Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №750/5976/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5976/26

Провадження № 2/750/3152/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі судді Кузнєцової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

29.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5789591 від 30.12.2021 в розмірі 22 158,15 грн. та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 30.12.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 5789591. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов цього договору відповідач отримала кредит у сумі 3 500 грн. і мала сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 22 158,15 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 3 500 грн; сума заборгованості за процентами – 18 658,15 грн. 01.04.2026 між первісним кредитором та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № АК 01-04/2026, відповідно до умов якого позивач отримав від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» право вимоги, у тому числі, за кредитним договором № 5789591 від 30.12.2021, укладеним з відповідачем. ‘ Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, в які включено витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

30.12.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 5789591 (далі – Договір).

За змістом п. 1.2 Договору кредитодавець надає Позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов Договору; кредит надається в національній грошовій одиниці України – гривні.

Сума кредиту складає 3 500 грн. та надається позичальнику безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальники (п.п. 1.3 Договору).

Пунктом 1.7 Договору визначено порядок та розмір процентів за користування кредитом, а саме: у випадку користування кредитом менше ніж п`ять календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 5,95% від суми кредиту; ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні Договору в базовий період протягом 11 календарних днів з 30.12.2021 до 10.01.2022 включно становлять 1,19 % за один день користування кредитом (акційна процентна ставка), а в спеціальний період протягом 180 календарних днів з 11.01.2022 до 09.07.2022 включно – 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка).

Згідно з п. 3.1 Договору строк його дії встановлюється з дати укладення Договору 25.06.2021 до кінцевої дати виконання договору 19.01.2022 включно.

Договір про надання кредиту № 5789591 від 30.12.2021 підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «PS5789591». Аналогічним чином ОСОБА_1 підписала додаток № 1 до вказаного кредитного договору (таблицю обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки за Договором і графік платежів), пропозицію укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 5789591 і паспорт споживчого кредиту.

Послідовність (хронологію) дій ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та Заявника № 5789591 відображено в інформації кредитодавця від 04.04.2026, зокрема відображено умови кредиту за яким направлено оферта та зазначено про направлення одноразового ідентифікатора «PS5789591», яким підписано договір на вказаних умовах 30.12.2021 об 11:52 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, договір про надання кредиту № 5789591 від 30.12.2021 укладено ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 30.12.2021 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти і комісію на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з квитанцією № 00881779194908013203518508602100 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» 30.12.2021 на виконання умов кредитного договору № 5789591 здійснило переказ грошових коштів та картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 3 500 грн.

При відкритті провадження у справі судом задоволено клопотання представника позивача щодо витребування в АТ «ОЩАДБАНК» доказів, а саме інформації щодо карткового рахунку № НОМЕР_1 , його належності відповідачу та про рух коштів по рахунку.

24.08.2026 до суду надійшла інформація з АТ «ОЩАДБАНК» № 46/12-11/115085/2026/БГ від 19.08.2026, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , банком емітовано картковий рахунок № НОМЕР_3 та згідно з наданої банком виписки на цей картковий рахунок надійшли грошові кошти в сумі 3 500 грн.

Таким чином, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», здійснивши переказ на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 3 500 грн, виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 5789591 від 30.12.2021 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно й у повному обсязі не виконала, допустивши прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 5789591 від 30.12.2021 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

01.04.2026 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено Договір факторингу № АК01-04/2026, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб; до фактора переходять права клієнта у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували (передбачені кредитними договорами) на момент переходу цих прав (п. 1.1 Договору).

На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5789591 від 30.01.2021 від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» позивачем надано копію реєстру прав вимог/реєстру боржників № 1 до договору факторингу № АК01-04/2026 від 01.04.2026, в якому, серед іншого, від № 1022 зазначено цей кредитний договір; акт приймання-передачі реєстру прав вимоги/реєстру боржників для друку від 01.04.2026 та копію платіжної інструкції № 0631060000 від 01.04.2026, згідно з якою ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило платіж на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» на виконання умов договору факторингу № АК01-04/2026 від 01.04.2026, про що зазначено в графі платіжної інструкції «призначення платежу».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

З огляду на викладене, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором – банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5789591 від 30.12.2021.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором кредиту, останній нараховано заборгованість у сумі 22 158,15 грн. Так, із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5789591 від 30.12.2021 вбачається, що заборгованість за вказаним кредитним договором нараховувалася до 28.05.2023 і становить 22 158,15 грн., з яких: 3 500 грн – сума заборгованості за основною сумою (тілом) кредиту; 18 658, 15 грн – сума заборгованості за процентами за користування кредитом. Вказана заборгованість є предметом позову.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Отже, нарахована ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 5789591 від 30.12.2021 за тілом кредиту в сумі 3 500 грн та за процентами, нарахованими протягом строку дії договору кредиту у розмірі 18 658, 15 грн. відповідають умовам договору кредиту, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Розподіл судових витрат між сторонами судом здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, покладаються на відповідача.

Правничу допомогу позивачу надавало адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» на підставі договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024.

На підтвердження надання правничої допомоги позивачем надано витяг з акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, згідно з яким складено опис наданих адвокатським об`єднанням послуг, вартістю 13000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Ураховуючи норми цивільного процесуального законодавства щодо сплати, дослідження та розподілу судових витрат між сторонами судового процесу, зважаючи на характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, а тому підлягає зменшенню.

Так, проаналізувавши опис наданих адвокатом позивача послуг, перевіривши відповідність заявлених до стягнення сум наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи незначну складність справи, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на ціну позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, надану позивачу, до 3 000 грн.

Зважаючи на задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» слід стягнути судові витрати, а саме у відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договіром про надання кредиту № 5789591 від 30.12.2021 в сумі 22 158,15 грн (двадцять дві тисячі сто п`ятдесят вісім гривень 15 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 3000 грн (три тисячі гривень) у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя О.О. Кузнєцова