Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №495/3844/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1613/26

Номер справи місцевого суду: 495/3844/26

Головуючий у першій інстанції Топалова А. Л.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,6 грн.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2026, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована закінчення строку накладення адміністративного стягнення визначеного положеннями ст. 38 КУпАП, адже дорожньо-транспортна пригода відбулася 11.04.2026, відповідно станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції вказаний строк сплив, а тому провадження підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи оскаржувану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього підтверджується сукупністю наявних матеріалів справи.

Доводи апеляційної скарги стосуються виключно не врахування судом першої інстанції положень ст. 36 КУпАП щодо строку накладення адміністративного стягнення.

З огляду на наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про передчасність висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній постанові.

Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 637618 ОСОБА_1 11.04.2026 близько 06 год 11 хв в с. Маяки, дорога М15 Одеса-Рені, керуючи транспортним засобом Honda CR V, д.н.з. НОМЕР_1 , залишивши свій транспортний засіб, не вжив всіх заходів та допустив його самовільний рух, внаслідок чого автомобіль скоїв наїзд на припаркований попереду транспортний засіб автомобіль Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 15.12 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

За положеннями ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 10.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, визначено, що водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і (або) незаконного заволодіння ним.

Разом з тим, положеннями ст. 38 КУпАП визначено строки накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, а саме згідно п. 2 даної статті в даному випадку стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, визначені ст. 247 КУпАП. Відповідно до п. 7 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що п. 7 ч. 1ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження в справі про адміністративні правопорушення.

Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, закриття провадження у справі та визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття їх одночасно в одній постанові належить вважати порушенням права особи на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої і є встановлення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З наведеного випливає, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що положеннями КУпАП врегульовані охоронні правовідносини, що виникають між державою і особою з приводу порушення останньою спеціальних правил, встановлених державою, а метою провадження у справі про адміністративне правопорушення у контексті ст. ст. 1, 7 КУпАП є застосування до такої особи, у випадку її винуватості, засобів державного примусу, встановлених законом. У випадку принципової неможливості досягнення такої мети, як це має місце зокрема внаслідок збігу строків, передбачених ст. 38 КУпАП, подальше провадження у справі про адміністративне правопорушення позбавляється сенсу і є недоцільним, у зв`язку із чим провадження у такій справі підлягає закриттю.

Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Між тим, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

У зв`язку з закриттям по даній справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП питання щодо доведеності вини осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності не вирішується, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 року, у якому зазначено, що у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

З матеріалів справи вбачається, що згідно змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу, адміністративне правопорушення вчинено особою 11.04.2026, а тому відповідно на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови – 15.07.2026, строк визначений положеннями ст. 38 КУпАП сплив. Однак, наведені встановлені обставини справи не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та як наслідок передчасно зроблено висновок про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. З підстав викладеного, в даному випадку наявні правові підстави для закриття провадження у справі у відповідності до положень п. 7 ч. 1 ст. КУпАП.

Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, апеляційний суд приходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.07.2026 із закриттям провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2026 року – скасувати.

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 24 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Комлева