Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №357/4316/26 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 357/4316/26

Провадження № 2/375/882/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») – адвокат Усенко М.І. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник вказував про те, що 4 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі – ТОВ «Аванс Кредит») та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023 у електронній формі. За умовами договору ТОВ «Аванс Кредит» зобов`язалося надати відповідачу кредит в сумі 15 000 грн, а відповідач повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах зазначених у договорі.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором.

Разом з тим, ОСОБА_1 всупереч чинному законодавству та умовам договору належним чином обов`язки перед товариством не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 81 750 грн і складається із: заборгованості за тілом кредиту – 15 000 грн та заборгованості за процентами – 66 750 грн.

29 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 29032024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023 від 4 жовтня 2023 року, укладеним ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 .

Вважаючи себе кредитором за договором про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023 від 4 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 81 750 грн, 2 662,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8 000 грн на відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну (правничу) допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2484305 від 19 березня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована на АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2026 року справу передано за підсудністю до Рокитнянського районного суду Київської області.

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 5 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Рокитнянського районного суду Київської області.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Цією ж ухвалою витребувано у АТ КБ «Приват Банк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок, 1д) інформацію:

- Чи є банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ?

- Чи була успішною транзакція, здійснена в період з 4 жовтня 2023 року до 9 жовтня 2023 року, на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 15 000 грн?

Якщо так, то:

- Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

На виконання вимог ухвали суду АТ КБ «Приват Банк» направило листа, в якому міститься запитувана судом інформація, зокрема, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ); клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 1 грудня 2020 року; по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 15 000 грн за період з 4 жовтня 2023 року до 9 жовтня 2023 року.

Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі на адресу зареєстрованого її місця проживання, проте судова кореспонденція повернулась до суду не врученою з відміткою «відмова».

Суд враховує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14 серпня 2020 року у справі № 904/2584/19).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).

Згідно з вимогами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відзив на позовну заяву та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до суду не надходили.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 4 жовтня 2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023.

Пунктом 1.1 договору про надання фінансового кредиту встановлено, що товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 договору про надання фінансового кредиту передбачено, що тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 4 жовтня 2023 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 27 вересня 2024 року.

Відповідно до пункту 1.4.1 договору про надання фінансового кредиту, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в пункті 1.2 цього договору.

Відповідно до пункту 1.4.2 договору про надання фінансового кредиту якщо клієнт 28 жовтня 2023 року сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Клієнт, як учасник Програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку в розмірі 80,00% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до графіку платежів.

Пунктом 1.5 договору про надання фінансового кредиту встановлено, що клієнт зобов`язується сплачувати проценти - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є додатком №1 до цього договору.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_5 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами, (пункт 1.6 договору про надання фінансового кредиту).

Пунктом 3.1 договору про надання фінансового кредиту передбачено, що сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором, заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором, (пункт 3.2 договору про надання фінансового кредиту).

Нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в пункті 1.2. договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня, (пункт 3.3 договору про надання фінансового кредиту).

Відповідно до пункту 3.4 договору про надання фінансового кредиту - клієнт здійснює погашення заборгованості за кредитом та будь-які платежі та розрахунки, зазначені у цьому договорі, шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в договорі та/або на веб-сайті банківські рахунки товариства в національній грошовій одиниці України - гривні. З метою повернення кредитної заборгованості клієнт може використовувати: сервіси доступні клієнту в особистому кабінеті та/або на веб-сайті, які забезпечують перерахування коштів в погашення заборгованості перед товариством з використанням реквізитів платіжної картки; платіжні термінали банків, фінансових установ, з якими у товариства є відповідні домовленості про приймання платежів та переказ коштів на банківський рахунок товариства; інші платіжні сервіси та/або власні поточні рахунки.

У випадку повного дострокового повернення кредиту клієнт зобов`язаний сплатити проценти, нараховані на дату повного дострокового повернення кредиту (включно) за фактичний строк користування кредитом. У випадку часткового дострокового повернення кредиту, клієнт повинен сплатити проценти, нараховані за користування кредитом до дати такого часткового повернення кредиту (включно). При цьому, після здійснення такого часткового дострокового повернення кредиту здійснюється перерахунок зобов`язань споживача зі сплати процентів, розмір яких вказаний в графіку платежів, у бік зменшення. Після здійснення коригування зобов`язань клієнта новий графік платежів розміщується товариством в особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу клієнта, що вказана в цьому договорі, (пункт 3.6 договору про надання фінансового кредиту).

У разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України. При цьому клієнт погоджується, що повідомлення про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» направляється товариством «особистий кабінет клієнта, (пункт 4.1.2 договору про надання фінансового кредиту).

Відповідно до пункту 5.2 договору про надання фінансового кредиту у разі порушення умов цього договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі понесені збитки в повному обсязі, в тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права. У випадку прострочення клієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів встановлених в графіку платежів. Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень встановленим чинним законодавством України. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони, не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту.

З платіжного доручення, виданого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 червня 2025 року вих. № 3466_250630111717 встановлено, що 4 жовтня 2023 року о 18 год 55 хв ОСОБА_1 на виконання умов договору про надання фінансового кредиту №05138-10/2023 отримала кредитні кошти в сумі 15 000 грн шляхом їх перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 ; (номер транзакції в системі іРay.ua - 292669649).

З листа АТ КБ «Приват Банк» від 12 травня 2026 року судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ); клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 1 грудня 2020 року; по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 15 000 грн за період з 4 жовтня 2023 року до 9 жовтня 2023 року.

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023 від 4 жовтня 2023 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складається із: заборгованості за тілом кредиту 15 000 грн та заборгованості за процентами 66 750 грн, що в загальному розмірі складає 81 750 грн.

29 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 29032024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023 від 4 жовтня 2023 року, укладеним ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1

12 березня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу від 12 березня 2026 року вих. № 23541980, в якій просило сплатити заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023 від 4 жовтня 2023 року у розмірі 81 750 грн, яка залишена без виконання.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У справі, яка розглядається, суд встановив що:

– за укладеним сторонами договором про надання фінансового кредиту ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15 000 грн та зобов`язувалася його повернути і сплатити проценти за користування кредитом на умовах передбачених договором;

– відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість;

– матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 заперечувала наявність кредитних зобов`язань;

– надані позивачем докази підтверджують факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів;

– у ОСОБА_1 існує заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023 від 4 жовтня 2023 року у розмірі 81 750 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 15 000 грн та прострочена заборгованість за процентами 66 750 грн;

– право вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023 від 4 жовтня 2023 року набуло ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»;

– ОСОБА_1 не спростувала належними і допустимими доказами розмір заборгованості та правильність розрахунку.

Необхідно також зазначити, що заперечень, заяв, пояснень, клопотань по суті справи до суду від ОСОБА_2 не надходило.

З урахуванням викладеного, позивачем доведено існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтверджено факт отримання позичальником кредитних коштів. Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі незважаючи на обізнаність цієї справи, нею не наведені.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитом.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню 2 662,40 грн у відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за пред`явлення позову.

Разом з тим, у позові представник просив стягнути з відповідача кошти у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу підтверджується:

– договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року, укладеним ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»;

– актом наданих послуг (правової (правничої) допомоги № 84 від 13 лютого 2026 року;

– детальним описом наданих послуг до акту № 84 від 13 лютого 2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 1 липня 2025 року;

– довіреністю ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від 14 липня 2024 року;

– ордером про надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 2 липня 2025 року (адвокат Усенко М.І.).

ОСОБА_1 подала до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому вказувала на те, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн є значно завищеним та створює для неї надмірний фінансовий тягар.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Гонорар успіху як сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат. За наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)).

У пунктах 179, 180 постанови від 5 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження №12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничою допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, їх дійсність та необхідність, заперечення відповідача, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір професійної правничої допомоги в цій справі до 4 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідності вчинення певних процесуальних дій

Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 05138-10/2023 від 4 жовтня 2023 року у розмірі 81 750 грн (вісімдесят одна тисяча сімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн (чотирьох тисяч гривень), а разом 6 662,40 грн (шість тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцього, 1, корпус 28, поверх, 4, код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована на АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 23 вересня 2026 року.

Суддя Марина СМИК