Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №369/5798/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5798/25

Провадження № 2/369/3561/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.09.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту 500822026 відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА- БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 29 978,35 грн строк кредиту 60 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23.00%.

Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 29 978,35 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості станом на 20.09.2021 загальний розмір заборгованості становив 34906,35 грн., яка складалась з тіла кредиту в розмірі 27 348,38 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом 7557,97 грн.

20.09.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідач. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором 500822026 від 25.09.2019 року.

Так як відповідач не виконала власні зобов`язання за договором та грошові кошти не повертає, позивач для захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом.

У зв`язку із викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 34906,35 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.05.2025 відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Надав суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином. Відповідач повідомлена про дату та час судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі рішення.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 25.09.2019 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 500822026, відповідно до умов якого позичальнику передбачено надання кредиту в сумі 29 978,35 грн строком на 60 місяців на споживчі потреби зі ставкою 23,00 % річних.

Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. АТ «АЛЬФА-БАНК» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 29 978,35 грн., в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.

20.09.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідач. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором 500822026 від 25.09.2019 року.

На підтвердження вказаних обставин позивач надає до матеріалів справи Розрахунок заборгованості станом на 20.09.2021, відповідно до якого загальна сума заборгованості становить 34906,35 грн.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України за договором позики передбачено повернення боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася і належних йому відсотків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отже, для виникнення у позичальника обов`язку з повернення кредиту має бути встановлено факт виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копії документів щодо укладення кредитного договору, графік платежів, паспорт споживчого кредиту, документи щодо внесення змін до кредитного договору, договір факторингу та документи на підтвердження переходу права вимоги, виписку по рахунку відповідача, а також розрахунок заборгованості.

Разом з тим, згідно з умовами укладеної між сторонами оферти способом видачі кредиту визначено переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 . Однак належних та допустимих доказів здійснення такого переказу позивачем суду не надано.

Зокрема, з наданої позивачем виписки не вбачається зарахування на зазначений рахунок кредитних коштів у розмірі 29 978,35 грн, відповідно до погодженого сторонами способу його надання, а також не дає можливості встановити рух коштів за відповідним кредитним зобов`язанням, на підставі якого позивачем визначено заявлену до стягнення заборгованість.

Сам по собі факт укладення кредитного договору не свідчить про фактичне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання позичальнику грошових коштів. Водночас зміст умов оферти щодо визначеного сторонами способу видачі кредиту передбачає можливість перевірки факту його надання шляхом встановлення відповідної операції з переказу коштів на визначений у договорі рахунок, однак таких доказів позивачем суду не надано.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості також сам по собі не є достатнім доказом фактичного надання кредитних коштів та наявності заборгованості у визначеному позивачем розмірі, оскільки є складеним позивачем одностороннім документом та не підтверджує зазначених у ньому операцій іншими належними первинними документами.

За таких обставин, за відсутності належних та достатніх доказів фактичного перерахування відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі та їх руху за відповідним рахунком, суд позбавлений можливості перевірити факт виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту, а також обґрунтованість визначеного ним розміру заборгованості та правильність проведеного розрахунку.

Вивчивши наявні у справі письмові докази суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт видачі відповідачу кредитних коштів, зокрема доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості.

Розрахунок заборгованості, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним, допустимим та достатнім доказом наявності та розміру заборгованості, адже будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано, і нічим іншим не підтверджується. При цьому, його правильність з наданого Розрахунку неможливо перевірити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема факт фактичного надання відповідачу кредитних коштів у заявленому розмірі, а тому підстави для стягнення з відповідача заявленої заборгованості відсутні.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором через їх недоведеність та необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК