Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №320/14676/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/14676/25 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТК ЕЛЕКТРО-АКТИВ" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕТК ЕЛЕКТРО-АКТИВ" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України , у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення комісії відповідача 1 з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.09.2024 № 11746013/38205936 про відмову в реєстрації податкової накладної № 43 від 30.07.2024, а також зобов`язати відповідача 2 зареєструвати цю податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її первинного подання на реєстрацію – 16.08.2024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено: визнано протиправним і скасовано рішення від 09.09.2024 № 11746013/38205936 та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 43 від 30.07.2024 датою її первинного подання на реєстрацію – 16.08.2024.

Суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не визначив конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про її реєстрацію, а в рішенні про відмову не зазначив, яких саме документів не надано, тоді як подані позивачем документи підтверджують здійснення господарської операції, за якою складено податкову накладну.

Не погоджуючись із цим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, а розгляд справи здійснювати за участю його представника.

В апеляційній скарзі відповідач 1 посилається на те, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, не дослідив і не врахував наданих доказів. Апелянт зазначає, що позивач не подав комісії вичерпного переліку документів відповідно до пункту 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі – Порядок № 520), і всіх первинних документів, які б підтверджували реальність господарської операції, тоді як визначити перелік документів, достатніх для реєстрації податкової накладної, і подати їх, на думку апелянта, зобов`язаний сам платник. Апелянт посилається на висновки Верховного Суду щодо реальності господарських операцій як умови формування податкового кредиту та витрат, викладені в постановах від 20.08.2020 у справі № 826/5743/14, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16, від 24.03.2020 у справі № 260/410/19 та від 03.03.2020 у справі № 140/2715/18. Апелянт також вказує, що реєстрацію податкової накладної зупинено в межах чинного законодавства, оскільки операція відповідала пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Крім того, апелянт вважає, що позивач не скористався правом подати додаткові пояснення та документи на повідомлення комісії про необхідність їх надання (далі – Повідомлення), і це, на його думку, з урахуванням постанови Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23 є самостійною підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

Апелянт наголошує на порушенні принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, оскільки, на його думку, суд першої інстанції оцінював обставини і документи, яких комісія не досліджувала, і фактично перебрав на себе функції контролюючого органу; на підтвердження цього апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18. Водночас апелянт вважає, що зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Клопотання апелянта про розгляд справи за участю його представника колегія суддів відхиляє, оскільки підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження є пункт 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування якого не залежить від наявності клопотань учасників справи, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Позивач зазначає, що податкову накладну складено за фактом надходження попередньої оплати, яку він підтвердив поданою комісії платіжною інструкцією, а також видатковою і товарно-транспортною накладними та документами щодо придбання товару. На думку позивача, квитанція про зупинення реєстрації не визначала документів, необхідних для реєстрації, що саме по собі зумовлює протиправність рішення про відмову, а Повідомлення витребувало лише документи щодо наявності основних засобів, які не стосуються правильності складення податкової накладної. Позивач також вказує, що рішення про відмову не містить конкретних підстав, а подання додаткових пояснень і документів є правом платника, нереалізація якого, на його думку, не може мати наслідком відмову в реєстрації. Крім того, позивач вважає, що право платника доводити свою позицію в суді не обмежене документами, поданими контролюючому органу, а зобов`язання зареєструвати податкову накладну не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки внесення відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних на підставі рішення суду здійснюється без перевірки на наявність підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як встановлено з матеріалів справи, 30.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРАСА" платіжною інструкцією № 2588 перерахувало позивачу 198 224,99 грн, у тому числі податок на додану вартість 33 037,50 грн, з посиланням у призначенні платежу на рахунок № 500 від 18.07.2024.

Того ж дня позивач поставив цьому покупцю товар за видатковою накладною № 291 від 30.07.2024; перевезення товару оформлено товарно-транспортною накладною № Р291 від 30.07.2024.

На суму цих коштів позивач склав податкову накладну № 43 від 30.07.2024 на загальну суму 198 224,99 грн, у тому числі податок на додану вартість 33 037,50 грн, і 16.08.2024 подав її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Квитанцією від 16.08.2024 № 9238028429 реєстрацію податкової накладної зупинено з підстави відповідності операції пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, визначених додатком 3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі – Порядок № 1165): обсяг постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 7318 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару та обсягу його постачання. У квитанції наведено розраховані показники ("D" = .9397%, "Pпоточ" = 0) і запропоновано надати пояснення та копії документів.

25.08.2024 позивач подав контролюючому органу повідомлення № 1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, з поясненнями від 23.08.2024 та копіями документів щодо операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРАСА" і щодо придбання товару. Суд першої інстанції встановив, що серед поданих документів були рахунок № 500, платіжна інструкція № 2588 від 30.07.2024, видаткова накладна № 291 та товарно-транспортна накладна № Р291 від 30.07.2024; апелянт цієї обставини не спростовує.

Повідомленням від 30.08.2024 № 11713950/38205936 комісія запропонувала позивачу надати документальне підтвердження наявності у власності/оренді основних засобів (договори/акти прийому-передачі/акти наданих послуг/розрахункові документи/виписки банку/тощо) і зазначила, що звіт за формою 20-ОПП не подано. Такий зміст Повідомлення встановив суд першої інстанції, і його відтворив в апеляційній скарзі сам апелянт.

Додаткових пояснень і документів на Повідомлення позивач не подав.

Рішенням від 09.09.2024 № 11746013/38205936 комісія відповідача 1 відмовила в реєстрації податкової накладної № 43 від 30.07.2024 з підстави ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, при отриманні Повідомлення. У графі "Додаткова інформація" зазначено, що платник податку не скористався правом та не подав до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі … та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню …

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520 (тут і далі – в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з абзацами першим, другим і четвертим пункту 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, … надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), … з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування.

Абзацом шостим пункту 9 Порядку № 520 передбачено, що платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 9 Порядку № 520 якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Квитанція від 16.08.2024 № 9238028429 містить усі відомості, яких вимагає пункт 11 Порядку № 1165: номер і дату податкової накладної, критерій ризиковості здійснення операцій з розрахованими показниками та пропозицію надати пояснення і копії документів.

Отже, доводи апелянта про зупинення реєстрації податкової накладної в межах чинного законодавства відповідають змісту квитанції, а висновок суду першої інстанції про невизначення контролюючим органом конкретного критерію ризиковості цьому змістові не відповідає.

Однак ця обставина на результат вирішення спору не впливає. Предметом спору є рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, а не зупинення її реєстрації, і правомірність такого рішення визначається підставою, з якої його прийнято.

Водночас колегія суддів не погоджується з доводом позивача про те, що відсутність у квитанції переліку документів сама по собі зумовлює протиправність рішення про відмову. Після набрання 08.03.2023 чинності змінами до Порядку № 520 конкретний перелік документів, яких комісії недостатньо, визначається в Повідомленні.

У постанові від 29.07.2025 у справі № 140/1998/24 Верховний Суд, погодившись із висновком, викладеним у постанові від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23, зазначив: "якщо за результатами розгляду письмових пояснень та копій документів, наданих платником податків внаслідок отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, комісія регіонального рівня дійде висновку, що таких пояснень і документів недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, вона направляє платнику податків Повідомлення, в якому зазначає конкретний перелік документів та інформації, які слід надати".

А отже, висновки Верховного Суду щодо обов`язку контролюючого органу конкретизувати перелік документів у квитанції, на які послалися суд першої інстанції та позивач (зокрема, постанови від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18), сформовані в правовідносинах, що виникли до 08.03.2023, коли механізму Повідомлення не існувало, і до спірних правовідносин не застосовуються.

Разом з тим запровадження стадії Повідомлення не змінило предмета процедури розгляду пояснень і документів платника.

У постанові від 16.07.2026 у справі № 500/6492/25 Верховний Суд зазначив: "процедура, передбачена пунктом 201.16 статті 201 ПК України, спрямована на вирішення питання про наявність чи відсутність достатнього документального підтвердження інформації, зазначеної у конкретній податковій накладній. Внесення змін до Порядку №520, що набрали чинності з 08 березня 2023 року, якими було передбачено можливість направлення платнику повідомлення про необхідність подання додаткових пояснень та документів, не змінило предмета цієї процедури. Такі зміни стосувалися виключно процесуального механізму її реалізації та розширили можливості комісії щодо отримання від платника додаткових документів".

У постанові від 16.07.2026 у справі № 500/6492/25 Верховний Суд також зазначив: "за змістом пунктів 4, 5, 9 та 10 Порядку № 520 предметом розгляду комісії регіонального рівня є не формальна повнота переліку витребуваних документів як така, а наявність достатнього документального підтвердження інформації, зазначеної у конкретній податковій накладній. Тому факт часткового ненадання документів, зазначених у повідомленні комісії, підлягає оцінці не ізольовано, а у взаємозв`язку зі змістом господарської операції та сукупністю документів, фактично поданих платником податку. Інакше передбачена пунктом 10 Порядку № 520 підстава для відмови набувала б суто формального характеру та застосовувалася б незалежно від того, чи підтверджують уже подані документи інформацію, відображену у податковій накладній".

Щодо документів, які характеризують ресурси платника, у постанові від 16.07.2026 у справі № 500/6492/25 Верховний Суд зазначив: "ненадання таких документів саме по собі не спростовує документів, якими підтверджені придбання товару, його постачання, транспортування та розрахунки між сторонами, і не дає підстав автоматично вважати непідтвердженою інформацію, зазначену у податковій накладній. Особливо це стосується документів, які характеризують діяльність платника загалом, а не безпосередньо подію, за якою складено конкретну податкову накладну".

Податкову накладну № 43 від 30.07.2024 позивач склав на суму коштів, що надійшли від покупця 30.07.2024. Саме з цією подією підпункт "а" пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України пов`язує виникнення податкового зобов`язання і обов`язок скласти податкову накладну.

Інформацію, зазначену в податковій накладній № 43, – дату, сторони операції, суму коштів і суму податку на додану вартість – підтверджує платіжна інструкція № 2588 від 30.07.2024, яку позивач подав комісії 25.08.2024. У призначенні платежу є посилання на рахунок № 500 від 18.07.2024, виставлений за замовленням покупця № 500, а поставку товару за цим замовленням того ж дня оформлено видатковою накладною № 291 і товарно-транспортною накладною № Р291 від 30.07.2024, які позивач також подав комісії.

Повідомлення від 30.08.2024 не містило вимоги подати документи щодо цієї операції і не вказувало на недоліки поданих 25.08.2024 документів. Комісія витребувала лише документи про наявність у позивача основних засобів у власності чи оренді та зазначила про неподання звіту за формою 20-ОПП.

Наявність у платника основних засобів не належить до обов`язкових реквізитів податкової накладної, визначених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, і не є обставиною, з якою пункт 187.1 статті 187 цього Кодексу пов`язує виникнення податкового зобов`язання. Документи про основні засоби характеризують матеріально-технічні ресурси позивача загалом, а не подію, за якою складено податкову накладну № 43.

Рішення від 09.09.2024 комісія прийняла виключно з підстави неподання документів, витребуваних Повідомленням, не оцінивши, чи підтверджують подані 25.08.2024 документи інформацію, зазначену в податковій накладній, і не встановивши в них жодних недоліків.

Отже, підставу для відмови, передбачену пунктом 10 Порядку № 520, комісія застосувала формально, без зв`язку зі змістом операції та сукупністю документів, фактично поданих позивачем.

Доводи позивача про те, що подані комісії документи підтверджують подію, за якою складено податкову накладну, а витребувані Повідомленням документи її не стосуються, знайшли підтвердження.

А отже, рішення від 09.09.2024 № 11746013/38205936 не відповідає пунктам 4, 9 і 10 Порядку № 520 у їх тлумаченні Верховним Судом і є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ні в спірному рішенні, ні в апеляційній скарзі відповідач 1 не зазначив, які саме документи на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній № 43, позивач не подав або які з поданих документів складено з порушенням законодавства.

Таким чином, відповідач 1 правомірності рішення від 09.09.2024 не довів.

Доводи апелянта про неподання позивачем вичерпного переліку документів відповідно до пункту 5 Порядку № 520 та про обов`язок платника самостійно визначити і подати всі документи, достатні для реєстрації податкової накладної, не відповідають змісту цього Порядку.

У постанові від 16.07.2026 у справі № 500/6492/25 Верховний Суд зазначив: "Пункт 5 цього Порядку містить перелік документів, які платник може подати з урахуванням змісту конкретної операції, а не встановлює безумовного обов`язку подати всі перелічені у ньому або додатково витребувані контролюючим органом документи незалежно від їх значення для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній".

Документи, що підтверджують подію, за якою складено податкову накладну № 43, позивач комісії подав, а інших документів щодо цієї операції комісія в Повідомленні не витребовувала.

Доводи апелянта про недоведеність реальності господарської операції виходять за межі процедури, в якій прийнято спірне рішення.

У постанові від 16.07.2026 у справі № 500/6492/25 Верховний Суд зазначив: "процедура, передбачена пунктом 201.16 статті 201 ПК України, не призначена для встановлення реальності господарської операції у тому обсязі, який властивий документальній податковій перевірці".

Постанови Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 826/5743/14, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16, від 24.03.2020 у справі № 260/410/19 та від 03.03.2020 у справі № 140/2715/18, на які посилається апелянт, ухвалені у спорах щодо права платника на формування податкового кредиту і витрат, в яких реальність господарських операцій входить до предмета доказування. Правовідносини в цих справах не є подібними до спірних, а тому висновки, викладені в зазначених постановах, до цієї справи не застосовуються.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23 висновку про протиправність спірного рішення не спростовує.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У подальшій практиці Верховний Суд конкретизував наслідки неподання платником документів, витребуваних Повідомленням. Оцінюючи попередні висновки щодо права комісії направляти платнику Повідомлення і враховувати реакцію платника на нього, у постанові від 16.07.2026 у справі № 500/6492/25 Верховний Суд зазначив: "ці висновки не встановлюють правила, за яким часткове ненадання будь-якого з витребуваних документів звільняє комісію та суд від оцінки документів, фактично поданих на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній".

