Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №583/1408/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Суми

Справа №583/1408/25

Номер провадження 22-ц/816/462/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Воронкова Д. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Кудіним Олександром Михайловичем,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2025 року у складі судді Плотникової Н.Б., ухваленого в м. Охтирка Сумської області,

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернувся з указаним позовом до ОСОБА_3 і свої вимоги мотивував тим, що 02 серпня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір позики № 75996866, за умовами якого відповідачка отримала в позику грошові кошти в розмірі 10050 грн, строк позики 64 дні зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % в день.

21 грудня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу № 2112, відповідно до якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75996866 від 02 серпня 2021 року.

31 березня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу № 310323-ФМ, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 75996866 від 02 серпня 2021 року на загальну суму 18844,44 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 18844,44 грн., з яких: 10050,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 8794,44 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на зазначені обставини ТОВ «Фінпром Маркет» просило суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 18844,44 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2025 року позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість договором позики № 75996866 від 02 серпня 2021 року в сумі 17257,30 грн та судові витрати у розмірі 3876,50 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка подала через свого представника апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норам процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінпром Маркет» у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачка зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив її заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності. Звертає увагу суду на ту обставину, що кредитний договір укладений сторонами 02 серпня 2021 року, строком кредитування - до 04 жовтня 2021 року, а тому починаючи з 05 жовтня 2021 року по 05 жовтня 2024 року кредитор мав звернутися до суду з відповідним позовом.

Стверджує, що суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що у матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів на банківський рахунок відповідачки № НОМЕР_1 . Жодних платежів на погашення заборгованості за договором з 02 серпня 2021 року відповідачка не здійснювала.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу позивач у встановлений строк до апеляційного суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи слідує, що 02 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_3 був укладений договір позики № 75996866, відповідно до умов якого відповідачка отримала позику в сумі 10050 грн, строком позики 64 дні, зобов`язалася повернути її та сплатити проценти за користування позикою: знижена процентна ставка становить 0,88% за день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70% за день. Договір укладено сторонами в електронній формі, підписано електронними підписами одноразовим ідентифікатором (а.с. 9).

Відповідно до п. 1 договору грошові кошти (позика) надається позичальнику шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника.

У п. 18 договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу позичальниці ОСОБА_3 – № НОМЕР_1 .

02 серпня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за договором та перерахувало на картку № НОМЕР_1 , номер якої повідомила йому відповідачка, кредитні кошти в сумі 10050 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 13 березня 2025 року №КД-000018550/ТНПП та копією платіжної інструкції (а.с. 11, 12).

21 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) був укладений договір факторингу № 2112, відповідно до якого Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в реєстрі заборгованостей (а.с. 26-36).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №4 від 21 грудня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_3 за договором позики № 75996866 від 02 серпня 2021 року на загальну суму заборгованості – 18844,44 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 10050 грн, сума заборгованості за відсотками – 8794,44 грн (а.с. 34-35).

31 березня 2023 року між ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (Клієнт) був укладений договір факторингу № 310323-ФМ, відповідно до якого фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу, в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (а.с. 37-46).

Відповідно до витягу з реєстру заборгованості від 31 березня 2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 31 березня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_3 за договором позики № 75996866 від 02 серпня 2021 року на загальну суму заборгованості – 18844,44 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 10050 грн, сума заборгованості за відсотками – 8794,44 грн (а.с. 45-46).

Також 16 липня 2021 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 16 липня 2021 року, яка долучена до матеріалів справи представником відповідачки.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачкою узятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати заборгованості за кредитним договором у строк визначений договором та відсотків, нарахованих у межах строку кредитування, розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачкою не спростований. При цьому суд відмовив позивачеві у задоволенні вимог и про стягнення з ОСОБА_3 відсотків за користування позикою, нарахованих поза межами строку укладеного сторонами договору.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановленими у цій справі обставинами договір позики між сторонами укладено в електронній формі із застосуванням сторонами електронних підписів дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписання накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаний договір укладено у електронній формі у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та містить відомості про його підписання сторонами електронними підписами одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_2 підписала договір позики електронним підписом у виді одноразового ідентифікатору - mFlo1JKzd0.

Договір позики від 02 серпня 2021 року містить інформацію про дійсний номер телефону відповідачки, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, що також зазначені у апеляційній скарзі, що дозволяє ідентифікувати особу позичальника.

Відповідачка не заперечує факту укладання в електронній формі договору позики від 02 серпня 2021 року.

До того ж в кредитному договорі зазначено номер електронного платіжного засобу з маскою для перерахування суми позики, а саме НОМЕР_1 , який очевидно може бути надано саме відповідачкою, зважаючи на те, що така інформація відповідно до чинного законодавства України становить банківську таємницю. Тобто позивач не міг отримати ці банківські реквізити інакше як від позичальниці ОСОБА_2 або за її згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Колегія суддів відхиляє доводи заявниці апеляційної скарги про те, що ТОВ «Фінпром Маркет» не надало доказів надання відповідачці кредитних коштів в розмірі 10050 грн.

В матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки, зазначений нею у договорі:

- електронна платіжна інструкція № е79743е7-Оffс-4108-ае14-56е7935а6828 від 02 серпня 2021 року видана ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на переказ коштів №37 від 29 січня 2016 року) про перерахування ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» коштів у розмірі 10050 грн на картку НОМЕР_1 ;

- довідка № КД-000018550/ТНПП від 13 березня 2025 року, видана ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за номером платежу е79743е7-Оffс-4108-ае14-56е7935а6828 від 02 серпня 2021 року на банківську карту НОМЕР_1 ОСОБА_6 .

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Оскільки, всі кошти за даним договором надавались на особистий картковий рахунок вказаний відповідачкою, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», в редакції чинній на час перерахування позичальниці суми позики. Відповідно до положень п.5 розділу VII указаної Постанови НБУ, документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачці, а доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідачки є безпідставними.

Враховуючи, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і має можливість представити суду виписку з метою доведення відсутності надходження коштів від кредитора, проте жодних доказів на підтвердження своїх заперечень до суду не надала, наявних у матеріалах справи доказів не спростувала.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, колегія судді зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 5 статті 261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини 1, 3 статті 264 ЦК України). Відповідно до укладеного сторонами договору від 02 серпня 2021 року строк позики становить 64 дні, останнім днем цього строку, коли позичальниця мала повернути товариству суму позики з відсотками, є 04 жовтня 2021 року. ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором не виконала.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався і закінчився 01.07.2023.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, продовжується на строк дії такого карантину.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2024 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (редакція чинна на дату звернення ТОВ «Фінпром Маркет» з позовом у цій справі).

Таким чином, позовна давність за заявленими вимогами до позичальниці була продовжена на строк дії карантину, а після завершення карантину зупинена на строк дії правового режиму воєнного стану.

З огляду на встановлені у справі обставини та з урахуванням положень п.п. 12, 19 Прикінцевих перехідних положень ЦК України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, позов у даній справі, поданий позивачем 04 квітня 2025 року в межах строку позовної давності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач ТОВ «Фінпром Маркет», як правонаступник ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заявив обґрунтовані вимоги про стягнення з позичальниці ОСОБА_2 суми позики та відсотків, нарахованих протягом строку, визначеного договором позики від 02 серпня 2021 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують та не належить до тих підстав з якими чинний процесуальний закон пов`язує можливість зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

Рішення суду першої інстанції у даній справі є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що справа є малозначною за п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Кудіним Олександром Михайловичем, залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Д. В. Воронков