Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 23 вересня 2026 р.
Справа: №372/507/25
Суддя: Собина О. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року м.Суми
Справа №372/507/25
Номер провадження 22-ц/816/458/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Воронкова Д. В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року у складі судді Євтюшенкової В.І., ухвалене в м. Ромни Сумської області,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з указаним позовом, який мотивовано тим, що 06 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Між сторонами укладено Договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 у розмірі до 30000 грн, з можливістю розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором. АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач свої зобов`язання за договором своєчасно не виконував, у зв`язку з чим станом на 03 жовтня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 48346,87 грн, яку останній добровільно не сплачує.
Посилаючись на зазначені обставини АТ «Універсал Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 березня 2019 року у розмірі 48346,87 грн та судові витрати.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицями розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Наголошує на тому, що на момент підписання анкети-заяви від 06 березня 2019 року відповідач був належним чином ознайомлений з умовами та правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Відповідач міг ознайомитися із умовами надання кредитних коштів, в тому числі із діючими тарифами, як на сайті банку, так і мобільному додатку.
Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості ознайомитися на актуальними умовами та правилами банку, які знаходяться в публічному доступі, а тому відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України немає необхідності подавати такий доказ в паперовому вигляді до матеріалів справи.
Наголошує на тому, що розмір заборгованості підтверджується відповідним розрахунком. Відповідач не спростував розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідного контррозрахунку не надав.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідач у визначений апеляційним судом строк не подав.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи:
06 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (а.с. 23). У вказаній заяві зазначено, що відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та установити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
В указаній заяві зазначено, що підписана анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також те, що підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.
За розрахунком позивача станом на 03 жовтня 2024 року відповідач має заборгованість у розмірі 48346,87 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с. 7-22).
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, на яких саме умовах сторони уклали кредитний договір, підписана відповідачем анкета-заява не містить істотних умов договору, доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, як такий, що відображає односторонні арифметичні розрахунки позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює сторона яка кредитує (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Згідно з положеннями статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до визначень, що містяться в ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (на який посилається позивач в апеляційній скарзі): електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За положеннями ст. 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Установлено, що 06 березня 2019 року між сторонами виникли правовідносини за договором про надання банківських послуг, про що свідчить відповідна анкета-заява.
У підписаній сторонами анкеті-заяві від 06 березня 2019 року процентна ставка не зазначена.
Водночас долучені АТ «Універсал Банк» до матеріалів справи умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, тарифи за чорною карткою monobank від 08 грудня 2022 року, паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача не містять підпису відповідача (у тому числі електронного). Жодних доказів на підтвердження того, що саме ці умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився із зазначеними документами, підписуючи заяву-анкету від 06 березня 2019 року, позивач не надав.
Крім того, долучені банком до позовної заяви тарифи за чорною карткою monobank від 08 грудня 2022 року, а також умови і правила в редакції від 24 листопада 2021 року не існували на момент підписання відповідачем анкети-заяви 06 березня 2019 року, відтак не можуть бути складовою частиною договору про надання банківських послуг, укладеного сторонами.
За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що долучені позивачем до позовної заяви і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, тарифи за чорною карткою monobank, паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача не можуть вважатися складовою частиною укладеного сторонами договору.
Доводи позивача про те, що умови та правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank знаходяться в публічному доступі та суд не був позбавлений можливості ознайомитися з чинною їх редакцією не заслуговує на увагу, адже обов`язок подання доказів покладено саме на сторін. Збирання доказів не є обов`язком суду.
Частиною 9 статті 83 ЦПК України, на яку посилається позивач, визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Тобто, дана норма не звільняє позивача від обов`язку подання суду в паперовій формі доказів, які є в публічному доступі.
При цьому апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про неналежність та недопустимість наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки відповідач звертався до банку із заявою про отримання банківських послуг, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у місцевому суді, а також у суді апеляційної інстанції, жодним чином не заперечив проти поданого позову, контррозрахунку щодо наданого банком розрахунку заборгованості до суду не подав, факту отримання коштів у кредит не спростував.
З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що протягом строку користування відповідачем кредитними коштами банк нараховував позичальнику відсотки за користування кредитом за різними поточними ставками: з 07 березня 2019 року у розмірі 38,4%, з 02 вересня 2020 року за ставкою 37,2%, з 01 квітня 2022 року – 19,25%, з 01 серпня 2022 року – 37,2%.
Проте, як убачається з матеріалів справи, сторони не узгоджували розміру відсотків за користування кредитними коштами, підписана позивачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг не містить умов щодо розміру плати за користування кредитними коштами.
Відтак АТ «Універсал банк» не довів правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами та їх погашення за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 на погашення кредитної заборгованості.
За таким обставин, колегія суддів дійшла висновку про те що з відповідача підлягає стягненню різниця, між сумою пред`явленого до стягнення тіла кредиту у розмірі 48346,87 грн і сумою внесених відповідачем коштів, безпідставно спрямованих банком на погашення відсотків, нарахованих поза умовами договору, у розмірі 9511,37 грн, що становить 38835,50 грн.
З огляду на встановлену під час апеляційного перегляду справи невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову відповідно до положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.
За змістом ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції пропорційно до задоволених вимог позивача у розмірі 2422,40 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 376; 381-382 ЦПК України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк»задовольнити частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства «Універсал Банк».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк»заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 березня 2019 року у розмірі 38835 гривень 50 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк»судові витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 2422 гривень 40 копійок, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633 гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Д. В. Воронков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua