Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №128/3372/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/3372/26

Провадження № 33/801/992/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Байдака Василя Григоровича,

апеляційні скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Байдака Василя Григоровича,

на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 729760, складеним 26 липня 2026 року о 21 год. 17 хв., – водій ОСОБА_1 26 липня 2026 о 19:40 год у с-щі Стрижавка по вул. Київська, 148, керуючи автомобілем ВАЗ 21093, н.з. НОМЕР_1 , під час керування заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійнив наїзд на автомобіль Kia Hipo, д.н.з. НОМЕР_2 , що стояв, водієм якого був ОСОБА_2 . Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір 665, 60 грн.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Байдак В. Г. також просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Доводи обох апеляційних скарг зводяться до того, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , пославшись на подану ним заяву, відповідно до якої він визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, просив призначити йому мінімальне адміністративне стягнення та розглянути справу за його відсутності. Захисник в апеляційній скарзі зазначає, що вказану заяву ОСОБА_1 написав помилково, «під диктовку», оскільки на той момент просив відкласти розгляд справ про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, які мали розглядатися судом фактично одночасно. На думку захисника, суд першої інстанції безпідставно прийняв зазначену заяву та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , не врахувавши, що з матеріалів справи вбачається, що він свою вину не визнав.

Захисник зазначає, що ОСОБА_1 не визнавав вини та заперечував факт керування транспортним засобом. За його твердженням, автомобілем керував ОСОБА_3 , який після зупинки транспортного засобу біля магазину залишив його та поїхав у своїх справах. ОСОБА_1 залишився біля магазину, а згодом його знайомий повідомив йому, що його автомобіль почав рухатися та зіткнувся з іншим транспортним засобом. Після прибуття працівників поліції він неодноразово повідомляв, що автомобілем не керував, що можуть підтвердити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та як зазначає захисник, підтверджується відеозаписами.

Одночасно з апеляційною скаргою захисником подано клопотання про виклик свідків, у якому він просить викликати та допитати в судовому засіданні свідків, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисник – адвокат Байдак В. Г доводи викладені в апеляційних скаргах підтримали, просять їх задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.

Потерпілий ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (згідно телефонограми від 18 вересня 2026 року та довідки про доставку 18 вересня 2026 року повідомлення у додаток «Viber»), у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань не надіслав.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він привіз ОСОБА_1 його ж автомобілем до магазину і залишив їх там біля магазину. Свідком самої події ДТП він не був.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що бачила, як ОСОБА_6 був біля магазину, де стояв його автомобіль, який потім покотився назад і зіткнувся із іншим автомобілем, який стояв позаду.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що від свідка ОСОБА_4 вона дізналася, що стоявший автомобіль її чоловіка ОСОБА_1 покотився назад і зіткнувся із іншим автомобілем.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованими ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 124 КУпАП визначено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Як вбачається із п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 10.9 ПДР України передбачено, що під час руху заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху, він, у разі потреби, повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Вимога цього пункту ПДР означає, що перед початком руху заднім ходом водій повинен переконатися, що позаду немає пішоходів або інших перешкод. В умовах обмеженої або недостатньої видимості слід виявляти особливу обережність, а при необхідності скористатися допомогою іншої особи. Перед цим потрібно проінструктувати цю особу та домовитися про сигнали, що оповіщають про зміну обстановки позаду транспортного засобу. Використання допомоги іншої особи під час руху заднім ходом не звільняє водія від відповідальності за дотримання безпеки дорожнього руху.

Проте, цих вимог правил дорожнього руху водій ОСОБА_1 не дотримався оскільки здійснюючи рух заднім ходом, в порушення вимог п.10.9 ПДР України, належним чином не впевнився, що своїм маневром він не створить небезпеки або перешкод іншим учасникам дорожнього руху, а тому його дії знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 26 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з правовою позицією, викладеною в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судом першої інстанції, за наслідками розгляду справи, встановлено, що матеріали справи містять переконливі та беззаперечні докази, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 729760 від 26 липня 2026 та його копія (а. с. 1) ;

- витяг з адмінпрактики відносно ОСОБА_1 (а. с. 2);

- схема місця ДТП від 26 липня 2026 ( а. с. 3);

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 26 липня 2026 року по даному факту (а. с. 4);

- рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 3 БПП з обслуговування Вінницького району рядового поліції С. Невідомої від 06 серпня 2026 року (а. с. 11) з доданими відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських, які фіксували обставини складення протоколу про адміністративне правопорушення (а. с. 12).

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, доведена матеріалами справи.

Доводи апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції було порушено право на захист правопорушника, оскільки розгляд справи відбувся у його відсутність, не заслуговують на увагу у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 2 статті 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (Національною поліцією) піддано приводу.

Отже, справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП не входить до переліку статей у яких є обов`язковою присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В матеріалах справи наявна заява від ОСОБА_1 від 04 вересня 2026 року про те, що він визнає свою вину повністю, просить призначити мінімальне стягнення, а також справу розглядати без його участі (а. с. 17).

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи без його участі.

При цьому посилання захисника на те, що зазначена заява була написана помилково, «під диктовку», не підтверджені належними доказами та не спростовують змісту поданої заяви. Такий довід не заслуговує на увагу та не може бути підставою для скасування законної й обґрунтованої постанови суду.

Зазначене свідчить про неналежне ставлення ОСОБА_1 до участі у розгляді справи та відсутність належної зацікавленості у її розгляді.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що з метою забезпечення права на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження постанови суду, процесуальні права ОСОБА_1 поновлені шляхом звернення до апеляційного суду і під час апеляційного розгляду судом безпосередньо повно та всебічно перевірені докази, якими обґрунтовуються обставини вчинення правопорушення та заперечення правопорушника ОСОБА_1 , які викладені ним в його апеляційній скарзі.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що з пояснень свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово повторював, що не керував автомобілем, що підтверджує той факт, що він не керував транспортним засобом, апеляційним судом відхиляються у зв`язку з наступним.

З долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, дійсно не встановлено факт керування транспортним засобом, проте відсутність на відеозаписі безпосередньої фіксації моменту керування транспортним засобом не спростовує встановлених у справі обставин, оскільки працівники поліції прибули на місце події після повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Водночас заперечення ОСОБА_1 щодо не керування ним транспортним засобом не підтверджені жодними об`єктивними даними. Зокрема, із відеозапису вбачається, що він не зміг чітко назвати особу, яка, за його твердженнями, керувала його автомобілем марки ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , а під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не було встановлено жодної іншої особи, яка б заявляла про здійснення нею такого керування чи на таку особу вказав би ОСОБА_1 .

Отже, доводи ОСОБА_1 фактично зводяться до заперечення ним своєї вини та не спростовують сукупності доказів у справі.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 729760 від 26 липня 2026 року відносно ОСОБА_5 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Від будь-яких пояснень та підписів в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № № 729760 від 26 липня 2026 року в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», правопорушник відмовився, жодних пояснень спрямованих на спростування факту керування ним транспортним засобом не зазначив.

В апеляційній скарзі адвокат посилається на свідків, які нібито можуть підтвердити доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом. Водночас матеріали справи не містять ані пояснень ОСОБА_1 з цього приводу, ані пояснень чи показань зазначених свідків.

При цьому особи, зазначені у клопотанні про виклик свідків, відповідно до відеозапису на місці події не перебували, а відтак не були очевидцями обставин, встановлених та задокументованих працівниками поліції. За такого їхні пояснення щодо фактичних обставин події не можуть бути покладені в основу висновків суду.

Отже, заперечення в апеляційних скаргах факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд розцінює критично, оскільки вони не відповідають дійсності та є неспроможними і такими, що не спростовують факту вчинення правопорушення, а лише спрямовані на уникнення відповідальності за вчинення правопорушення.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

Апеляційні скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Байдака Василя Григоровича, залишити без задоволення.

Постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 04 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська