Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №371/2122/25 — Миронівський районний суд Київської області

23.09.2026

Єдиний унікальний № 371/2122/25 провадження № 2/371/726/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/2122/25

Провадження № 2/371/726/26

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Чайки А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації частки у спільному майні подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 компенсації частини вартості майна, яке має статус спільної сумісної власності подружжя. Позов обґрунтував такими обставинами.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 2023 року до 21 червня 2025 року. Під час перебування у шлюбі подружжям був придбаний автомобіль марки «Renаult Laguna», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до договору купівлі- продажу № 7144/2023/4209555 від 21 грудня 2023 року автомобіль зареєстрований за позивачкою ОСОБА_1 .

Після розірвання шлюбу, всупереч волі позивачки, відповідач заволодів технічним паспортом на автомобіль та забрав автомобіль із двору, де проживало подружжя. На даний час відповідач використовує автомобіль для власних потреб. На неодноразові звернення про повернення автомобіля відповідач заявляє, що автомобіль позивач не отримає, він його передасть стороннім людям.

Оскільки автомобіль був придбаний під час шлюбу та за спільні кошти подружжя, він є об?єктом спільної сумісної власності, тому просив стягнути з відповідача компенсацію частини ринкової вартості автомобіля у розмірі 84 387,20 гривень.

Зазначив, що позивач при поданні позову понесла витрати на сплату судового збору в розмірі 1211, 20 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

Витрати на правничу допомогу в подальшому будуть залежати від кількості судових засідань у справі. Попередній розрахунок судових витрат, які вона планує понести в суді першої інстанції, становить 8000, 00 гривень.

Короткий зміст зустрічного позову

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідач подав до суду зустрічний позов.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтувані тим, що 23 жовтня 2023 року відповідач за власні кошти придбав у громадянина ОСОБА_5 автомобіль марки Renаult» модель «Laguna», реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, 2003 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1998, дата першої реєстрації 04 серпня 2020 року, тип ТЗ легковий-загальний універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно досягнутої між ним та ОСОБА_5 попередньої домовленості 23 жовтня 2023 року він сплатив останньому за вказаний автомобіль 5 200 доларів США, а ОСОБА_5 уповноважив його розпоряджатися транспортним засобом, зокрема, зняти з обліку в сервісних центрах МВС України, поставити на облік, продати, обміняти (за умови сплати всіх передбачених законодавством податків, зборів, платежів), страхувати, здавати в найм та в оренду, у зв`язку з чим 23 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Грищенко С.Г. була посвідчена відповідна довіреність.

23 листопада 2023 року позивачем та відповідачем було укладено шлюб, після реєстрації якого 21 грудня 2023 року, на підставі вказаної довіреності, у Територіальному сервісному центрі МВС №7144 відповідач зареєстрував спірний автомобіль за позивачем. При цьому, при реєстрації транспортного засобу за позивачем попередньому власнику транспортного засобу жодні кошти не сплачувались, оскільки розрахунок за придбаний автомобіль був проведений 23 жовтня 2023 року.

Таким чином, автомобіль марки «Renаult» модель «Laguna», державний номерний знак НОМЕР_1 , хоча формально і був набутий у власність у період шлюбу, але за особисті кошти відповідача, тому є його особистою приватною власністю.

Відповідно до висновку експерта станом на 27 лютого 2026 року ринкова вартість спірного автомобіля складає 128 558,00 гривень.

Оскільки вказаний автомобіль ОСОБА_3 придбав за власні кошти, не перебуваючи у шлюбі, повністю сплатив вартість спірного автомобіля, вважає, що вказаний автомобіль не є спільним майном подружжя і просив визнати його особистою приватною власністю ОСОБА_3 .

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 22 січня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року прийнято такі рішення:

Відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю;

Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю об`єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації частки у спільному майні подружжя;

Призначено підготовче засідання у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації частки у спільному майні подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 прос визнання майна особистою приватною власністю.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 28 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заявлені нею вимоги та пояснила, що ще до реєстрації шлюбу, з серпня 2023 року, вони з відповідачем проживали однією сім`єю, мешкали у її будинку, мали спільні плани та відкладали гроші. Одного разу відповідач приніс 1000 доларів США, потім ще 100 доларів США, вона мала власні заощадження, запропонувала придбати новий автомобіль. Разом з відповідачем вони поїхали до її сестри, в якої позичили 2000 доларів США. До придбання автомобіля грошові кошти зберігалися в будинку, де вони з відповідачем спільно проживали. Відповідач вибрав автомобіль. Перед придбанням автомобіля вона віддала йому зібрані грошові кошти в сумі 5100 доларів США, це було 22 чи 23 жовтня 2023 року, точно не пам`ятає. Реальна вартість автомобіля їй не відома, оскільки відповідач постійно називав різні суми. Після придбання автомобіля відповідач відразу приїхав до будинку, де вони спільно проживали. Автомобіль оформили на неї, тому що відповідач мав кредитну заборгованість. Із попереднім власником автомобіля вона особисто не знайома, при передачі грошових коштів присутня не була. Коли відповідач реєстровував автомобіль на неї, коштів не передавали. На цей час шлюб розірвано, автомобілем користується відповідач, добровільно вирішити питання про компенсацію їй частини вартості цього майна не бажає. Автомобіль реєстрували, перебуваючи у шлюбі, купляли його за спільні кошти, тому просить стягнути з відповідача на її користь вартості автомобіля. У зв`язку із вказаними обставинами зустрічний позов не визнає.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та уточнив, що із врахуванням висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №27/02-26 від 27 лютого 2026 року, просив стягнути з відповідача частини вартості спірного автомобіля у розмірі 64 279 гривень. У поясненнях послався на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково пояснив, що сторони перебували в шлюбі з 23 листопада 2023 року до 21 червня 2025 року. Автомобіль був придбаний у грудні 2023 року на спільно нажиті кошти. Просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив задовольнити зустрічний позов, посилаючись на ті орбставини, що автомобіль придбаний за його власні кошти. Пояснив, що він придбав автомобіль, не перебуваючи в шлюбі з позивачем. До реєстрації шлюбу він із позивачкою разом не проживав, лише періодично зустрічався з нею. На той час він мав стабільну роботу та заробітну плату, з якої відкладав кошти на придбання автомобіля, позивач грошей не давала. Право власності на позивача оформив тимчасово, оскільки мав борги. Вже після розлучення було винесено судове рішення про стягнення з нього заборгованості. Заборгованість він сплатив, проте позивач на даний час не бажає в добровільному порядку переоформляти автомобіль на нього, хоча вони про це домовлялися. Він має у користуванні ще декілька автомобілів, проте власником таких автомобілів не є.

Представник відповідача Ящук Л.А. у судовому засіданні підтримав зустрічний позов, просив його задовольнити та відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації частки у спільному майні подружжя. Наголосив на тому, що автомобіль придбано ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу та за власні кошти. На ОСОБА_1 право реєстрації було зареєстровано тимчасово, вона була обізнана із вказаним фактом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що є він знайомий з позивачем та відповідачем. ОСОБА_1 є його кумою, а ОСОБА_3 є його товаришем, тому він з ними має нормальні відносини. ОСОБА_3 зателефонував йому восени 2023 року, точної дати не пам`ятає, та попросив поїхати в ним до міста Корсунь-Шевченківський Черкаської області. В Корсунь-Шевченківському ОСОБА_3 на автовокзалі оглянув автомобіль, потім він відвіз ОСОБА_3 до нотаріуса, де останній оформив довіреність на автомобіль. При передачі грошових коштів він присутній не був. Якою була вартість автомобіля при купівлі йому не відомо, чув лише, що коли торгувалися, то називали суму в розмірі 5000 доларів США.

Із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що він є попереднім власником спірного автомобіля марки «Renoult Laguna». ОСОБА_3 бачив один раз, точної дати не пам`ятає. На одному із сайтів продажу він розмістив оголошення про продаж автомобіля. ОСОБА_3 побачив на сайті оголошення, зателефонував до нього та приїхав до міста Городище Черкаської області, щоб оглянути автомобіль. Приїхав він разом із кумом. Після огляду автомобіля ОСОБА_3 повідомив, що його все влаштовує і він готовий придбати автомобіль. Потім вони поїхати перевірили кошти, яким ОСОБА_3 розрахувався з ним.

Свідок ОСОБА_5 також показав, що саме ОСОБА_7 попросив зробити на нього доручення на переоформлення автомобіля. З цією метою вони поїхали до міста Корсунь-Шевченківського Черкаської області. Він у нього не запитував навіщо йому таке доручення, ОСОБА_3 пояснив, що немає коштів на переоформлення автомобіля. Він пояснив, що може дати таке доручення лише на три місяці. За три місяці йому один раз прийшло повідомлення про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, вони із ОСОБА_3 вирішили це питання. Знає, що згодом автомобіль переоформили. ОСОБА_3 уточняв у нього, чи можна залишити на автомобілі державний номерний знак. Точної вартості, за яку було продано автомобіль, він не пам`ятає, але це була сума близько 5000 доларів США. Грошові кошти йому передавав ОСОБА_3 . Спочатку він дав завдаток. Потім вони поїхали до нотаріуса, оформили доручення, ОСОБА_8 віддав йому другу частину грошей. Протягом трьох місяців автомобіль було перереєстровано, він при цьому присутній не був. На кого оформлено автомобіль йому не відомо. Про походження коштів, за які придбано автомобіль, не обізнаний.

Фактичні обставини справи

Суд встановив такі фактичні обставини.

23 листопада 2023 року між позивачем ОСОБА_9 та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 2023 року до 21 червня 2025 року.

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Відділом (Центром) надання адміністративних послуг Миронівської міської ради Обухівського району Київської області 23 листопада 2023 року; свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21 червня 2025 року (а.с. 10, 11).

21 грудня 2023 року ТСЦ 7144 на підставі договору купівлі- продажу № 7144/2023/4209555 від 21 грудня 2023 року транспортний засіб автомобіль марки «Renаult» модель «Laguna», 2003 року, VIN номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 21 грудня 2023 року в ТСЦ 7144 зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 .

Договір купівлі- продажу № 7144/2023/4209555 транспортного засобу від 21 грудня 2023 року був укладений між позивачем ОСОБА_10 та власником транспортного засобу ОСОБА_5 , від імені якого діяв відповідач ОСОБА_3 . Вартість транспортного засобу, указана в договорі купівлі – продажу, становить 120000,00 гривень.

На підтвердження цих обставин до матеріалів справи сторонами додано довідку адміністратора ТСЦ 7144 № 31/31/7144/1476-аз-1475-2025 від 24 листопада 2025 року, договір купівлі- продажу № 7144/2023/4209555 транспортного засобу від 21 грудня 2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , видане ТСЦ 7144 21 рудня 2023 року (а.с. 6, 68 -70, 76).

До зустрічного позову представником відповідача долучено копію довіреності ОСОБА_5 , посвідченої 23 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Грищенко С.Г. (а.с. 66, 67).

За змістом довіреності ОСОБА_5 надав повноваження ОСОБА_3 щодо належного йому транспортного засобу автомобіля марки «Renаult» модель «Laguna», 2003 року випуску, VIN номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 04 серпня 2020 року: зняти з обліку в сервісних центрах МВС України, поставити на облік, продати, обміняти (за умови сплати всіх передбачених законодавством податків, зборів, платежів), страхувати, здавати в найм та в оренду.

Довіреність видана з правом передоручення, строком на три місяці.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до експерта за оцінкою вартості автомобіля. До зустрічного позову представником відповідача додано експертний висновок про вартість спірного автомобіля.

Зокрема, згідно з даними висновку експерта за результатами проведення транспортно- товарознавчого дослідження від 27 лютого 2026 року №27/02-26, складеного СОД ФОП ОСОБА_11 , ринкова вартість автомобіля марки: «Renаult» модель «Laguna», 2003 року, VIN номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату оцінки, без врахування ПДВ складає 128 558,00 гривень (а.с. 72-75).

На підтвердження джерела доходів на момент придбання автомобіля відповідач ОСОБА_3 надав довідку про його доходи за період із січня 2022 року до грудня 2023 року. За вказаний період відповідачем отримано дохід в сумі 793 670, 50 гривень.

Ці обставини підтверджено даними довідки філії «МХП ЛОГІСТИКА» Приватного акціонерного товариства «МХП» від 25 лютого 2026 року за вих. № 25/1 9 (а.с. 71).

Мотиви суду та застосовані норми права

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що у первісному позові належить відмовити повністю, зустрічний позов підлягає до задоволення.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов’язане з позбавленням його суб’єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 , визначаючи зміст позовних вимог, мотивує їх наявністю у сторін спільного майна подружжя, щодо якого виник спір, у виді транспортного засобу, відповідач доводить, що вказане рухоме майно, яке стало предметом спору, є його особистою власністю.

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов?язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексу, шлюб є підставою для виникнення прав та обов?язків подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені норми права припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тієї обставини, хто є набувачем за договором, забудовником будівлі, та на чиє ім`я було зареєстровано право власності на таку річ.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з приписами статті 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Під час розгляду справи суд встановив, що сторони в період перебування у шлюбі за договором купівлі-продажу придбали транспортний засіб автомобіль марки «Renаult» модель «Laguna», 2003 року, VIN номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на цей час перебуває у володінні відповідача ОСОБА_3 .

Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі частки вартості автомобіля є належним способом захисту за цим позовом.

Відповідно до пункту 22 постанови ПВСУ за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу визнається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вартість спірного автомобіля визначена у висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 27 лютого 2026 року №27/02-2 і станом на дату оцінки складає 128 558,00 гривень.

Звертаючись із цим позовом, позивач просила стягнути з відповідача половину вартості спірного автомобіля, уточнивши при розгляді справи, що компенсація має бути здійснена з вартості, визначеної вказаним висновком.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь компенсації половини вартості автомобіля не є доведеними з огляду на таке.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка не потребує доказування і встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.

Проте, така презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об?єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та жінки у майні є рівними.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов?язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов?язків.

Правове регулювання відносин, пов?язаних з купівлею - продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону «Про дорожній рух» № 3353-XII та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів.

Відповідно до частини першої статті 328, частин першої та четвертої статті 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За загальним правилом право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть самі визначити (у договорі) момент виникнення права власності на рухому річ.

Правила частини четвертої статті 334 ЦК України (щодо державної реєстрації права) застосовуються до нерухомих речей. На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов?язковою, виходячи з нормативного регулювання.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 761/22937/18.

Касаційний цивільний суд у складі ВС послався на постанову Великої Палати ВС від 5 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20, в якій вказувалося на те, що положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності в конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить із моменту передання транспортного засобу.

Також ВС вказав, що суди помилково вважали, що перехід права власності залежить, зокрема, і від реєстрації, і від здійснення оплати.

Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).

Автомобіль позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 передано 23 жовтня 2023 року за довіреністю власника ОСОБА_5 , посвідченою цією датою, яка передбачала майбутній продаж автомобіля.

Видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Щодо способу набуття спірного транспортного засобу, такий набуто на підставі договору купівлі-продажу № 7144/2023/4209555 від 21 грудня 2023 року, який був укладений між позивачем ОСОБА_10 та власником транспортного засобу ОСОБА_5 , від імені якого діяв відповідач ОСОБА_3 .

Договір укладено у письмовій формі із зазначенням усіх його істотних умов, підписаний сторонами у цій справі.Договором передбачено особливості переходу права власності в конкретному випадку шляхом підписання договору купівлі-продажу, воно

Сторони договору передбачили, що продавець зобовязується передати у власність покупцю транспортний засіб автомобіль марки: «Renаult» модель «Laguna», 2003 року, VIN номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визначили момент виникнення права власності на цю рухому річ.

У розділі ІІ «Передача об?єкта» договору сторони передбачили, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. Право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору.

Договором також передбачено, що ціна транспортного засобу складає 120000 гривень, які покупець зобов?язався сплатити продавцю.

