Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №369/15499/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15499/25

Провадження № 2/369/5839/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/15499/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "САЛАМАНДРА" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "САЛАМАНДРА" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 06 листопада 2024 року завдано значної майнової шкоди його транспортному засобу Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2025 року у справі № 369/20581/24, ОСОБА_2 , визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З метою усунення пошкоджень та проведення ремонту транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , позивач звернувся до станції технічного обслуговування Аutо-Маstеr/ФОП ОСОБА_3 . Вартість послуг з ремонту автомобіля складає 199 470,00 грн. Розрахунок за надані послуги Позивач здійснив за рахунок власних коштів.

У той же час, з метою відшкодування завданої майнової шкоди, позивач звернувся до страхової компанії відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», яке 24 червня 2025 року виплатило позивачу страхове відшкодування за пошкодження транспортного засобу у розмірі 100 448,68 грн.

Разом з цим, після ДТП автомобіль Позивача Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , був евакуйований за допомогою евакуатора вартість послуг якого складає 5 188,00 грн. Розрахунок за надані послуги Позивач здійснив за рахунок власних коштів.

Також, як зазначає позивач, під час ДТП було завдано шкоду здоров`ю його сина - ОСОБА_4 , 2018 року народження (який під час ДТП знаходився в автомобілі) у зв`язку з чим Позивач вимушений був звернутись до лікаря з метою проведення його огляду та обстеження. Вартість медичних послуг складає 1 450,00 грн. Розрахунок за надані медичні послуги Позивач здійснив за рахунок власних коштів.

Крім того, у зв`язку з пошкодженням автомобіля та неможливістю певний час використовувати його за призначенням, позивач зазнав моральних страждань. Так, впродовж часу, необхідного для ремонту автомобіля, позивач не міг використовувати транспортний засіб, вчасно дістатися до роботи з дружиною, відвозити та привозити сина з навчання. Вказане призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, додаткового витрачання коштів, хвилювання, стресу, негативного психоемоційного стану та пошуку грошових коштів на ремонт пошкодженого автомобіля.

На підставі викладеного, позивач звертається до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 115 659,32 грн, з яких: 99 021,32 - відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП; 5 188,00 грн - витрати на послуги евакуатора; 1 450,00 грн – витрати на проведення огляду та обстеження сина у лікаря; 10 000,00 грн - відшкодування моральної шкоди. Судові витрати просив покласти на ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2025 року, справу передано судді Скрипник О.Г.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 936 від 04 листопада 2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2025 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.43, 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2025 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Третя особа на адресу суду пояснень на позовну заяву не подала, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримала. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 06 листопада 2024 року о 18 год. 00 хв. вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме: керуючи транспортним засобом YAMAHA, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Одеській с. Крюківщини Бучанського району Київської області не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN, д.н.з. НОМЕР_3 . Після чого мотоцикл контактував з автомобілем ROVER250, д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок зіткнення указаних автомобілів пошкоджено автомобіль KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_5 , що призвело до матеріальних збитків.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2025 року у справі № 369/20581/24, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова набрала законної сили 28 січня 2025 року.

Відповідно до з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до Звіту № 153/11-24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 01 грудня 2024 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 916/21 від 20 грудня 2021 року), 06 листопада 2024 року проведена оцінка транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , та встановлено, що вартість відновлювального ремонту становить 387 338,61 грн., а вартість матеріального збитку складає 158 960,89 грн.

Відповідно до копії акту № ФО-К-816568 від 25 грудня 2024 року, автосервісом Аutо-Маstеr та ФОП ОСОБА_3 було здійснено ремонтні роботи та поставлено запасні частини та матеріали на загальну суму 199 470,00 грн.

На підставі заяви ОСОБА_1 страховиком винуватця ДТП – ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» здійснено розрахунок страхового відшкодування до страхового акту № 0054260.11.24/1 та погоджено розмір страхового відшкодування у сумі 100 448,68 грн.

З інформації про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 за період з 01 червня 2025 року по 25 червня 2025 року вбачається, що 24 червня 2025 року ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 100 448,68 грн.

Будь-яких доказів відшкодування позивачу завданої шкоди відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

01 січня 2025 року вступив у дію новий Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX (далі Закон №3720-I).

Відповідно до підп. 14 п. 3 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону № 3720-IX встановлено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).

А відтак, суд зазначає, що при вирішенні даного позову по суті застосуванню підлягають положення Закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 1961-IV в реакції від 01.07.2024 року зі змінами до 01.01.2025 року, далі - Закон № 1961-IV).

Так, цей Закон № 1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 зазначеного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу YAMAHA, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА», відповідно до полісу № 220895525 від 13 травня 2024 року, з лімітом відповідальності Страховика за шкоду завдану майну у розмірі 160 000,00 грн. та франшизою у розмірі 3 200,00 грн.

24 червня 2025 року ПрАТ «СК «САЛАМАНДРА» було виплачено ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 100 448,68 грн.

Відповідно до копії акту № ФО-К-816568 від 25 грудня 2024 року, автосервісом Аutо-Маstеr та ФОП ОСОБА_3 було здійснено ремонтні роботи та поставлено запасні частини та матеріали на загальну суму 199 470,00 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту (199 470,00 грн.) та страховою виплатою (100 448,68 грн.) у розмірі 99 021,32 грн. (199 470,00 – 100 448,68 = 99 021,32).

Вимога позивача про стягнення витрат, пов`язаних з евакуацією автомобіля у розмірі 5 188,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним вказаних витрат. У наданій позивачем платіжній інструкції № 0.0.4015349224.1 від 18 листопада 2024 року платником є ОСОБА_6 , а з призначення платежу у вказаній платіжній інструкції неможливо встановити за які послуги було сплачено грошові кошти.

Щодо стягнення витрат на огляд та лікування сина, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів перебування дитини позивача у транспортному засобі, а також отримання ним будь-якого характеру тілесних ушкоджень внаслідок ДТП.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої і душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна (п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 вказаної Постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, в результаті протиправних дій відповідача було спричинено пошкодження майна позивача, що вплинуло на якість його повсякденного життя та спричинило душевні страждання.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин, встановлених під час судового розгляду, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2 000,00 грн., завданої останньому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки такий розмір моральної шкоди відповідає ступеню перенесених ним страждань внаслідок пошкодження його транспортного засобу, при визначенні якої враховувались вимоги розумності та справедливості.

Суд враховує, що практикою Європейського Суду з прав людини визнано презумпцію моральної шкоди, що полягає у тому, що у разі порушення майнових або немайнових прав середня нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина відчуває страждання (моральну шкоду), однак у цій справі позивачем не надано жодного доказу в частині обґрунтування суми відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок у сукупності, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 178, 247, 258-259, 264-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "САЛАМАНДРА" про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 99 021 (дев`яносто дев`ять тисяч двадцять одна) грн. 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 057 (одна тисяча п`ятдесят сім) грн. 38 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Інформація про третю особу: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «САЛАМАНДРА», код ЄДРПОУ: 21870998, адреса: 36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА