Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №367/13966/25 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 367/13966/25

Номер провадження 2/749/616/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24 вересня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.,

за участю секретаря судового засідання Михалевич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 367/13966/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7759734 від 05 квітня 2024 року у загальному розмірі 55 890,00 грн, з яких: 13 500,00 грн - сума основного боргу (тіло кредиту), 35 640,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 6 750,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 1 514,00 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 05 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, укладено договір про надання споживчого кредиту № 7759734, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 13 500,00 грн строком на 360 днів. 21 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор) укладено договір факторингу № 21112024, за умовами якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором перейшло до позивача. Відповідач зобов`язань за кредитним договором не виконав, кредит та проценти за користування ним не повернув, унаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при подачі позову просив розглядати справу без його участі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №367/13966/25 відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, 24 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 05 квітня 2024 року о 12:21:04 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір про надання споживчого кредиту № 7759734 (реалізований під торговою маркою «CreditPlus»), за умовами якого:

- сума кредиту (п. 1.3 договору) - 13 500,00 грн; тип кредиту - кредит без забезпечення (п. 1.12);

- строк кредиту (п. 1.4) - 360 днів, дати надання кредиту - 05.04.2024 або 06.04.2024; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів;

- мета кредитування (п. 1.6) - споживчі (особисті) потреби;

- тип процентної ставки (п. 1.5) - фіксована. Стандартна процентна ставка (п. 1.5.1) - 2,20 % на день (805,20 % річних). Знижена процентна ставка (п. 1.5.2) - 1,65 % на день (602,25 % річних) - застосовується виключно за умови сплати споживачем коштів у сумі не менше першого платежу до 05.05.2024 або протягом трьох календарних днів після цієї дати, або здійснення часткового дострокового погашення кредиту;

- за Додатком № 1 до договору (Графік платежів), загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою за весь строк кредиту становлять 106 920,00 грн (реальна річна процентна ставка - 47 541,10 %), а з урахуванням періоду застосування зниженої ставки - 104 692,50 грн (29 887,89 % річних);

- наслідки прострочення (п. 6.4 договору, Паспорт споживчого кредиту): штраф у розмірі 405,00 грн на четвертий день прострочення та 135,00 грн за кожний наступний день прострочення, починаючи з п`ятого дня.

Договір підписано відповідачем в електронній формі - електронним підписом одноразовим ідентифікатором SR4613, застосованим 05.04.2024 о 12:20:38 (розділ 10 «Реквізити та підписи сторін», п. 9.6 договору), що відповідно до п. 9.6 договору та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII є електронним підписом, прирівняним за правовими наслідками до правочину, вчиненого у письмовій формі. Аналогічним чином електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано і Графік платежів (Додаток № 1 до договору) та паспорт споживчого кредиту (стандартизована форма).

Факт перерахування коштів кредиту відповідачу підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 09.12.2024 вих. № 20241209-1.1 (документ підписаний власноручним підписом директора та скріплений відбитком печатки ТОВ «Пейтек»), згідно з яким 05.04.2024 о 12:22:08 на користь відповідача (номер транзакції ТОВ «Пейтек» 9b364a8-9020-41ee-a8e4-78cc9f48d5a2) перераховано 13 500,00 грн на банківську картку з маскованим номером НОМЕР_2 , що відповідає реквізитам картки, зазначеним у п. 2.1 кредитного договору. Отже, кредит вважається наданим 05.04.2024 відповідно до п. 2.4 договору.

21 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (Фактор, в особі генерального директора Ревунова Р.О.) укладено договір факторингу № 21112024, включаючи відповідача, за плату (ціна продажу - 1 696 835,52 грн за весь реєстр боржників, п. 3.3 договору).

Факт переходу права вимоги оформлено Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 21.11.2024, яким передано Реєстр боржників кількістю 4036 позицій на загальну суму заборгованості 54 093 604,47 грн.

Згідно з Реєстром боржників (Додаток № 1 до договору факторингу), заборгованість ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 7759734 станом на дату переходу права вимоги становить 55 890,00 грн, з яких: 13 500,00 грн - сума основного боргу, 35 640,00 грн - заборгованість за відсотками, 6 750,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами. Оплата Фактором ціни продажу підтверджується платіжною інструкцією № 22096 від 26.11.2024.

Судом встановлено, що умови кредитного договору (п. 4.1.3) прямо передбачають право кредитодавця відступати право вимоги за договором факторингу без окремої згоди споживача, з обов`язковим повідомленням боржника протягом 10 робочих днів (п. 1.3 договору факторингу, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування»), а також право позивача на залучення колекторської компанії. Отже, перехід права вимоги до позивача відбувся на договірних та законних підставах.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному ст. 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст.11 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, кредит та проценти у визначені строки не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що договір підписано одноразовим ідентифікатором SR4613, направленим на номер мобільного телефону відповідача, зазначений безпосередньо в розділі 10 договору серед «Додаткових контактних даних Споживача», а кредитні кошти в сумі 13 500,00 грн того ж дня перераховано на банківську картку, реквізити якої також визначені договором, і які відповідач надав первісному кредитодавцю. Належних та допустимих доказів на спростування факту укладення договору саме відповідачем чи отримання ним кредитних коштів матеріали справи не містять; відповідач такого заперечення в порядку ст. 178 ЦПК України не подав. За таких обставин суд визнає кредитний договір № 7759734 від 05.04.2024 укладеним та дійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Оскільки договір факторингу № 21112024 від 21.11.2024 та Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 21.11.2024 оформлені належним чином (підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками), а положення кредитного договору (п. 4.1.3) прямо допускають відступлення права вимоги без згоди споживача за умови його повідомлення, суд визнає доведеним перехід права грошової вимоги до відповідача від ТОВ «Авентус Україна» до позивача в повному обсязі заборгованості, що існувала станом на 21.11.2024.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 13 500,00 грн та відсотків у розмірі 35 640,00 грн.

Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідача 6 750,00 грн заборгованості за пенею, штрафами.

Суд не може погодитись із цими вимогами з огляду на наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 із 5:30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який станом на час розгляду цієї справи продовжує діяти та не скасований.

Суд звертає увагу, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинним і не виключався із законодавства. На відміну від нього, п. 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» було виключено Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, однак це не впливає на дію п. 18 ПП ЦК України, оскільки зазначені норми є самостійними та регулюють різне коло відносин.

Позивач посилається на принцип lex specialis, стверджуючи, що Закон України «Про споживче кредитування» як спеціальний закон має перевагу над загальними нормами ЦК України. Суд не може погодитися з таким тлумаченням, оскільки п. 18 ПП ЦК України також є спеціальною нормою, яка запроваджена саме для врегулювання відносин кредитування в умовах воєнного стану та прямо вказує на звільнення позичальника від відповідальності за ст. 625 ЦК України і від сплати неустойки. Ця норма є більш пізньою та більш спеціальною у відповідному контексті, оскільки безпосередньо регулює відносини за кредитними договорами в особливий період.

Крім того, виключення п. 6.1 ПП ЗУ «Про споживче кредитування» свідчить лише про те, що законодавець зняв заборону на нарахування неустойки за споживчими кредитними договорами після 24.01.2024, однак це не означає автоматичного скасування або обмеження дії п. 18 ПП ЦК України, який є самостійною підставою для звільнення позичальника від зазначеної відповідальності на час воєнного стану.

З огляду на викладене, оскільки на час розгляду справи воєнний стан в Україні не припинено та не скасовано, суд доходить висновку, що позивач не набув права вимоги щодо нарахування та стягнення з відповідача неустойки за кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Водночас, платежі, які зараховані позивачем у рахунок погашення такої неустойки, підлягають врахуванню при визначенні дійсного розміру заборгованості шляхом їх зарахування в рахунок погашення правомірно нарахованої заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно включив до складу заявленої до стягнення заборгованості суму штрафу, неустойки, оскільки їх нарахування суперечить вимогам законодавства. У зв`язку з цим позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положення ст. 81 ЦПК України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 7759734 від 05.04.2024, підписаний відповідачем в електронній формі одноразовим ідентифікатором, є укладеним та дійсним; кредитні кошти в сумі 13 500,00 грн фактично надані відповідачу; право вимоги за договором на законних підставах перейшло до позивача за договором факторингу від 21.11.2024; відповідач зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів не виконав. Розмір заборгованості за тілом кредиту 13 500,00 грн та процентами 35 640,00 грн, підтверджені належними доказами і підлягає стягненню, тоді як вимога про стягнення пені, штрафу задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, долученою до матеріалів справи. Водночас заявлені позивачем витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 1 514,00 грн документально не підтверджені, у зв`язку з чим підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на суму 49 140,00 грн із заявлених позивачем 55 890,00 грн, що становить 87,9227 % від заявленої суми. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 662,70 грн (3028,00 грн ? 87,9227 %).

У решті сплачений позивачем судовий збір залишається за позивачем. Заявлені позивачем витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 1 514,00 грн розподілу не підлягають у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів їх понесення.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 611, 625, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1079, 1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263-264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7759734 від 05.04.2024 у загальному розмірі 49 140 (сорок дев`ять тисяч сто сорок) грн 00 коп.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві)грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п. 15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев