Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №732/1168/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1168/26

Номер провадження 1-кп/749/97/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сновськ обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026270460000079, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2026 року, відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смичин Городнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні дітей, осіб похилого віку та осіб з обмеженими можливостями, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

09.05.2026 близько 18 год. 00 хв. між ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та перебував у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_6 виникла сварка, яка переросла в бійку, у ході якої ОСОБА_6 вибіг з будинку.

Після цього ОСОБА_4 , діючи умисно, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_6 , побіг слідом та наздогнав його в районі розташування будинку АДРЕСА_2 , праворуч від автодороги Сеньківка-Городня-Чернігів, де збив його з ніг та завдав не менше трьох ударів кулаками в область голови, в результаті чого заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, що включає: лінійний перелом потиличної кістки зліва з поширенням на лямбдовидний шов; поперечний перелом піраміди лівої скроневої кістки; епідуральний крововилив по ходу лямбдовидного шва; забій головного мозку середнього ступеня важкості з формуванням множинних кортикальних геморагічних вогнищ II типу в правій лобній, скроневій та тім`яній частках головного мозку, геморагічного вогнища II типу в лівій скроневій частці; масивний травматичний субарахноїдальний крововилив; спастичний лівобічний геміпарез; цефалгічний, церебрастенічний синдром; перелом виличної дуги зліва; забійну рану лівої завушної ділянки голови; підслизовий синець нижньої губи; навколоочні синці обабіч, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 81 від 09.07.2026, відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Дії ОСОБА_4 , які виразилися в умисному заподіянні ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, кваліфіковані, як вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 статті 121 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю. Пояснив, що зауважень щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення викладених в обвинувальному акті в нього немає. Дав показання, що дійсно 09.05.2026, близько 18 години під час спільного вживання з потерпілим алкогольних напоїв між ними на побутовому ґрунті виник конфлікт, після чого потерпілий кудись пішов. Він перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, після сварки з ОСОБА_6 наздогнав потерпілого неподалік від будинку АДРЕСА_2 , збив його з ніг та наніс кілька ударів кулаками в область голови. Після цього він попросив людей які знаходились поруч, щоб вони викликали швидку допомогу та поліцію. Після того, як приїхала швидка допомога та поліція він був на місці вчинення злочину та дав добровільні показання працівникам поліції щодо обставин вчиненого злочину. Також він добровільно відшкодував потерпілому заподіяну вчиненим кримінальним правопорушенням матеріальну та моральну шкоду. Претензій потерпілий до нього не має. У вчиненому щиро розкаявся.

Обвинувачений підтвердив, що правильно розуміє зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, не оспорює їх, а його позиція є добровільною.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що дійсно 09.05.2026, близько 18 години під час спільного вживання з обвинуваченим алкогольних напоїв між ними виник конфлікт. ОСОБА_4 наздогнав його неподалік від будинку АДРЕСА_2 , збив його з ніг та наніс кілька ударів кулаками в область голови. Пояснив, що з обвинуваченим вони помирилися, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до нього не має. Також зазначив, що обвинувачений допомагав йому оплачувати лікування. Просив призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що фактичні обставини кримінального провадження сторонами не оспорюються, та вважає можливим на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України обмежити дослідження доказів допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Беручи до уваги повне беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, а також те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, суд відповідно до частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст зазначених обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, та роз`яснив їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Після роз`яснення положень ч. 3 ст. 349 КПК України та з урахуванням думки учасників судового провадження суд, керуючись частиною 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Оцінюючи покази обвинуваченого та потерпілого в їх сукупності, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження доведена поза розумним сумнівом, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 статті 121 Кримінального кодексу України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання, суд відповідно до статей 50 та 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України належить до тяжких злочинів, конкретні обставини його вчинення, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, за висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 255 від 17.06.2026 щодо кримінального правопорушення осудний, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, на утриманні дітей, осіб похилого віку та осіб з обмеженими можливостями не має.

Відповідно до статті 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до статті 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та обставини, що обтяжує покарання, суд доходить висновку, що для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, необхідним і достатнім буде призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 1 статті 121 КК України.

Відповідно до частини першої статті 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд враховує, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, добровільно відшкодував шкоду на лікування потерпілому, примирення з потерпілим, позицію потерпілого щодо призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з позбавленням волі.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та вважає можливим звільнити його від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі статті 75 КК України, з встановленням іспитового строку, з покладенням на нього обов`язків визначених ст. 76 КК України

Відповідно до частини першої статті 76 КК України суд покладає на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

На підставі частини 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2026 року на штани камуфляжні, польові, чоловічі розміром по поясу 78/82, зріст 182-185 з тканевим ремінцем зеленого кольору, на поверхні яких маються сліди бурого кольору, схожі на кров; кросівки марки «Sanota» 42 розміру, у зв`язку з відпадінням необхідності в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Питання речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області від 12.05.2026 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів до 09.07.2026, строк дії якого в подальшому продовжувався, зокрема ухвалою слідчого судді Городнянського районного суду Чернігівської області від 07.07.2026 – до 09.08.2026, та в подальшому продовжено до 08 жовтня 2026 року. Оскільки суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, підстави для подальшого застосування щодо нього запобіжного заходу відсутні, тому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту підлягає скасуванню з моменту проголошення вироку.

На підставі ч.7 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 строк перебування під цілодобовим домашнім арештом у строк покарання, за правилами передбаченими ч. 1 ст. 72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 349, 368, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 121 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту скасувати.

На підставі частини 7 статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 період перебування під цілодобовим домашнім арештом з 12 травня 2026 року по 24 вересня 2026 у строк відбування покарання, за правилами передбаченими частиною 1 ст. 72 Кримінального кодексу України, виходячи з їх співвідношення – три дні цілодобового домашнього арешту, які відповідають одному дню позбавлення волі.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 12 травня 2026 року, - на штани камуфляжні, польові, чоловічі розміром по поясу 78/82, зріст 182-185 з тканевим ремінцем зеленого кольору, на поверхні яких маються сліди бурого кольору, схожі на кров; кросівки марки «Sanota» 42 розміру.

Речові докази:

– штани камуфляжні, польові, чоловічі, розміром по поясу 78/82, зріст 182-185, з тканевим ремінцем зеленого кольору, та кросівки марки «Sanota» 42 розміру, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції № 3 (м. Городня) Чернігівського районного управління поліції Гловного управління національної поліції в Чернігівській області, повернути власнику ОСОБА_4 після набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сновський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав оспорювання обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких судом було визнано недоцільним.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1