Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №560/21163/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/21163/25

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

24 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Ковальчук О.К. у м. Хмельницькому) від 21 квітня 2026 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку із тим, що на момент звернення до суду податковий борг відповідачки становив 1228,11 гривень, тобто є меншим за сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України підстави для звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення такого податкового боргу відсутні.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/551/25 стягнуто з ОСОБА_2 податковий борг в сумі 3900 гривень. На підставі наведеного відповідачці також нарахована пеня в розмірі 1228,11 гривень, що слугувало підставою звернення до суду з позовною заявою про стягнення пені, яка і є предметом розгляду у цій справі.

Таким чином, апелянт зазначає, що суд фактично ототожнив предмет позову із окремою частиною податкового боргу, що є юридично помилковим. Предметом спору у даній категорії справ є стягнення податкового боргу як єдиного публічно-правового зобов`язання, а не окремих його складових, оскільки, на переконання представника позивача, такий підхід суперечить правовій природі податкового боргу, визначеній приписами Податкового кодексу України.

04 червня 2026 року представником апелянта подано до апеляційного суду клопотання, у якому просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовну заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без розгляду. У такому клопотанні йдеться про те, що станом на 04 червня 2026 року ОСОБА_1 самостійно сплатила податковий борг в сумі 1228 гривень.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/551/25 стягнуто з ОСОБА_2 податковий борг в сумі 3900 гривень.

Відповідно до інформації про наявність/відсутність заборгованості з єдиного соціального внеску/податкового боргу у платника по Україні станом на 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 нараховано пеню в сумі 1228,11 гривень.

26 квітня 2023 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано податкову вимогу № 0004261-1303-2201, яку направлено на адресу відповідачки.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1 статті 19-1 ПК України позивач здійснює погашення податкового боргу, стягнення недоїмки із сплати єдиного внеску та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 59.1 статті 59 ПК України заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Податковий борг відповідача з урахуванням часткової сплати підтверджується карткою платника податків, розрахунком суми заборгованості, однак для його стягнення контролюючому органу потрібно дотриматися вимог ПК України, який також визначає випадки, порядок та розміри стягнення податкового боргу.

Приписи пункту 59.1 статті 59 ПК України обмежують право податкового органу на застосування заходів, спрямованих на погашення (стягнення) податкового боргу, якщо його розмір не перевищує 180 неоподатковуваних доходів громадян (тобто 3060 гривень (180 х 17 гривень).

Таким чином, оскільки контролюючий орган звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 1228,11 гривень, що становить менше 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вжиття податковим органом заходів щодо стягнення податкового боргу не узгоджується з приписами ПК України.

Щодо тверджень апелянта про сплату відповідачем податкового боргу та наявності у зв`язку із цим підстав для скасування винесеного судом першої інстанції рішення та залишення позову без розгляду, то колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У пункті 5 частини 1, частині 2 статті 240 КАС України закріплено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.

Заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Главою 6 КАС України регламентовано розгляд справи по суті, який розпочинається з відкриття судового засідання та завершується ухваленням судом першої інстанції рішення за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм надає підстави стверджувати, що процесуальним законом чітко визначено, до якого саме часу позивач може реалізувати надане йому право на звернення із заявою про залишення його позову без розгляду, а саме до початку судом першої інстанції розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий підхід викладено в постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 815/2362/17 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 805/556/17-а.

Таким чином, на стадії апеляційного розгляду скасування постанови чи ухвали суду першої інстанції і ухвалення рішення про залишення позовної заяви без розгляду можливе у випадку, коли позивач під час підготовчого провадження чи судового розгляду подав клопотання про залишення позову без розгляду, а суд з певних причин його не розглянув.

У справі, що розглядається, позивач з часу відкриття провадження у справі й до постановлення рішення судом першої інстанції по суті спору заяву про залишення позову без розгляду не подавав.

Натомість, після постановлення судом першої рішення по суті спору подав апеляційну скаргу, а потім – клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, заява про залишення позову без розгляду подана позивачем на стадії апеляційного провадження, тобто після завершення процесуальної стадії, на якій згідно з частиною 2 статті 240 КАС України допускається звернення з такою заявою.

З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 44, 139, 240, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.