Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №145/968/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/968/25

Провадження № 22-ц/801/1964/2026

Категорія: 88

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокуСправа № 145/968/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2026 року у справі за матеріалами заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

Рішення ухвалила суддя Копилова Л. В.

Рішення ухвалено о 14:50 год в м Вінниці

Повний текст рішення складено 25 травня 2026 року,

Встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати недієздатним брата своєї дружини ОСОБА_2 , встановити над ним опіку та призначити його опікуном над ним.

Заяву обґрунтував тим, що ОСОБА_2 є братом його дружини ОСОБА_3 , він страждає на психічну хворобу, не може самостійно забезпечувати свої життєві потреби і у зв`язку з цим потребує стороннього догляду. Брат дружини з травня 2024 року проживає в їх сім`ї і догляд за ним здійснює лише він. Його дружина доглядає за їх неповнолітніми дітьми, а батьки дружини через свій вік та стан здоров`я не можуть доглядати за своїм сином. Він відповідає вимогам до опікуна, бажає виконувати такі обов`язки і може це робити.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , недієздатним.

В задоволенні решти частини заяви відмовлено.

До встановлення опіки та призначення опікуна недієздатному ОСОБА_2 , здійснення опіки над ним покладено на орган опіки та піклування Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог у справі №145/968/25 та призначити його опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом не взято до уваги тієї обставини, що він здійснював догляд за ОСОБА_2 до кінця червня 2025 року і що недієздатний прихильний до заявника, у них склалися доброзичливі, довірчі відносини, а тому прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для можливості призначення його опікуном.

Заінтересовані особи не надали відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судову повістку отримав 28 серпня 2026 року – а. с. 136).

У судовому засіданні представник недієздатної особи ОСОБА_2 – адвокат Молявчик О. В. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу заявника – свого чоловіка ОСОБА_1 і просить її задовольнити.

Представник органу опіки і піклування у судове засідання не з`явився, надіслав листа із проханням розглянути справу без нього та прийняти рішення на розсуд суду, згідно чинного законодавства України.

Інші заінтересовані особи ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутності, та просили задовольнити апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, та не обмежений доводами і вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 5 статті 367 ЦПК України якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.

Судом встановлено, що згідно акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 30 червня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 , однак фактично проживає в АДРЕСА_1 з травня 2024 року з сім`єю своєї сестри ОСОБА_3 в будинку, власником якого є ОСОБА_1 (а. с. 23-24).

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства та відповідно до програми реабілітації потребує догляду (а. с. 29-30).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 971 від 18 грудня 2025 року, ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді деменції, обумовленої епілепсією, внаслідок чого позбавлений усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 56-57).

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 33, 34).

Заявник зареєстрований в АДРЕСА_1 ; за станом свого здоров`я може виконувати обов`язки опікуна та є несудимою особою (а. с. 4, 21, 22, 33-34).

Мати та батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , згідно рішень ЛКК від 04 липня 2025 року № 88, 89, за станом свого здоров`я не можуть надавати соціальні послуги та потребують постійного догляду (а. с. 31-32).

Згідно висновку органу опіки та піклування Гніванської міської ради від 06 серпня 2025 року, ОСОБА_1 не може виконувати обов`язки опікуна у повному обсязі, оскільки перебуває на військовій службі, фізично відсутній за місцем свого проживання та фактично не здійснює догляду за ОСОБА_2 . На даний час догляд за ОСОБА_2 здійснює його рідна сестра ОСОБА_3 (а. с. 48).

Суд першої інстанції врахувавши висновок судово-психіатричного експерта № 971 від 18 грудня 2025 року, згідно якого ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді деменції, обумовленої епілепсією, внаслідок чого позбавлений здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, дійшов висновку про необхідність визнання ОСОБА_2 недієздатним.

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної особи, суд першої інстанції виходив із того, що при розгляді справи судом встановлено, що з червня 2025 року заявник ОСОБА_1 фактично проходить військову службу. З цього приводу, суд зазначив, що не може призначити опікуна задля уникнення мобілізації, оскільки це буде розцінено як зловживання правом. Оскільки заявник ОСОБА_1 проходить військову службу, тому орган опіки належним чином не з`ясував питання доцільності призначення заявника опікуном. Зазначене є обов`язком саме органу опіки та піклування, а суд зобов`язаний лише надати оцінку такому поданню та у випадку його обґрунтованості вирішити питання про призначення опікуна. Не встановлення вказаних обставин унеможливлює вирішення питання про призначення заявника опікуном ОСОБА_2 .

Також суд першої інстанції вказав на те, що відповідно до статті 65 СК України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

Із таким висновком суду можна погодитися.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (стаття 59 ЦК України).

Отже, цивільним законодавством диференційовані як суб`єкти так і правові наслідки встановлення над особою опіки або піклування.

За змістом статті 55 ЦК України опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються Органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Частиною першою статті 300 ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Системно проаналізувавши зміст зазначених вище норм права, можливо дійти висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 496/4271/16-а сформулювала правовий висновок про те, що рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 вказав, на те, що можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21.

По справі встановлено, що поданням органу опіки і піклування Гніванської міської ради № 0308/1546 від 06 серпня 2025 року, враховуючи те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та фізично відсутній за місцем проживання і фактично не здійснює догляд за ОСОБА_2 , а за адресою АДРЕСА_1 проживає його дружина ОСОБА_3 , яка здійснює догляд за двома малолітніми дітьми та рідним братом ОСОБА_2 , визнано недоцільним призначення ОСОБА_1 опікуном над рідним братом дружини ОСОБА_2 (а. с. 48).

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються виключно на суб`єктивному переконанні заявника щодо доцільності встановлення такої опіки та не підтверджені належними і допустимими доказами, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому є неспроможними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року в справі №495/432/23 вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц).

Отже, за обставин справи звернення заявника із заявою про встановлення опіки фактично було спрямоване на штучне створення юридичних передумов для виникнення обставин, які могли б бути підставою для його звільнення з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З урахуванням установлених органом опіки та піклування Гніванської міської ради обставин така поведінка заявника не може бути визнана добросовісною, оскільки не відповідає справжньому призначенню інституту опіки та не спрямована на забезпечення і захист прав та інтересів недієздатного ОСОБА_2 .

У зв`язку з наведеним доводи апеляційної скарги є неспроможними та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, апеляційним судом не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга до задоволення не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. В. Матківська

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року