Тобто необхідною підставою переходу права власності на таке рухоме майно сторони визначили настання такої умови як підписання договору купівлі-продажу. Отже, за відсутності цього факту право власності на рухоме майно не могло перейти до набувача, виходячи з умов укладеного договору та відповідно до частини першої статті 334 ЦК України.

Даний правочин є дійсним, спрямованим на набуття транспортного засобу та згідно нього позивач ОСОБА_1 є титульним власником автомобіля.

Право власності на рухоме майно перейшло до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України.

Відповідач у зустрічному позові та під час розгляду справи спростовував факт набуття спірного автомобіля в період шлюбу, оспорював спільність права власності подружжя на зазначене майно з підстав оплати вартості майна до реєстрації шлюбу та за кошти, які належали йому особисто.

Відповідно до правил пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об?єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Вирішуючи питання щодо правового режиму майна, суд має встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов?язків, з?ясовувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Особливість автомобіля полягає в тому, що він реєструється на конкретну особу, але реєстрація не завжди визначає право власності між подружжям. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу підтверджує облік авто, однак у сімейному спорі суд має встановити коли придбали автомобіль, за які кошти, для кого і з якою метою.

У справі відповідачем ОСОБА_3 доведено, що ним заздалегідь узгоджено умови роозрахунку за транспортний засіб, 23 жовтня 2023 року власнику транспортного засобу ОСОБА_5 сплачено кошти в сумі 5200 доларів США, розмір яких становив повну вартість автомобіля.

Ці обставини підтвердив допитаний як свідок ОСОБА_5 . Також ці обставини не заперечувала позивач, не спростовував її представник.

При розгляді справи відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 довів наявність особистих коштів та спрямування зазначених коштів на придбання автомобіля.

Судом не здобуто доказів спільного проживання, ведення спільного господарства сторонами та наявності спільного бюджету станом на час передачі коштів ОСОБА_5 .

Наголошуючи на тому, що позивач з відповідачем до реєстрації шлюбу (до 23 листопада 2023 року) проживали однією сім?єю в будинку за місцем проживання позивача та мали спільний бюджет, кошти на автомобіль були їх спільними та частина позиченою, жодного доказу на підтвердження таких обставин, які могли бути враховані судом, позивач та її представник не надали.

Суд дійшов висновку, що у справі відповідачем ОСОБА_3 спростовано презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя на спірний транспортний засіб.

Відповідач ОСОБА_3 надав до суду належні та допустимі докази про те, що спірне майно відповідно до положень статті 57 Сімейного Кодексу України набуте ним за кошти, які належали йому особисто.

Сам факт реєстрації 21 грудня 2023 року транспортного засобу, за доведеності внесення коштів на його придбання до часу реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачем, не дає підстав вважати, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи наведене спірний транспортний засіб не повинен включатися до складу спільно набутого майна подружжя і не може бути предметом поділу між подружжям.

Висновки за результатами розгляду

Згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

На підставі наданих та досліджених доказів суд дійшов висновку, що обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги ОСОБА_1 , не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості частки майна, що є об?єктом спільної сумісної власності подружжя, не доведені належними, допустимими та достатніми доказами.

З урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, а також покладення обов?язку щодо спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте в період шлюбу, суд вважає, що відповідачем ОСОБА_3 доведено належними та допустимими доказами факт набуття спірного транспортного засобу за особисті кошти, що сплачені ним для придбання спірного рухомого майна до реєстрації шлюбу.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати не підлягають відшкодування, зважаючи на факт відмови у задоволенні заявлених нею позовних вимог.

При зверненні до суду із зустрічним позовом відповідач ОСОБА_3 сплатив судовий збір в сумі 1331 гривню 20 копійок, що підтверджується даними квитанції від 04 березня 2026 року (а.с. 59).

Згідно правила частини першої статті 141 ЦПК України сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації частки у спільному майні подружжя відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю задовольнити.

Визнати транспортний засіб автомобіль марки «Renаult» модель «Laguna»», 2003 року, VIN номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 23 вересня 2026 року.

Суддя Л.О. Капшук