У постанові від 06.08.2026 у справі № 320/22934/23, скасовуючи постанову апеляційного суду, якою неподання платником витребуваних Повідомленням первинних документів щодо постачання і транспортування товару визнано самостійною і достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, Верховний Суд зазначив: "суди попередніх інстанцій не перевірили наявності документального підтвердження саме тих обставин, з якими пункт 187.1 статті 187 ПК України пов`язує виникнення податкового зобов`язання та обов`язок скласти податкову накладну, та не встановили, чи надані позивачем документи складені з дотриманням вимог законодавства були достатніми для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Так само в постанові від 31.07.2026 у справі № 380/2137/25 Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, якою ігнорування платником пропозиції, викладеної в повідомленні комісії, визнано самостійною підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, і залишив у силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

У цій справі Повідомлення витребувало документи, які з подією, за якою складено податкову накладну, безпосередньо не пов`язані, тоді як у справі № 320/22934/23 Верховний Суд вимагав перевірити документальне підтвердження такої події навіть за неподання витребуваних первинних документів щодо постачання і транспортування товару.

А отже, сам факт неподання позивачем додаткових документів на Повідомлення від 30.08.2024 достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної № 43 не є.

Доводи апелянта про порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи на правильність вирішення спору не впливають.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові від 29.07.2025 у справі № 140/1998/24 Верховний Суд зазначив: "ненадання контролюючому органу певних документів, які мають вплив на прийняття позитивного чи негативного рішення, і надання таких документів лише до суду не може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень і, як наслідок, його скасування".

Висновок колегії суддів про протиправність рішення від 09.09.2024 ґрунтується виключно на документах, які позивач подав комісії 25.08.2024.

Документи, які позивач подав до суду на підтвердження наявності в нього транспортного засобу, приміщення, працівника і придбання пального, на цей висновок не впливають і колегією суддів не враховуються. Оцінка цих обставин судом першої інстанції до неправильного вирішення спору не призвела.

Із цих самих мотивів колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що право платника доводити свою позицію в суді не обмежене документами, поданими контролюючому органу: для вирішення цього спору документи, не подані комісії, значення не мають.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 висновків колегії суддів не змінює, оскільки вони ґрунтуються на тих самих документах, які досліджувала комісія.

Колегія суддів не погоджується з доводом позивача про протиправність рішення від 09.09.2024 лише тому, що в ньому не наведено конкретних документів. Підставою рішення зазначено неподання додаткових пояснень і документів на Повідомлення, а перелік витребуваних документів визначено в самому Повідомленні.

Неподання платником документів на Повідомлення має правове значення, оскільки комісія вправі враховувати реакцію платника на Повідомлення (постанова Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 500/6492/25). Тому довід позивача про те, що нереалізація права на подання додаткових документів за жодних умов не може мати наслідком відмову в реєстрації, є необґрунтованим.

Протиправність рішення від 09.09.2024 зумовлена не формою його викладу і не природою права платника на подання додаткових документів, а тим, що комісія обмежилася фактом їх неподання і не оцінила документів, які підтверджують подію, за якою складено податкову накладну.

Доводи апелянта про втручання суду першої інстанції в дискреційні повноваження контролюючого органу є безпідставними.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Дискреція передбачає право органу обрати одне з кількох правомірних рішень. За встановленої протиправності відмови в реєстрації та відсутності законодавчих перешкод для реєстрації податкової накладної правомірним є лише один варіант поведінки контролюючого органу – зареєструвати її.

У постанові від 30.04.2026 у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив: "Враховуючи встановлену судами протиправність прийнятих відповідачем-1 рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутність законодавчо закріплених перешкод для їх реєстрації, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою їх подання на реєстрацію".

А отже, зобов`язавши Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 43 від 30.07.2024 датою її первинного подання на реєстрацію, суд першої інстанції обрав належний спосіб захисту, а доводи позивача в цій частині є обґрунтованими.

Доводи апелянта про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неналежне дослідження доказів не знайшли підтвердження. Обставини, що мають значення для вирішення спору, – зміст квитанції, Повідомлення, поданих комісії документів і підстава спірного рішення – встановлено на підставі наявних у справі доказів, а незгода апелянта з їх оцінкою сама по собі не свідчить про порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення від 09.09.2024 № 11746013/38205936 і про наявність підстав для зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 43 від 30.07.2024. Помилковість окремих мотивів суду першої інстанції щодо змісту квитанції про зупинення реєстрації до неправильного вирішення справи не призвела.

Прийнявши рішення від 09.09.2024, відповідач 1 порушив право позивача на реєстрацію податкової накладної № 43 від 30.07.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(Повний текст постанови суду виготовлено 24 вересня 2026 року)