Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №367/8834/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 367/8834/25

Провадження № 2/369/6363/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року представник позивача звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір №22034000097042 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а позичальник зобов`язалася повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також здійснювати інші платежі, передбачені умовами договору.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надано у розмірі 36 330,74 грн строком на 24 місяці - до 23 листопада 2020 року. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 24 % річних. Крім того, договором передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 691,07 грн.

Погашення кредиту та сплата нарахованих процентів і комісій мали здійснюватися позичальником відповідно до встановленого договором графіка платежів. Згідно з графіком погашення заборгованості позичальник мала здійснювати щомісячні платежі, визначені договором, з остаточним погашенням заборгованості до 23 листопада 2020 року.

28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») було укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором у загальній сумі 34899,63 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 19744,84 грн., заборгованість по відсоткам 4788,74 грн., заборгованість по комісії 10366,05 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22034000097042 від 23.11.2018 у розмірі 34899,63 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 04.08.2025 справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.11.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами, зазначає, що позивачем не надано суду детального розрахунку заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює перевірити правильність здійсненого розрахунку. Як вбачається з кредитного договору сума кредиту становить 19 744.84 грн., послуги з розрахунково-касового обслуговування становлять 16 585,68 грн., при цьому ніде у кредитному договорі жодним чином не конкретизовано, які саме послуги входять до так званого «розрахунково-касового обслуговування». Зазначає, вимоги позивача про стягнення 10366,05 грн простроченої комісії є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просив відмовити в задоволенні позову.

19.11.2025 від представника позивача надійшло заперечення на відзив. Щодо заперечень відповідача стосовно ненадання детального розрахунку заборгованості позивач зазначив, що до позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості, а також виписки по особовому рахунку відповідача, які є первинними документами та підтверджують факт надання кредитних коштів і наявність заборгованості.

Позивач зазначив, що відповідно до умов кредитного договору щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить 3,5 % від суми кредиту, а процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 0,001 % річних на строкову заборгованість та 56,0 % річних на прострочену заборгованість за кредитом. За твердженням позивача, зазначені умови були погоджені сторонами під час укладення кредитного договору.

Посилаючись на положення статей 1054, 1048, 1050 ЦК України, позивач зазначив, що кредитодавець має право на отримання процентів за користування кредитом, а у разі прострочення повернення позики має право вимагати дострокового повернення її частини, що залишилася, та сплати процентів. При цьому позивач послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитного договору.

Також позивач послався на положення Закону України «Про споживче кредитування», якими, на його думку, передбачено право кредитодавця встановлювати комісію за обслуговування кредиту.

Позивач також зазначив, що факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується випискою з її особового рахунку за період з 23 листопада 2018 року по 27 березня 2024 року. Згідно з випискою 23 листопада 2018 року на рахунок відповідача були зараховані кредитні кошти у розмірі 19 744,84 грн.

Щодо вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 500,00 грн позивач заперечив проти її задоволення, вважаючи заявлений розмір витрат завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову. Позивач зазначив, що предмет спору є нескладним, стосується одного епізоду спірних правовідносин, не потребує значного обсягу дослідження фактичних даних, а тому заявлені витрати на правничу допомогу є необґрунтованими та підлягають зменшенню.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, позивач зазначив, що відшкодуванню підлягають лише фактичні, неминучі та обґрунтовані витрати, які мають розумний розмір та підтверджені належними документами. На думку позивача, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу зазначеним критеріям не відповідають.

За результатами розгляду заперечень відповідача позивач зазначив, що відповідачу відомо про наявність заборгованості за кредитним договором, однак вона ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань щодо її погашення. Просив задовольнити позовні вимоги.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2передбачено, що відповідно до статей55,124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 22034000097042, відповідно до умов якого банк надав відповідачу споживчий кредит.

Відповідно до умов договору сума кредиту становила 36 330,74 грн, з яких кредитні кошти, що підлягали видачі позичальнику, становили 19 744,84 грн, строк кредитування -до 23 листопада 2020 року. Договором також передбачено сплату процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення між сторонами кредитних правовідносин підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, зокрема кредитним договором, графіком платежів та випискою по особовому рахунку позичальника.

28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 28/03/24, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 22034000097042.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло статусу нового кредитора за спірним кредитним договором та має право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові кредит, а позичальник — повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 1048, 1050 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, а у разі порушення позичальником строків повернення кредиту кредитор має право вимагати повернення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати платежів, передбачених кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором № 22034000097042 від 23 листопада 2018 року становить 34 899,63 грн, з яких: 19 744,84 грн- заборгованість за основною сумою кредиту, 4 788,74 грн-заборгованість за процентами та 10 366,05 грн- заборгованість за комісією.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 19 744,84 грн та заборгованості за процентами у розмірі 4 788,74 грн є доведеними, підтверджуються матеріалами справи, відповідають умовам кредитного договору та вимогам закону, а тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо відсутності детального розрахунку заборгованості суд відхиляє, оскільки позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку відповідача, які містять відомості про рух кредитних коштів, здійснені платежі та розмір непогашеної заборгованості.

Разом із тим, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 10 366,05 грн, суд виходить із такого.

Спірний кредитний договір є договором споживчого кредиту, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент його укладення.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язаний безоплатно, на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, надавати інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої суми кредиту, виписки з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу інформацію, передбачену законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок про те, що умови договору споживчого кредиту щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, яка фактично передбачає оплату інформації про стан кредитної заборгованості або інших дій, що відповідно до закону повинні надаватися споживачу безоплатно, є нікчемними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Дослідивши умови кредитного договору, суд встановив, що щомісячна комісія передбачена саме за обслуговування кредиту, при цьому договір не містить конкретного переліку додаткових послуг, які надаються позичальнику за таку плату, а позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових самостійних послуг, за які могла б справлятися відповідна комісія.

За таких обставин суд доходить висновку, що умова кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 10 366,05 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 43453613 від 02.01.2025, додаткову угоду № 22034000097042 від 21.07.2025 та акт про підтвердження факту надання правничої допомоги № 22034000097042 від 21.07.2025.

Оцінюючи заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує критерії, визначені статтею 137 ЦПК України, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг або не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення відповідних витрат.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до положень статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено на 70,30 % від заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 218,00 грн, що відповідає принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 702,60 грн.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись статтями526,625,651,1046,1049,1050,1054 ЦК України, статтями3,4,5,12,13,76-81,141,206,223,247,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22034000097042 від 23 листопада 2018 року становить 24 533,58 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять три гривні 58 коп.), з яких: 19 744,84 грн (дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні 84 коп.)- заборгованість за основною сумою кредиту, 4 788,74 грн (чотири тисячі сімсот вісімдесят вісм гривень 74 коп. ) -заборгованість за процентами.

Стягнути з до ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір у розмірі 1 702,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 218,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», юридична адреса 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігора Сікорського, 8, ЄДРПОУ 43453613.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