірних правовідносин з погодженням сторонами, зокрема, істотної умови щодо орендної плати, включаючи порядок її індексації та перегляду.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Таким чином, законодавець безпосередньо передбачає індексацію орендної плати з урахуванням індексів інфляції як загальне правило, водночас надаючи сторонам договору право погодити інший порядок.

При цьому необхідно розрізняти індексацію орендної плати та індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За змістом статті 289 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення, зокрема, розміру орендної плати за земельні ділянки з урахуванням відповідного коефіцієнта індексації.

Верховний Суд у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 922/1658/19 зазначив, що «зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками», однак «зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати»; при цьому «індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати». «Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України «Про оренду землі»). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 розмежувала індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індексацію орендної плати. Суд зазначив, що «за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди», а якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки договором не визначена, «обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата)».

Водночас індексація орендної плати здійснюється шляхом «корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць». При цьому базовим є місяць, у якому востаннє змінювалася або підлягала перегляду орендна плата.

Таким чином, за наявності у договорі умови про обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції споживчих цін, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності має самостійний правовий наслідок: з моменту початку її застосування автоматично змінюється розмір орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки, без необхідності укладення сторонами додаткової угоди.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Отже, якщо договором не встановлено іншого механізму зміни розміру орендної плати, її перегляд щодо земельної ділянки приватної власності потребує погодження сторонами.

При цьому відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку. Зміна умов договору оренди землі має здійснюватися з дотриманням вимог цивільного законодавства щодо форми та порядку зміни договору.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2023 року у справі № 192/1055/20 (провадження № 61-2739св23), яка стосувалася стягнення заборгованості з орендної плати за договорами оренди землі, Верховний Суд погодився з висновком суду про стягнення орендної плати без утримання податку та інших обов`язкових платежів. При цьому зазначено, що «оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком податкового агента, тому суд, задовольняючи вимоги про стягнення орендної плати визначає суму без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення». Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19.

Щодо розрахунку та інфляційних витрат за договором оренди землі

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правильності розрахунку орендної плати з урахуванням індексації.

Сума орендної плати з урахуванням індексації розрахована за формулою: [Сума орендної плати з урахуванням індексації] = [Орендна плата] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100 %,

де [Орендна плата] – сума орендної плати, яка підлягає індексації, а [Сукупний індекс інфляції] – добуток щомісячних індексів споживчих цін за відповідний період.

Відповідні індекси споживчих цін розраховуються органами державної статистики щомісячно та оприлюднюються в установленому порядку. Саме зазначені статистичні показники використовуються для визначення розміру орендної плати з урахуванням інфляційних процесів.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, щодо порядку визначення базового місяця та обчислення орендної плати з урахуванням індексів споживчих цін.

Перевіряючи правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із розміру орендної плати, встановленого додатковим договором від 15 серпня 2017 року, та застосував до нього відповідні щомісячні індекси споживчих цін за наступні місяці.

При цьому розрахунок здійснено шляхом послідовного застосування індексів споживчих цін до базового розміру орендної плати, тобто з урахуванням сукупного індексу інфляції за відповідний період.

Колегія суддів, перевіривши наведений позивачем розрахунок та його оцінку судом першої інстанції, не встановила помилок у визначенні базового місяця, періоду індексації, розміру щомісячних платежів або застосованих індексів споживчих цін. Відповідачем, у свою чергу, належних та допустимих доказів на спростування правильності такого розрахунку не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив порядок та розмір орендної плати з урахуванням індексації, а наведений позивачем розрахунок відповідає умовам договору, вимогам законодавства та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за період з 2018 року по 2025 рік загальна сума недоплати орендної плати з урахуванням індексації становить 42 372,91 грн, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не вбачає.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати

Відповідно до пункту 14 договору оренди землі у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1 % несплаченої суми за кожний місяць прострочення.

Згідно зі статтею 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а у разі його порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином та своєчасно не виконав свого обов`язку щодо внесення орендної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість за 2018-2025 роки.

З огляду на невиконання відповідачем грошового зобов`язання у встановлені договором строки позивач має право на нарахування пені, передбаченої пунктом 14 договору.

Позивачем здійснено розрахунок пені за кожним періодом виникнення заборгованості, виходячи із суми несплаченої орендної плати та тривалості прострочення.

При визначенні розміру пені суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача, здійсненим за формулою: П = С ? Р ? М, де П – розмір пені; С – сума простроченої заборгованості; Р – розмір пені, встановлений договором; М – кількість місяців прострочення.

Загальний розмір пені за несвоєчасну сплату орендної плати відповідно до розрахунку становить 12 201,73 грн.

За таких обставин, враховуючи порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, передбачене договором право позивача на нарахування пені, а також відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості та спростування наведеного розрахунку, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення пені.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 12 201,73 грн.

Щодо розрахунку збитків від інфляції за несвоєчасну виплату орендної плати

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У цій справі інфляційні втрати нараховані на суми недоплати орендної плати за кожний відповідний рік за період із 01 січня року, наступного за роком виникнення недоплати, по 30 квітня 2026 року включно із застосуванням сукупних індексів інфляції за відповідні періоди.

Колегія суддів, перевіривши наведений позивачем розрахунок та його оцінку судом першої інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його правильності. Розрахунок здійснено виходячи із сум фактичної недоплати орендної плати, періоду прострочення та відповідних індексів інфляції. Помилок у розрахунку колегія суддів не встановила.

Відповідачем належних і допустимих доказів на спростування правильності розрахунку не надано.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 12 531,75 грн інфляційних втрат за несвоєчасну виплату орендної плати на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість з орендної плати утворилася за відповідні календарні роки та не була погашена у встановлений строк, що свідчить про прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правильності розрахунку 3 % річних, здійсненого виходячи із суми простроченої заборгованості та кількості днів прострочення за відповідні періоди.

Розрахунок здійснюється за формулою: сума заборгованості ? 3 % ? кількість днів прострочення / 365.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, колегія суддів помилок у визначенні суми заборгованості, періодів прострочення та арифметичному обчисленні не встановила. Відповідачем належних і допустимих доказів на його спростування не надано.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 062,48 грн 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо доводу апелянта про відсутність підстав для індексації орендної плати та необхідність застосування виключно індексації нормативної грошової оцінки

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що передбачена пунктом 10 договору умова щодо обчислення орендної плати з урахуванням індексації стосується виключно індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зі змісту договору оренди № 366/16 від 07 вересня 2016 року вбачається, що сторони прямо погодили обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації. При цьому пунктом 9 договору орендну плату визначено у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а пунктом 10 окремо врегульовано питання її індексації.

Зазначене узгоджується з положеннями частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, закон безпосередньо пов`язує застосування індексів інфляції саме з обчисленням орендної плати, а можливість іншого порядку залежить від погоджених сторонами умов договору. У цьому випадку сторони не виключили індексацію, а, навпаки, прямо передбачили її застосування.

Посилання апелянта на те, що законодавством передбачено лише індексацію нормативної грошової оцінки, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки апелянтом фактично ототожнено два різні механізми. Індексація нормативної грошової оцінки та індексація орендної плати мають різний правовий зміст.

Саме по собі посилання апелянта на те, що в період 2017-2022 років коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для відповідних сільськогосподарських угідь становив 1,0, не свідчить про відсутність обов`язку індексувати орендну плату. Така обставина характеризує інший показник і не усуває договірної умови про індексацію орендної плати. Суд першої інстанції встановив, що фактичні виплати за 2018-2025 роки здійснювалися не в повному обсязі, а загальна сума недоплати становить 42 372,91 грн.

Щодо доводу про неправильне застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/457/23

Не заслуговує на увагу і довід апелянта про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, не можуть бути враховані у цій справі через неподібність правовідносин. Дійсно, правові висновки Верховного Суду підлягають застосуванню з урахуванням предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених фактичних обставин. Однак сама лише відмінність виду власності земельної ділянки або періодичності внесення орендної плати не свідчить про відсутність правової релевантності відповідного висновку.

У справі, що переглядається, договір містить аналогічну за змістом умову про здійснення обчислення орендної плати з урахуванням індексації. Водночас принциповим для вирішення спору є не механічне перенесення всіх фактичних обставин справи № 925/457/23, а застосування сформульованого в ній підходу до визначення природи індексації орендної плати та встановлення базового періоду її обчислення. Саме такий підхід покладено в основу рішення суду першої інстанції.

Щодо доводу про завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу

Довід апелянта про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн також є необґрунтованим. Суд першої інстанції не стягнув із відповідача всю заявлену позивачем суму таких витрат у розмірі 10 000 грн, а належним чином перевірив питання їх фактичності, необхідності та співмірності. У матеріалах справи наявні договір про надання правничої допомоги, додаткова угода, акт приймання-передачі виконаних робіт, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та документ про оплату.

Застосувавши критерії, визначені частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України, суд першої інстанції врахував складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, ціну позову та значення спору, а також заперечення відповідача. За результатами такої оцінки суд дійшов висновку про завищеність заявленої суми та вже зменшив її удвічі – з 10 000 грн до 5 000 грн. Отже, твердження апелянта про те, що питання співмірності витрат залишилося поза увагою суду, прямо спростовується змістом оскаржуваного рішення.

Сам факт незгоди апелянта із визначеним судом розміром компенсації не свідчить про порушення судом норм процесуального права. Зменшення витрат на правничу допомогу є результатом оцінки судом конкретних обставин справи та поданих доказів. У цьому випадку суд першої інстанції не обмежився формальним посиланням на факт задоволення позову, а дослідив документи, якими підтверджувалися обсяг і вартість наданої правничої допомоги, та врахував критерії співмірності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно визначив недоплату орендної плати з урахуванням індексації за 2018-2025 роки у розмірі 42 372,91 грн. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для індексації орендної плати є необґрунтованими, оскільки сторони договору прямо погодили її застосування. Індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки є різними правовими механізмами, тому посилання апелянта на коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки не спростовує обов`язку з індексації орендної плати.

Обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 12 201,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 12 531,75 грн та 3% річних у розмірі 3 062,48 грн. Перевіривши відповідні розрахунки, колегія суддів помилок у визначенні сум та періодів прострочення не встановила.

Доводи апелянта про неправильне застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/457/23 є необґрунтованими, оскільки правовий висновок щодо природи індексації орендної плати та визначення базового періоду є релевантним до спірних правовідносин. Також безпідставними є доводи про завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки суд першої інстанції вже зменшив їх із 10 000 грн до 5 000 грн з урахуванням критеріїв співмірності.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування чи зміни. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Висновки суду щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У цій справі суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції та залишає його без змін. Відтак підстав для зміни розподілу судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи судом першої інстанції, не вбачається.

Щодо судового збору за подання апеляційної скарги, з огляду на відмову в її задоволенні та залишення рішення суду першої інстанції без змін, підстав для його перерозподілу також немає.

Крім того, доводи апелянта щодо завищеного розміру витрат на професійну правничу допомогу понесені позивачем в суді першої інстанції є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції вже врахував критерії фактичності, необхідності та співмірності таких витрат і зменшив заявлену суму з 10 000 грн до 5 000 грн.

Отже, судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також судовий збір за подання апеляційної скарги, перерозподілу не підлягають.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив стягнути з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 07 травня 2026 року, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 26 серпня 2026 року, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 07 травня 2026 року та копію квитанції № 44/2 від 26 серпня 2026 року.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. При цьому розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом та характером виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, а також значенням справи для сторони.

Враховуючи характер спору, обсяг поданого представником позивача відзиву на апеляційну скаргу, складність справи, обсяг фактично наданої правничої допомоги, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн є завищеним.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям співмірності, розумності та необхідності, відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн.

Враховуючи викладене, з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 000 грн.

Інші питання судового провадження

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Постанова суду апеляційної інстанції в цій справі набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 19, 367, 368, 374, 376, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.М. Худик

Судді: Я.Л. Петен

О.М. Черних