Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №362/6606/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6606/25

Провадження № 2/362/1782/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Рицької Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

26.08.2025 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд змінити спосіб стягнення аліментів на утримання їх дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлений рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.11.2024 р. у справі № 362/5214/24, з однієї четвертої частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму у розмірі 10 000,00 грн. з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .Заявлені вимоги мотивує тим, що вона разом з дитиною проживає у США, де зареєструвала шлюб з громадянином Сполучених Штатів, який утримує родину, оскільки розмір отримуваних позивачкою аліментів є замалим для належного проживання дитини, просить змінити стягнення у часті від заробітку на сталу грошову суму 10000,00 грн. щомісячно. При цьому зазначає, що відповідач є військовослужбовцем, має сталий заробіток, на утриманні інших малолітніх чи непрацездатних осіб немає, а тому спроможній сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі.

Позивач у відповіді на відзив та запереченні позов підтримала.

Відповідач позов не визнав, вказуючи на те, що є військовослужбовцем, а тому розмір аліментів напрямку залежить від розміру грошового забезпечення військовослужбовців, окрім того має на утриманні хвору матір–інваліда другої групи довічно та батька–пенсіонера, а тому вважає позов безпідставним.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, прийшов до наступного висновку.

Судом достовірно встановлено та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доведенню, що 26.11.2024 р. рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/5214/24, провадження № 2/362/2517/24, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї четвертої частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та, не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 29 липня 2024 р. до 30 грудня 2038 р.

Відповідно до довідки вих. № 1288/179/1/1/86/3990/пс від 13.12.2024 р. військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом у військовій частині НОМЕР_1 з 02.12.2024 р. (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2024 № 353).

Відповідно до довідки вих. № 350/208/184/59/72/пс від 24.02.2026 р. військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 дійсно служить у військовій частині НОМЕР_2 , розмір нарахованого грошового забезпечення за період з березня 2025 до січня 2026 р. склав 210947,66 грн., з яких 45721,50 грн. – аліменти.

З огляду відомостей № 174 від 25.02.2026 р. про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0526726 від 22.06.2016 р., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має другу групу інвалідності довічно.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 23.03.2021 р. є пенсіонером за віком.

Згідно довідки від 26.02.2026 р. депутата Васильківської міської ради, ОСОБА_2 проживає разом з батьками пенсіонерами, які знаходяться на його утриманні. Мати ОСОБА_5 інвалід ІІ групи.

Відповідно до свідоцтва про дозвіл на шлюб, 13.09.2024 р. зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Додані до справи замовлення товарів не є доказами покращення або погіршення матеріального стану відповідача чи позивача, а тому судом не досліджуються.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (стаття 27 Конвенції ООН про права дитини).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України)).

Утримувати дитину батьки зобов`язані до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками цього обов`язку визначаються за домовленістю між ними. (статті 180 - 181 СК України).

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України). Також відповідно до статті 186 СК України платник аліментів може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів у разі нецільового витрачання аліментів.

Окрім зміни розміру, законодавство допускає зміну способу стягнення коштів. Так, згідно зі статтею 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Звертаємо увагу, що право на звернення до суду стосовно зміни розміру аліментів належить обом сторонам аліментного зобов`язання, тоді як право ініціювати зміну способу їх стягнення закон надає виключно одержувачу.

У Постанові від 19.02.2025 у справі № 367/10126/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що «з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі") (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги розмір грошового забезпечення відповідача, наявність у нього на утриманні батьків – інваліда та пенсіонера; відсутність доказів наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; відсутність доказів погіршення стану здоров`я та матеріального становища дитини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заявлені позивачкою обставини щодо проживання в США та понесення витрат її чоловіком на утримання дитини від першого шлюбу не є підставою для зміни способу стягнення аліментів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 223, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко