Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №127/27768/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/27768/26

Провадження № 33/801/978/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисника – адвоката Маньківської Олени Броніславівни (в режимі відеоконференції)

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 730418, складеним 22 липня 2026 року о 17 год 20 хв, - водій ОСОБА_1 22 липня 2026 о 13:49 год. у м. Вінниці, по вул. Академіка Янгеля, 18, керуючи автомобілем «BMW M3» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не дотримався безпечного інтервалу, допустив наїзд на транспортний засіб «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3.б, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Крім того, 22 липня 2026 року о 13:49 год. у м. Вінниці, по вул. Академіка Янгеля, 18, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «BMW M3» д.н.з. НОМЕР_1 допустив наїзд на припаркований транспортний засіб «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце ДТП до якої був причетний, чим порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2026 року судові справи № 127/27768/26 та № 127/27769/26 об`єднано в одне провадження, присвоївши номер №127/27768/26.

Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, врахувавши ч. 2 ст. 36 КУпАП застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. на користь держави.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого даною статтею.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржувану постанову правопорушник вважає надто суворою. Посилається на те, що він добровільно звернувся до потерпілої з метою відшкодування завданих збитків, повністю визнав свою вину у вчиненні правопорушення та щиро розкаявся у вчиненому. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував зазначені обставини під час вирішення питання про вид та розмір адміністративного стягнення, у зв`язку з чим застосоване до нього стягнення не є співмірним до вчиненого правопорушення.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Маньківська О. Б. у судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі підтримали, просять її задовольнити. Пояснили, що вважають покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, надто суворим, та таким що поставить правопорушника у скрутне становище.

Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, заяв чи клопотань не надіслала.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Отже суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги, зазначених ОСОБА_1 – особою, що її подала.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, на виконання вимог зазначених статей 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

По справі встановлено, що 22 липня 2026 року о 13:49 год водій ОСОБА_1 у м. Вінниці, по вул. Академіка Янгеля, 18 керуючи транспортним засобом марки (моделі) «BMW M3» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не дотримався безпечного інтервалу, допустив наїзд на транспортний засіб «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками.

Також встановлено, що 22 липня 2026 року о 13:49 год. у м. Вінниці, по вул. Академіка Янгеля, 18, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «BMW M3» д.н.з. НОМЕР_1 допустив наїзд на припаркований транспортний засіб «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого залишив місце ДТП до якої був причетний, чим порушив вимоги п. 2.10а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Вказані обставини зафіксовані протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 730418 від 22 липня 2026 року (а. с. 1) та ЕПР1 № 730411 від 22 липня 2026 року (а. с. 17), підтверджуються схемою місця ДТП, яка сталася 22 липня 2026 року (а. с. 3); поясненнями потерпілої ОСОБА_2 (а. с. 4), рапортом інспектора взводу № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП ст. лейтенанта поліції Вусінського Олександра ( а. с. 5).

Згідно п. 2.3.б Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пункт 13.1 Правил дорожнього руху України вимагає від водія дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно пункту 2.10.а Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 122-4, 124 КУпАП, доведена матеріалами справи.

Правопорушник визнає вину у скоєному, проте посилаючись на надмірну суворість призначеного судом адміністративного стягнення, просить застосувати до нього більш м`яке стягнення – у вигляді штрафу.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Одним із видів покарань у розумінні ЄСПЛ є штрафи. Суворість цього примусового заходу оцінюється через його розмір, проте у визначенні правової природи такого заходу для ЄСПЛ важливішою є мета, з якою призначається штраф, ніж його розмір.

У рішенні по справі «Озтюрк проти Туреччини» (Ozturk v Turkey) від 28.09.1999 року Європейським судом з прав людини штраф у розмірі 60 DM, був оцінений як покарання, з огляду на цілі його застосування.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 33 КУпАП визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Посилання суду першої інстанції на відсутність обставин, які пом`якшують відповідальність є помилковим, з огляду на те, що ОСОБА_1 з моменту вчинення ДТП свою вину визнав повністю, щиро розкаюється у скоєному, та бажав відшкодувати потерпілій спричинену шкоду, про що він також зазначив в апеляційній скарзі.

Водночас до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив копії скриншотів листування між ним та потерпілою, з яких вбачається, що він висловлював намір відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КУпАП щире розкаяння винного є обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною другою цієї статті орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

При визначенні виду стягнення суд першої інстанції не врахував у повній мірі характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше не притягувалась до відповідальності та визнав свою вину; обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, а саме: розкаяння у скоєному, готовність відшкодувати шкоду потерпілій ОСОБА_3 , відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та безпідставно застосував до ОСОБА_1 більш суворе стягнення, передбачене статтями 122-4, 124 КУпАП, позбавивши його права керування транспортними засобами на один рік.

За правилами пункту 4 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено (частина 9 статті 294 КУпАП).

Згідно вимог статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (частина 1). Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (частина 2).

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині накладення стягнення із застосуванням до ОСОБА_1 більш м`якого адміністративного стягнення, з урахуванням вимог частини 2 статті 36 КУпАП, – у виді штрафу, застосування якого буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових правопорушень.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтями 124 і 122-4 КУпАП змінити в частині виду накладеного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 124 і 122-4 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн. (три тисячі чотириста грн. 00 коп.).

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська