Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №405/999/26 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/437/26

Єдиний унікальний №405/999/26

Рішення

Іменем України

24 вересня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді Вовченка А.В.,

з участю секретаря судового засідання - Ткаченко В.М.,

за участю представника відповідача – адвоката Хлівного Я.М. в режимі відео конференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Ічня у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей

В С Т А Н О В И В:

З Подільського районного суду міста Кропивницького за підсудністю надійшла вище згадана цивільна справа .

Позивач ОСОБА_1 , (фактична адреса проживання : м.Білосток Республіка Польща) через свого представника - адвоката Дудчак П.В. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей, доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 18.02.2026 року і до досягнення дітьми повноліття, тобто 18-ти річного віку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між нею ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано шлюб 13.01.2016 року. Шлюб було зареєстровано Центральним віділом ДРАЦС Кіровоградського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 5 від 13.01.2016 року. У спільному шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та знаходяться на повному її утриманні.

Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14.03.2023 року шлюб між подружжям розірвано. Після початку війни в Україні, дбаючи про безпеку дітей позивачка вивезла їх за межі території України в республіку Польща за згоди ОСОБА_2 .

Спільні діти, дочка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ростуть та розвиваються, вони потребують збалансованого харчування, одягу та взуття, освітньої та художньої літератури для всебічного розвитку. В умовах сьогодення та стрімкому рості цін, все це потребує

значних матеріальних витрат, а згідно вимог чинного законодавства участь відповідача (біологічного батька) у їх забезпеченні є його обов`язком, однак відповідач покинув родину, проживає з іншою жінкою, всупереч вимогам закону не приймає участі у покритті цих витрат нарівні з позивачем. Саме це змусило позивача звернутися до суду з позовною заявою про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву , в якому останній зазначив, що відповідач частково визнає та розуміє свій обов`язок щодо утримання дітей, однак не погоджується із визначеним позивачкою розміром аліментів, оскільки він не відповідає фактичному матеріальному становищу відповідача .

Відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, у них народилось двоє дітей. 14.09.2023 року рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач створив нову сім`ю, з 2022 року почав проживати однією сім`єю з ОСОБА_5 , а 17.01.2024 року зареєстрував шлюб. На даний час відповідач проживає разом із дружиною та її трьома малолітніми дітьми,2017,2019 та 2020 року народження. Факт спільного проживання підтверджується витягами з реєстру територіальної громади. Не зважаючи на те, що зазначені діти не є біологічними дітьми відповідача, останній фактично здійснює повне матеріальне забезпечення та несе витрати на їх утримання, що безпосередньо впливає на його фінансові можливості. Відповідач фактично виконує всі батьківські функції щодо виховання трьох дівчаток, які перебувають на його повному матеріальному утриманні. Окрім того , згідно довідки КНП «Ніжинська міська лікарня ім.Миколи Галицького станом на 03.07.2026 року ОСОБА_6 вагітна, строк 3-4 тижні.

Просив стягувати з нього аліменти на утриманні дітей у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачка в судове засідання не з`явилася. Представник позивача – адвокат Дудчак П.В. подала до суду заяву, в якій просить проводити судове засідання без їх участі та ухвалити судове рішення на користь позивачки.

Протоколоим повторного автоматизованого розподілу справ від 24 липня 2026 року цивільна справа передана для розгляду судді Вовченку А.В. у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_7 у відставку.

Представник відповідача – адвокат Хлівний Я.М. в судовому засіданні просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно на двох дітей з підстав , наведених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження згідно гл.10 Розділу ІІІ ЦПК України.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції слідує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23.05.2017 року Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області доводиться, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Фактичне місце проживання/перебування вказаних дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується договором оренди квартири на невизначений термін від 01.07.2024 у м. Білосток республіки Польща. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем.

Згідно копії рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 14.09.2023 року встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 13.01.2016 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис №5 розірвано. Рішення набрало законної сили 16.10.2023 року..

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти стягнення з нього аліментів , але у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку на двох дітей.

Частинами 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.

Конституцією України визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч.2 ст.51 Основного Закону батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного,

розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено статтею 180 СК України.

У роз`ясненнях, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та ст. 182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення. У цьому випадку суд виходить з того, що відповідач не відноситься до категорії непрацездатних осіб, має можливість самостійно визначати обсяг забезпечення себе роботою та відповідно отримання доходів від такої роботи. На даний час є військовослужбовцем ЗСУ в/ч № НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що у сторін є двоє неповнолітніх дітей, яких батьки у відповідності до Сімейного Кодексу України зобов`язані утримувати.

Як зазначено в позовній заяві та не спростовано відповідачем, діти сторін перебувають на повному утриманні та забезпеченні позивачки. Однак суд не погоджується з твердженням позивачки про те, що відповідач взагалі не надавав коштів на утримання дітей . Як видно із виписки по картковому рахунку відповідача, наданому АТ КБ «Приватбанк» відповідач, починаючи з липня 2022 року надсилав перекази на ім`я ОСОБА_1 , однак вони були неругулярними . Останній переказ коштів відбувся 26.12.2025 року в розмірі 4020,10 грн. Всі інші перекази здійснювались на ім`я ОСОБА_8 .

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.1 ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на

придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 згаданої статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 183 згаданого Кодексу передбачено визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Частинами 1, 2, 3 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що у нього змінився сімейний та матеріальний стан, оскільки він 17.01.2024 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , яка має трьох малолітніх дітей.

Як вбачається з матеріалі справи, ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження зміни (погіршення) його майнового стану , зокрема після укладення нового шлюбу , оскільки матеріали справи містять довідку за підписом командира в/ч НОМЕР_3 щодо доходів ОСОБА_2 , який є військовослужбовцем ЗСУ з якої вбачається , що загальна сума доходу за період з грудня 2025 по квітень 2026 року складає 493 798,78 грн.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт укладення ОСОБА_2 нового шлюбу та наявності у дружини трьох дітей , відомості про батька яких внесені відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України, не є безумовними підставами для зменшення частки розміру аліментів з 1/3 частини на 1/6 , оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 03.06.2020 у справі № 760/9783/18-ц, від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, від 09.09.2021 у справі №554/3355/20.

Отже відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу дітям на їх утримання щомісячно, враховуючи розмір його доходів.

Надані відповідачем виписки з карткового рахунку не спростовують установлених судом обставин та не свідчать про те, що саме він здійснює основне повсякденне утримання дітей.

Враховуючи обставини, визначені ст. 182 СК України, приймаючи до уваги зазначені позивачкою підстави позовних вимог, обставини, що мають істотне значення, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позивачка звернулася в суд з позовом 18.02.2026, тому стягнення аліментів слід розпочати з 18.02.2026 року і проводити до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», з останнього на користь держави підлягає стягненню 1 331,20 грн судового збору.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 128, 131, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 280-284, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_5 , аліменти в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнення аліментів розпочати з 18 лютого 2026 року і проводити до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп).

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП- НОМЕР_5 ;

- відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП- НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 24.09.2026 року.

Суддя А. В. Вовченко