Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №369/11486/21 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11486/21

Провадження № 2/369/477/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування, виділ нерухомого майна та встановлення межі земельної частки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з указаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з жовтня 2004 року він проживав однією сім`єю з ОСОБА_3 у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Після реєстрації шлюбу у січні 2005 року подружжя за рахунок спільних коштів здійснило будівництво другого поверху житлового будинку, гаража, огорожі, облаштування вимощення подвір`я, а також виконало капітальний ремонт першого поверху будинку та придбало меблі.Після смерті дружини, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина. Спадкоємцями за законом стали він, дочка померлої- відповідачка у справі, а також мати спадкодавця. У подальшому мати спадкодавця відмовилася від належної їй частки у спадщині на користь відповідачки.

Зазначив, що у 2016 році звертався до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування та поділ нерухомого майна. За результатами розгляду справи судом було проведено судову будівельно-технічну експертизу, якою встановлено можливість поділу житлового будинку на дві ізольовані квартири та визначено варіант такого поділу. Разом із тим, на думку позивача, при вирішенні попередньої справи судом не були враховані здійснені подружжям поліпшення будинку, витрати на капітальний ремонт, придбання меблів, а також неправильно визначено розмір компенсації щодо автомобіля та іншого майна.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя кошти, вкладені у реконструкцію, капітальний ремонт житлового будинку, облаштування фундаменту, утеплення будинку, заміну покрівлі, проведення євроремонту, придбання меблів та іншого майна; визнати за ним право власності на відповідну частку зазначених коштів як на частку у спільному майні подружжя та право на спадкування частини цих коштів після смерті дружини; визнати право власності у порядку спадкування на відповідні частки витрат, здійснених подружжям на поліпшення нерухомого майна; здійснити поділ домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до запропонованого ним варіанта, виділивши йому у власність квартиру, розташовану на другому поверсі будинку, гараж та частину інших господарських споруд із визначенням часток співвласників; визначити порядок користування та встановити межі земельної ділянки відповідно до обраного варіанта поділу домоволодіння; стягнути з відповідачки компенсацію вартості належної йому частки витрат на капітальний ремонт, придбання меблів та іншого спільного майна, а також здійснити взаєморозрахунок компенсації щодо автомобіля Renault Logan та іншого майна відповідно до належних сторонам часток; призначити у справі нову судову будівельно-технічну експертизу для визначення ринкової вартості домоволодіння, господарських споруд, земельної ділянки, можливих варіантів поділу майна та визначення розміру часток сторін, а також експертизу щодо визначення ринкової вартості автомобіля Renault Logan.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2021 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2021 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори (вулиця Високовольтна, 68, Боярка, Київська обл., 08150) належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )..

20.12.2021 на виконання ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.11.2021 надійшла спадкова справа №221/2014 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.07.2022 задоволено клопотання позивача адвоката Луданова Костянтина Івановича про призначення судової будівельної експертизи, призначено у справі судову будівельну експертизу та поставдено перед експертом наступні питання: яка вартість житлового будинку та господарські будівель і споруд , які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Чи можливий варіант розподілу вказаного житлового будинку та господарських будівель і споруд по фактичному користуванню сторонами у співвідношенні 1/2 та 1/2? 3. Чи існують інші варіанти розподілу вказаного житлового будинку та господарських будівель і споруд у співвідношенні 1/2 та 1/2 ? 4. Яка на даний час вартість автомобіля Renault Logan з реєстраційним номером НОМЕР_1 , 2011р. виробництва?

Проведення експертизи доручити судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м.Київ, вул. Смоленська, 6), попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України.

08.06.2023 надійшов висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.05.2023 №320003/22-54.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 506 від 24.05.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/9777/21 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.05.2024 року у зв`язку з мобілізацією головуючого судді Дубас Т.В. вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.05.2024 справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С., поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.10.2024 задоволено клопотання про призначення додаткової експертизи, призначено по справі додаткову судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: чи не втратило силу рішення КНДІСЕ №990017-43/21554 від 01.02.2018 р. щодо можливості поділу двоповерхового будинку АДРЕСА_1 на дві ізольовані квартири : АДРЕСА_3 , яке було узаконено судовим рішення по справі №369/2079/16-ц та не було скасовано в апеляції та касації. А якщо втратило, то чи можливий варіант розподілу вказаного двоповерхового житлового будинку на дві ізольовані квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 (другий поверх); Яка вартість двоповерхового житлового будинку, обох його поверхів окремо і гаражу, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Якщо позивач отримає у власність другий поверх двоповерхового житлового будинку (кв. АДРЕСА_6 ) та гараж, а відповідач отримає його перший поверх (кв. АДРЕСА_5 ) та погріб, то який розмір компенсації за нерухоме майно необхідно сплатити сторонам по справі із врахуванням витрат подружжя на капітальний ремонт першого поверху та облаштування його новими меблями? 4. Чи можливо позивачу загородити частку земельної ділянки, розташовану під його балконом та сходами з другого поверху тобто бетонної полоси, що прилягає до стіни будинку в обмін на його 1/3 погребу?

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.08.2025 відновлено провадження у справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.08.2025 визнано необґрунтованою заяву позивача про відвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Наталії Сергіївни.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.08.2025 заву позивача про відвід судді залишено без задоволення.

У судовому засіданні позивач підтримав поданий позов та просив задоволити вимоги у повному обсязі.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Ухвалу про відкриття, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на останню відому адресу зареєстрованого проживання. Конверти повертались з відміткою «Адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Додатково відповідач повідомлявся шляхом направлення смс-повідомлень та розміщенням оголошенням на сайті суду. Також сторони мають можливість дізнатись про час розгляду справи з офіційного сайту суду. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення судового рішення чи повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання або без зазначення причини невручення. Жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), у разі проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення відповідної відмітки.

Оскільки у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи..

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про визнання спільною сумісною власністю подружжя коштів, вкладених у реконструкцію та капітальний ремонт житлового будинку, визнання права власності у порядку спадкування на частину зазначених коштів, здійснення нового поділу домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою, стягнення компенсації вартості нерухомого та рухомого майна, а також призначення судових експертиз.

З матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 між цими ж сторонами вже виник спір щодо складу спадкового майна, визначення часток спадкоємців, поділу спірного домоволодіння, розподілу господарських будівель і споруд, порядку користування земельною ділянкою та визначення розміру грошової компенсації.

Як убачається із матеріалів справи, зазначені правовідносини були предметом судового розгляду у цивільній справі № 369/2079/16-ц, за результатами якого ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили.

Під час розгляду зазначеної справи судом були встановлені юридично значимі обставини щодо складу спадкового майна, правового режиму майна подружжя, розміру часток співвласників, можливості поділу житлового будинку та господарських споруд, а також визначено спосіб такого поділу. Для з`ясування зазначених обставин судом була призначена судова будівельно-технічна експертиза, висновок якої досліджувався судом та був оцінений у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.

Як убачається зі змісту позовної заяви, звернення позивача до суду зумовлене тим, що він не погоджується із висновками суду, викладеними у рішенні у справі № 369/2079/16-ц, оскільки вважає, що під час його ухвалення не були враховані витрати подружжя на реконструкцію житлового будинку, добудову другого поверху, будівництво гаража, проведення капітального ремонту, придбання меблів, а також неправильно визначено розмір компенсації вартості автомобіля Renault Logan та іншого майна.

Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не посилається на виникнення після ухвалення рішення у справі № 369/2079/16-ц нових юридичних фактів або нових матеріально-правових відносин між сторонами. Наведені ним обставини існували ще на момент розгляду попередньої справи, були йому відомі та, за його ж твердженням, підлягали дослідженню судом.

Фактично доводи позивача зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом під час вирішення попереднього спору, та до необхідності повторного визначення складу майна, його вартості, часток співвласників, порядку поділу домоволодіння і розміру компенсації.

Сам по собі факт незгоди особи із судовим рішенням або її переконання у неповному дослідженні доказів чи неправильному встановленні судом фактичних обставин не свідчить про виникнення нового цивільного спору та не породжує нових матеріально-правових вимог між сторонами.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

За приписами статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.

Аналогічні положення закріплені у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 18 ЦПК України, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами права на всій території України.

Обов`язковість судового рішення є однією із конституційних засад судочинства та невід`ємною складовою принципу верховенства права.

Одним із елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності (legal certainty), складовою якого є принцип res judicata, відповідно до якого остаточне судове рішення, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів шляхом повторного звернення до суду з вимогами, спрямованими на перегляд уже вирішеного спору.

Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Brumгrescu v. Romania», «Ryabykh v. Russia», «Ponomaryov v. Ukraine» наголосив, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточності судових рішень і виключає можливість повторного розгляду справи лише з метою досягнення іншого результату судового розгляду.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи за участю тих самих осіб, якщо інше не встановлено законом.

Отже, процесуальний закон не допускає повторного доказування обставин, які вже були встановлені судом, а також повторної оцінки доказів лише з мотивів незгоди сторони із прийнятим судовим рішенням.

У даному випадку позивач фактично просить суд повторно встановити обставини щодо вартості спірного майна, визначити інший склад спільного майна подружжя, інший склад спадкового майна, інший спосіб поділу домоволодіння та інший розмір компенсації, тобто фактично переглянути висновки суду, викладені у рішенні, що набрало законної сили.

Отже, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не спрямовані на захист нового порушеного, невизнаного чи оспорюваного цивільного права або інтересу позивача, а фактично мають на меті перегляд правових висновків, викладених у рішенні суду у справі № 369/2079/16-ц, яке набрало законної сили. Такий перегляд не може бути здійснений шляхом пред`явлення нового позову, оскільки процесуальним законом передбачено виключні процедури перегляду судових рішень — апеляційне та касаційне оскарження, а також перегляд за нововиявленими чи виключними обставинами. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, який не відповідає характеру спірних правовідносин та не може призвести до відновлення його прав, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якого суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, та враховує, згідно що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Керуючись ст.ст. 328, 392,1241, 1261, 1267,1268,1278 ЦК України, ст.ст. 12,13, 81,141, 210, 247, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування, виділ нерухомого майна та встановлення межі земельної частки залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справ, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