Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №496/4524/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1611/26

Номер справи місцевого суду: 496/4524/26

Головуючий у першій інстанції Портна О. П.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

адвоката Ніколова Віталія Михайловича, представника потерпілого - Вдовиченко Дмитра Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 08 липня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюБіляївського районного суду Одеської області від 08.07.2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною постановою Біляївського районного суду Одеської області від 08.07.2026, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ДТП відбулося саме з вини водія транспортного засобу Skoda, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок порушення ним правил дорожнього руху, а саме здійснення виїзду на смугу зустрічного руху, що спричинило зіткнення саме на смузі руху вантажного транспортного засобу під керування ОСОБА_2 . При цьому, пояснення ОСОБА_1 у протоколі від 23.12.2025 допиту свідка та надані ним пояснення, як свідка є різними щодо обставин ДТП та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження гальмування транспортного засобу Skoda, д.н.з. НОМЕР_1 , перед зіткненням.

Скаржником стверджується, що обставини ДТП базуються виключно на твердженнях учасника ДТП ОСОБА_1 , які надані в протоколі допиту як свідка.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За клопотанням ОСОБА_2 , розгляд справи у судовому засіданні призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не вийшов в режим відеоконференції, а також не з`явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 165, 156 зворот).

Згідно довідки секретаря судового засідання в системі ВКЗ знаходився офлайн та в телефонному режимі повідомив про наявність технічних несправностей.

Разом з тим, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повідомлявся в постанові про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що ризики технічної неможливості участі у відео конференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи/розгляду справи за відсутності від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на адресу суду не надходило.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 , зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення потерпілого – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Ніколова В.М., апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За положеннями п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Приймаючи оскаржувану постанову щодо закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що протокол про адміністративне правопорушення із адміністративними матеріалами надійшов до Біляївського районного суду Одеської області 10.06.2026, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення.

З огляду на наявні встановлені судом першої інстанції обставини справи та в подальшому досліджені апеляційним судом, судом першої інстанціях в повній мірі дотримано вищенаведені вимоги КУпАП, та як результат винесено законну та обґрунтовану постанову щодо закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 659660 ОСОБА_2 20.07.2025 близько 13 год 30 хв в с. Маяки, дорога М-15 (Одеса-Рені), 41км + 150м керував транспортним засобом «Scania» G450, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «DOGAN DYZ 010», д.н.з. НОМЕР_3 , не врахував дорожню обстановку, при зміні напрямку руху здійснив зіткнення з автомобілем «SKODA», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив п.10.1 та п. 2.3б ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

За положеннями ст. 124 КУпАП відповідальність передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.3Б Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язанийбути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Зі змісту складеного відносно ОСОБА_2 протоколу вбачається порушення останнім п.п. 2.5б п. 10.1 ПДР України.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності стверджується про відсутність в матеріалах справи підтверджень факту порушень вищевказаних положень ПДР України, з огляду на що слід зазначити, що згідно змісту постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2025 в ході досудового розслідування встановлено наявність в діях водія автопотягу у складі тягача «Scania» G450, д.н.з. НОМЕР_2 , з вантажною цистерною «DOGAN DYZ 010», д.н.з. НОМЕР_3 , наявне порушення правил дорожнього руху передбачене п.п. 10.1, 2.3б ПДР України (а.с. 109).

Тобто, закриваючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , в постанові від 30.12.2025 встановлено факт наявності порушення останнім відповідних ПДР України, про порушення яких зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 659660. Вказана постанова в подальшому в судовому порядку не оскаржувалася. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в даній частині відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами в розумінні положень ст. 251 КУпАП.

Окрім наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до ч. 2, 11 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

З матеріалів справи вбачається, що постанову про закриття кримінального провадження ухвалено 30.12.2025, натомість як правильно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли на адресу суду згідно штампу вхідної кореспонденції - 10.06.2026, тобто зі спливом встановлених положеннями ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення.

Обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, визначені ст. 247 КУпАП. Відповідно до п. 7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження в справі про адміністративні правопорушення. Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, закриття провадження у справі та визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття їх одночасно в одній постанові належить вважати порушенням права особи на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що положеннями КУпАП врегульовані охоронні правовідносини, що виникають між державою і особою з приводу порушення останньою спеціальних правил, встановлених державою, а метою провадження у справі про адміністративне правопорушення у контексті ст. ст. 1, 7 КУпАП є застосування до такої особи, у випадку її винуватості, засобів державного примусу, встановлених законом. У випадку принципової неможливості досягнення такої мети, як це має місце зокрема внаслідок збігу строків, передбачених ст. 38 КУпАП, подальше провадження у справі про адміністративне правопорушення позбавляється сенсу і є недоцільним, у зв`язку із чим провадження у такій справі підлягає закриттю.

Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Між тим, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

У зв`язку з закриттям по даній справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП питання щодо доведеності вини осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності не вирішується, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 року, у якому зазначено, що у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про правильні висновки суду першої інстанції про наявність в даному випадку правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 08 липня 2026 року – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Комлева