Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №521/16101/20 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5059/26

Справа № 521/16101/20

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, постановлену під головуванням судді Мурзенка М.В., повний текст ухвали складений 20 січня 2026 року, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, -

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого 14 квітня 2025 року Хаджибейським районним судом м. Одеси на примусове виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року по цивільній справі № 521/16101/20 за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком.

В обґрунтування заяви зазначив, що вказаним судовим рішенням задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 , вирішено усунути їх перешкоди з боку ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту будівництва, що зводиться за адресою: АДРЕСА_2 .

На примусове виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю Притуляку В.М., яким було відкрито виконавче провадження № 77961380.

Заявник зазначав, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 420/19240/23 за адміністративним позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено: зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок привести об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:54:004:0035) до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту за власний рахунок.

Вказане рішення примусово виконано в повному обсязі в межах виконавчого провадження № 76707404, що перебувало на примусовому виконанні Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавче провадження закінчено у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі 26 грудня 2024 року, а відтак відсутній об`єкт будівництва, що підлягає знесенню відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року по цивільній справі № 521/16101/20.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, прийняти нову, якою визнати виконавчий лист №521/16101/20, виданий 14 квітня 2025 року таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Також апелянт вважає, що суд не взяв до уваги обставини для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які свідчать про припинення обов`язку боржника для його виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Іскра С.Л. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування ухвали суду, яка постановлена на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи.

В судове засідання, призначене на 22 вересня 2026 року ОСОБА_1 , його представники, а також представник Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 46, 47 зв.б., 48, 48 зв.б. т. 5).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Іскри С.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи: УДАБК Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком. Усунуті ОСОБА_2 перешкоди з боку ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту будівництва, що зводиться за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення набрало законної сили.

14 квітня 2025 року Малиновським районним судом м. Одеси на примусове виконання рішення суду був виданий виконавчий лист.

01 травня 2025 року представником позивача ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. подана заява про примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа від 14 квітня 2025 року.

01 травня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. відкрито виконавче провадження № 77961380 з примусового виконання виконавчого листа Малиновського районного суду м. Одеси № 509/16101/20 від 14 квітня 2025 року про усунення ОСОБА_2 перешкоди з боку ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137300:54:004:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту будівництва, що зводиться за адресою: АДРЕСА_2 .

28 травня 2025 року ОСОБА_1 подав приватному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження в порядку п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із фактичним виконанням рішення суду до відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надав постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 76707404 від 23 січня 2025 року, копію договору-підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, укладеного із ОСОБА_3 20 квітня 2024 року, копію акта приймання-передачі виконаних робіт від 22 травня 2024 року, квитанцію на підтвердження оплати за договором.

Також ОСОБА_1 надав витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про схеми намірів забудови земельної ділянки Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, згідно якого ОСОБА_1 надано дозвіл на нове будівництво за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акту приватного виконавця від 30 травня 2025 року, виходом приватного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 встановлено, що рішення суду боржником не виконано, а саме, не усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та не знесено об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

30 травня 2025 року постановою приватного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду на боржника ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 1 700 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року, частково задоволено заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. про роз`яснення та зміну способу та порядку виконання судового рішення: змінено спосіб та порядок виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи: УДАБК Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, - надано виконавцю можливість здійснення примусового знесення об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_2 у порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Також судом встановлено, що в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 420/19240/23 за адміністративним позовом УДАБК Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2024 року, позовні вимоги задоволено: зобов`язано ОСОБА_1 за власний рахунок привести об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:54:004:0035) до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту за власний рахунок.

Вказане судове рішення було пред`явлено до примусового виконання до Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 04 грудня 2024 року головним державним виконавцем Тимчук Д.Р. було відкрито виконавче провадження № 76707404.

З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 було надано заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі та знесенням об`єкту, на підтвердження чого надано копію договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 20 квітня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , предметом якого є виконання робіт з демонтажу залізобетонних конструкцій, демонтажу кам`яної кладки та складування матеріалів для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року по адміністративній справі № 420/19240/23 та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року по цивільній справі № 521/16101/20, кошторису до вказаного договору, яким визначено обсяг робіт (демонтаж залізобетонних конструкцій - 31,5 куб.м. вартість робіт 25 200 грн., демонтаж кам`яної кладки - 52 куб.м. вартість робіт 20 800 грн. 00 коп., складування матеріалів - 30 тонн вартість робіт 6 000 грн., загальною вартістю 52 000 грн.), Акт приймання-передачі виконаних робіт до вказаного договору від 22 травня 2024 року.

Постановою державного виконавця від 26 грудня 2024 року закінчено виконавче провадження № 76707404 у зв`язку із фактичним виконання в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що суду не надано належних доказів про виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2022 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку, саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю, так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком, як повного, так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а, отже, як повного, так і часткового задоволення заяви, поданої, відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 ЦК України).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження, відкритого на підставі виданого виконавчого листа не містять відомостей про перевірку державним виконавцем виконання боржником рішення, перевірки достовірності наданих боржником відомостей, зокрема, шляхом огляду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 .

Суд першої інстанції надав належну оцінку висновку судової будівельно-технічної експертизи № 15/25 від 31.03.2025 року, виконаної судовим експертом Рапач К.В. на підставі заяви ОСОБА_2 для подання до Малиновського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 521/18463/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт, третя особа УДАБК Одеської міської ради, оцінивши його як письмовий доказ, з якого вбачається, що самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:54:004:0035) не знесено, а демонтується лише одна стіна, зі сторони житлового будинку ОСОБА_4 ; витрати труда робітників-будівельників необхідних для здійснення робіт за договором підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 20 квітня 2024 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 становлять 1542,68 люд. год., на здійснення яких ФОП ОСОБА_3 при 8-ми часовому робочому дні необхідно 192,835 дні, в той час як термін виконання робіт зазначений у договорі, становить 25 робочих днів; будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_2 не відповідають вимогам нормативно-правових актів, а саме: вимогам п. 6.1.41 Державних будівельних норм ДБН Б 2.2-12:2019, для нової садибної та дачної забудови відстань від меж слід встановлювати не менше 3 метрів; вимогам статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: п. 10. Замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акту готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката». У відповідності до ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:54:004:0035), відносяться до реконструкції самочинно збудованого об`єкту, який не було знесено.

Також суд надав належну оцінку висновку експерта № 2690-34-25 судової будівельно-технічної експертизи від 29 вересня 2025 року, виконаної судовим експертом ОДНІСЕ В. Будніком, проведеної на підставі постанови слідчого відділенні ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Терентьєва В.Г. в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12025162470000415 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, який оцінений судом як письмовий доказ, оскільки вказаний висновок підготовлено для використання в ході досудового розслідування кримінального провадження (міститься в електронній справі), з якого вбачається, що повний демонтаж об`єкту, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , готовність якого була зафіксована актом УДАБК № 00362 від 18.08.2021 року до приведення земельної ділянки у стан, який існував до зведення цього об`єкта (вільного від забудови) не проводився.

При цьому, судом зазначено, що копія вказаного акту міститься в матеріалах адміністративної справи № 420/19240/23, яким було зафіксовано здійснення ОСОБА_1 нового будівництва індивідуального житлового будинку на земельній ділянці АДРЕСА_2 на відстані 3,0 та 7,0 метрів від існуючих будівель та споруд, розташованих на суміжній земельній ділянці, що не відповідає вимогам протипожежних відстаней згідно п. 6.1.40, п. 15.2 та таблиці 15.2. ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», чим порушено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Також, судом надана оцінка висновку судового експерта Мазурової І.С. № 020/2025 від 17.11.2025 року, який наданий до суду стороною заявника, за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження, який міститься в матеріалах електронної справи та з якого вбачається неможливість достовірного встановлення часу виготовлення та монтажу конструктивних елементів та будівельних матеріалів, використаних при будівництві зблокованого житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 , а також неможливість встановлення часу виконання будівельних робіт.

В судовому засіданні суду першої інстанції судовий експерт надавши пояснення, підтвердила зроблені нею висновки, пояснивши, що наразі відсутні затверджені методики визначення року будівництва об`єкту, встановлення часу виготовлення або монтажу будівельних матеріалів потребує спеціальних інженерно-технічних досліджень та випробувань.

Судом обґрунтовано не були взяті до уваги посилання сторони заявника в підтвердження викладених в заяві вимог на наявність укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 20 квітня 2024 року, та акту приймання-передачі виконаних робіт до вказаного договору від 22 травня 2024 року, закінчення виконавчого провадження № 76707404 з примусового виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/19240/23 від 29 лютого 2024 року у зв`язку із фактичним виконання в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем не було здійснено фактичну перевірку виконання вказаного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що при проведенні експертних досліджень експерти К.В. Рапач, В. Буднік дійшли висновків, що самочинно збудований об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , не знесено, а визначити рік побудови вказаного об`єкту згідно висновків експерта ОСОБА_5 не вбачається можливим, оскільки вони підтверджуються встановленими обставинами справи у відповідності до наявних в матеріалах справи доказами.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджуються зібраними по справі доказами.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Доводи про те, що суд не взяв до уваги обставини для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, які свідчать про припинення обов`язку боржника для його виконання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки заявником не доведено існування обставин, які б вказували на відсутність у боржника обов`язку у зв`язку з його припиненням, або добровільним виконанням судового рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заявником не надано до суду доказів того, що обов`язок боржника за виконавчим листом відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або інших причин, які могли бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 24 вересня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ С.М. Сегеда