Додаткове рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №587/3347/23 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/3347/23

Номер провадження 22-з/816/120/26

Категорія -

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Щербаченко М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Нежевело Валентини Вікторівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні належним на праві приватної власності нерухомим майном, в тому числі шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення,

в с т а н о в и в:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 квітня 2026 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 червня 2026 року, позов задоволено.

Усунуто перешкоди, що чиняться ОСОБА_1 в користуванні належним їй на праві приватної власності домоволодінням, а саме житловим будинком загальною площею 242,2 кв. м., житловою площею 51,9 кв. м., розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщення власне будинку А-2, господарських приміщень та надвірних споруд, а саме підвалу п/д, кухні Б, сараю В, гаражу Г, навісу Д, огорожі №1-4, а також земельною ділянкою площею 0,1033 га (кадастровий номер 5924783800:05:005:2001) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельною ділянкою площею 0,1403 га (кадастровий номер 5924783800:05:005:0002) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового будинку загальною площею 242,2 кв.м., житловою площею 51,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити господарські приміщення та надвірні споруди, що входять до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: підвал п/д, кухню Б, сарай В, гараж Г, навіс Д, огорожу №1-4, а також земельну ділянку площею 0,1033 га (кадастровий номер 5924783800:05:005:2001) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку площею 0,1403 га (кадастровий номер 5924783800:05:005:0002) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 536 грн 80 коп. судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Додатковим рішенням Сумського районного суду Сумської області від 12 травня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 3500 грн з кожного.

24 червня 2026 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , кожен окремо, подали апеляційні скарги на рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 квітня 2026 року, в яких оскаржували рішення в частині задоволених позовних вимог про виселення зі спірного будинку без надання іншого жилого приміщення.

Постановою Сумського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 квітня 2026 року - без змін.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2026 року виправлено описку у вступній та резолютивній частинах постанови Сумського апеляційного суду від 03 вересня 2026 року.

14 вересня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Нежевело В.В. подано до Сумського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заяву обґрунтовує тим, що у відзиві на апеляційні скарги позивачка зазначила орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу до 15000,00 грн, та повідомила про подання доказів на їх підтвердження протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення. Під час судового засідання 03 вересня 2026 року представник позивачки також заявила про понесення таких витрат та намір подати підтвердні документи у встановлений строк.

Представник позивачки просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідачів на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, по 1/2 частині з кожного.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 вересня 2026 року призначено до розгляду заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Нежевело В.В. про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції на 24 вересня 2026 року без повідомлення учасників справи.

21 вересня 2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких просили відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та залишити без змін рішення судів щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування заперечень зазначили, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 12 травня 2026 року, яке набрало законної сили 11 червня 2026 року, з кожного з відповідачів на користь ОСОБА_1 вже стягнуто по 3500 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказували, що твердження представника позивачки про неподання відповідачами клопотання щодо зменшення розміру витрат не відповідає матеріалам справи, оскільки 22 квітня 2026 року представником відповідачів подано відповідне клопотання. На їх думку, суд першої інстанції зменшив розмір витрат саме з урахуванням цього клопотання та обставин справи.

Зазначають, що заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 15000 грн є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданої правничої допомоги та часом, витраченим представником позивачки. Вказують, що загальна тривалість судових засідань у суді першої інстанції, в яких брала участь представник позивачки, становила близько 13 годин, що менше ніж 2 робочих дні.

Крім того, відповідачі посилаються на свій майновий та соціальний стан. Зазначають, що ОСОБА_2 є особою пенсійного віку, отримує соціальну допомогу, має проблеми зі здоров`ям та здійснює догляд за матір`ю, а ОСОБА_3 є особою з інвалідністю II групи, пенсія якого є єдиним джерелом їхнього існування.

В запереченнях відповідачі також просять розглянути справу у судовому засіданні за особистої участі відповідачів.

Вирішуючи клопотання відповідачів про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні, колегія суддів виходить з такого.

У відповідності до частин третьої-четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Підстави для застосування частини четвертої статті 270 ЦПК України відсутні. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Учасники судового розгляду не позбавлені можливості висловити свої позиції шляхом надіслання процесуальних документів, чим у цій справі і скористались відповідачі, надавши в письмовому виді заперечення на заяву представника позивачки про ухвалення додаткового рішення.

Перевіривши доводи заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового судового рішення без виклику сторін та інших учасників справи в судове засідання, враховуючи те, що судом не встановлено необхідності їх виклику в судове засідання для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, а тому клопотання відповідачів про розгляд справи у судовому засіданні з їх особистою участю задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 цього Кодексу).

Частиною 3 стаття 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно матеріалів справи, в апеляційному суді інтереси ОСОБА_4 представляла адвокат Нежевело В.В. на підставі договору про правничу допомоги від 05 серпня 2026 року (том ІІІ а.с. 26).

Відповідно до пункту 9 Договору про надання правничої допомоги об`єм правничої допомоги та юридичних послуг за договором складає: надання правничої допомоги, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань консультативно-юридичного характеру, складання заяв, клопотань, скарг, відзиву, заперечень за змістом та відповідно за інстанційною належністю, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у справі про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні нерухомим майном, що належить на праві приватної власності, у тому числі шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до пунктів 15, 17 вказаного договору гонорар за замовленням клієнта складає мінімум 10% від отриманого економічного ефекту, але не менш 50% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правничу допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

До суми у межах оплати за правничу допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар за правничу допомогу за погодинним тарифом (60 хвилин астрологічного часу) у розмірі 1050,00 грн, що дорівнює орієнтовно 15% від місячного розміру мінімальної заробітної плати на час виконання замовлення (за основу приймається визначений законодавством розмір мінімальної заробітної плати на відповідний рік).

Згідно з розрахунковими квитанціями Серії НВВ №05-08/2026 та Серії НВВ № 02-09/2026 ОСОБА_1 сплатила за надану професійну правничу допомогу по 7500 грн (т. ІІІ а.с.27, 28).

Відповідно до акта приймання-передачі (звіту) виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 05 вересня 2026 року, складеного на підставі договору від 05 серпня 2026 року, адвокатом надано правничу допомогу, пов`язану з апеляційним переглядом справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції у справі про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні нерухомим майном, у тому числі шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з актом, адвокатом виконано: 05 серпня 2026 року — надано консультацію з питань апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції (00,40 год) та підготовлено заяву про ознайомлення з матеріалами справи (00,20 год); 06 серпня 2026 року — здійснено ознайомлення з матеріалами справи (00,30 год); 17 серпня 2026 року — сформовано, оформлено та направлено адвокатський запит до Косівщинського старостинського округу (01,00 год); 21 серпня 2026 року — підготовлено заяву про продовження процесуального строку (00,45 год), підготовка та оформлення відзиву на апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з додатками (06,00 год) та клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції (00,20 год); 24 серпня 2026 року — підготовлено клопотання про долучення доказів з оформленням додатків (01,50 год);

02 вересня 2026 року підготовлено, сформовано та оформлено заяву щодо неналежності, недопустимості, недостовірності та недостатності доказу, наданого відповідачем ОСОБА_2 на стадії апеляційного розгляду справи, а саме рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 25 червня 2026 року, тривалістю 02,00 год;

підготовлено, сформовано та оформлено заяву щодо неналежності, недопустимості, недостовірності та недостатності доказів у вигляді довідки Степанівської селищної ради від 23 червня 2026 року № 44 та акту про фактичне проживання, з додатками, тривалістю 02,00 год;

підготовлено, сформовано та оформлено заяву щодо необхідності вчинення судом процесуальних дій у зв`язку з недотриманням апелянтами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог законодавства при поданні апеляційних скарг до Сумського апеляційного суду тривалістю 01,50 год.

03 вересня 2026 року - здійснено представництво інтересів клієнта в судовому засіданні тривалістю з 13 год 24 хв до 15 год 06 хв (згідно протоколу судового засідання) що відповідає даним протоколу судового засідання (01,40 год).

Загальний обсяг витраченого адвокатом часу, зазначений в акті, становить 18 год 25 хв. Вартість однієї години правничої допомоги за домовленістю сторін становить 1 050,00 грн, а загальна вартість послуг — 19 165,50 грн.

Водночас, з урахуванням домовленості сторін та фактичної оплати, за правничу допомогу адвокату сплачено 15000,00 грн (7 500,00 грн + 7 500,00 грн). Отже, за основу при вирішенні питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає врахуванню фактично сплачена сума у розмірі 15 000,00 грн (т. ІІІ, а. с. 29–30).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Вказане відповідає позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

Врахувавши надані представником позивачки докази, заяву відповідачів про неспівмірність витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду дійшла до переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розгляду.

Проаналізувавши надані стороною позивача докази про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції, враховуючи предмет спору, його складність, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, колегія суддів приходить до висновку що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

Тому заява представника ОСОБА_1 – адвоката Нежевело В.В. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Нежевело Валентини Вікторівни про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у дольовому порядку витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000 грн 00 коп., тобто по 2000 грн 00 коп. з кожного.

Додаткова постанова апеляційної суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - А.П. Сидоренко

Судді: О.І. Собина

М.В. Щербаченко