Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №376/2112/26 — Сквирський районний суд Київської області

Суд: Сквирський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №376/2112/26

Суддя: Коваленко О. М.

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2112/26

Провадження № 2/376/1935/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді - Коваленка О.М.,

за участю секретаря – Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно-

В с т а н о в и в :

20.07.2026 року до Сквирського районного суду Київської області звернулася ОСОБА_1 з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування свої позовних вимог вказала, що 22 червня 2020 року вона ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали між собою попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке складається з:

-Житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 29,30 кв.м., житловою площею 18,50 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що належить ОСОБА_2 на підставі Договору дарування житлового будинку від 26.06.2012 року, який посвідчено державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1431;

-Земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224010100:01:030:0001, призначена для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських споруд, що належить ОСОБА_2 на підставі Договору дарування житлового будинку від 26.06.2012 року, який посвідчено державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1433.

Договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався і угода ніде не реєструвалася. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу відповідач власноруч написав розписку про отримання від позивачки 130 000 грн. в рахунок продажу нерухомого майна. Після виконання зобов`язань покупця відповідач передав правовстановлюючі документи на нерухоме майно, запевнивши позивачку в тому, що виконає всі необхідні процедури щодо переоформлення права власності нерухомого майна на позивачку як нового власника.

Згодом відповідач відмовився займатися переоформленням правовстановлюючих документів, мотивуючи це незадовільним станом здоров`я, далекою відстанню до нотаріуса і т.ін. В результаті нотаріально сторони не посвідчили договір.

Іншим способом набути у власність нерухоме майно, окрім судового порядку, позивачка не може, тому на підставі вищевикладеного просить суд:

Визнати за нею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:

Житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 29,30 кв.м., житловою площею 18,50 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що належить ОСОБА_2 на підставі Договору дарування житлового будинку від 26.06.2012 року, який посвідчено державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1431;

Земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3224010100:01:030:0001, призначена для будівництва, обслуговування жилого будинку і господарських споруд, що належить ОСОБА_2 на підставі Договору дарування житлового будинку від 26.06.2012 року, який досвідчено державним нотаріусом Сквирської районної державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1433.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі, вимоги позову підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі (а.с.21).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, засобами поштового зв`язку надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі (а.с.22).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.3,4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладання мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

Частиною 1,4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитись від позову, а відповідач – визнати позов на будь – якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання на підставі вимог ст. ст. 200,206,211,247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, провадження № 6-1288цс17, викладено правовий висновок, про те, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Судом встановлено, що 22 червня 2020 року вона ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали між собою попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке складається з:

Договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався і угода ніде не реєструвалася. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу відповідач власноруч написав розписку про отримання від позивачки 130 000 грн. в рахунок продажу нерухомого майна (а.с.10). Після виконання зобов`язань покупця відповідач передав правовстановлюючі документи на нерухоме майно, запевнивши позивачку в тому, що виконає всі необхідні процедури щодо переоформлення права власності нерухомого майна на позивачку як нового власника.

Іншим способом набути у власність нерухоме майно, окрім судового порядку, позивачка не може.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, сере іншого і визнання права.

Підстави набуття права власності регламентовані статтею 328 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до частини другої статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Неможливість здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, у зв`язку із ухиленням продавця та сторони в договорі купівлі-продажу від укладення письмового та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, та з чого вбачається втрата можливості з цієї причини його посвідчити, є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі ст. 220 ЦК України.

Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц, провадження № 61-9087св21, зазначено, що визнання дійсним договору (конвалідація) на підставі частини другої статті 220 ЦК України допускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов`язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність). Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України конвалідація можлива за наявності таких умов: досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору; наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору; повне або часткове виконання договору; ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення.

Враховуючи, що позов ОСОБА_1 вимогам закону не суперечить, права третіх осіб не порушує, також матеріалами справи підтверджено, щовідповідач ухиляється його нотаріального посвідчення договору, наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору та часткове виконання договору, а тому позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст. 220, 328, 334, 657 ЦК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 2,4,12,13, 76,81,200,206, 211,247, 258,259,263 – 265,351,352,354 ЦПК України,Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц суд,

Ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно – задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: О.М. Коваленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua