Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №620/979/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/979/26 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чуприни О.В.,

суддів Попової О.Г., Говоруна О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мулик А.Б.,

представника позивача - Карпенка В.К.,

представника відповідача-1 - не з`явився,

представника відповідача-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі по тексту також - відповідач, військова частина), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 за №358 від 07.12.2024 в частині що стосується позивача, а саме: пункту 8 згідно витягу з наказу за №358 від 07.12.2024 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 за №78 від 19.03.2025 в частині, що стосується позивача, а саме: пункту 12 згідно витягу з наказу за №78 від 19.03.2025 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити облікові документи ОСОБА_1 по місцю прописки до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшої постановки на військовий облік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №620/2021/25 визнано протиправною та скасовано довідку Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2024 за №423-59 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2024 за №321 про призов ОСОБА_1 по мобілізації.

У зв`язку з наведеним підлягають скасуванню спірні накази про зарахування до та виключення зі списків особового складу (через самовільне залишення військової частини) оскільки такі перешкоджають постановці на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 за зареєстрованим місцем проживання.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 адміністративний позов задоволено повністю:

визнано протиправним та скасовано пункт 8 наказу Військової частини НОМЕР_1 №358 від 07.12.2024 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

визнано протиправним та скасовано пункт 12 наказу Військової частини НОМЕР_1 №78 від 19.03.2025 про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 направити облікові документи ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для подальшої постановки на військовий облік.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування наведеного вказує про таке: зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині військової частини, яке здійснюється на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Наголошує, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Судом першої інстанції не вирішено клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду; ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк звернення до суду із цими позовними вимогами.

ОСОБА_1 скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, котра надійшла 10.07.2026, у якому просив залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Від ІНФОРМАЦІЯ_6 на адресу суду відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 06.12.2024 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06.12.2024 за №321 "Про призов по мобілізації" ОСОБА_1 призвано по мобілізації та направлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2024 за №358 (по стройовій частині) відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за №69/2022 "Про загальну мобілізацію", позивача, призваного за мобілізацією, вважати таким, що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з 07.12.2024 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (пункту 8).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2025 за №78 військовослужбовця за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , який утримується в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі пункту 34 частини ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України за №280 від 15.09.2022, з 19.03.2025 виключено зі списків особового складу частини та направлено облікові документи до ІНФОРМАЦІЯ_7 , як такого, що самовільно залишив військову частину 08.12.2024.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №620/2021/25 визнано протиправною та скасовано довідку Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2024 за №423-59 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2024 за №321 про призов ОСОБА_1 по мобілізації.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з адміністративно-господарської частини) від 19.09.2025 за №226 скасовано пункт наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) за №321 від 06.12.2024 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині призову на військову службу ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений, зокрема, указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 з 5 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб; від 18.04.2022 №259/2022 з 5 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб та триває на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (надалі по тексту також - Закон №3543-XII).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону №3543-XII передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Частиною п`ятою статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі по тексту також - Закон №2232-XII).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до частини 14 статті 2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 4 Закону №2232-XII передбачено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до пункту 2 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (надалі по тексту також - Положення №1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону Зкону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 за №154 (надалі по тексту також - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: здійснюють формування команд поповнення та їх відправлення із збірних пунктів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки областей до військових частин.

Пунктом 30 розділу ІІ "Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України", затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280 (надалі по тексту також - Інструкція №280) передбачено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється, зокрема: зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

За пунктом 32 розділу ІІ Інструкції №280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Розділом ХІІ Інструкції №280 врегульовано особливості організації та ведення обліку особового складу в особливий період.

Для обліку особового складу в особливий період використовуються:

1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,- облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час;

2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП (пункт 1 розділу ХІІ Інструкції №280).

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.

Із сукупності встановлених обставин у взаємозв`язку з наведеним вище регулюванням у цій справі слідує, що початком проходження військової служби ОСОБА_2 вважався 06.12.2024 - день відправлення у військову частину з

ІНФОРМАЦІЯ_8 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2024 за №358 (по стройовій частині) позивач, призваний за мобілізацією, вважається таким, що прибув з ІНФОРМАЦІЯ_6 та з 07.12.2024 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (пункту 8).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2025 за №78 військовослужбовця за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , який утримується в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі пункту 34 частини ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України за №280 від 15.09.2022, з 19.03.2025 виключено зі списків особового складу частини та направлено облікові документи до ІНФОРМАЦІЯ_7 , як такого, що самовільно залишив військову частину 08.12.2024.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №620/2021/25 визнано протиправною та скасовано довідку Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2024 за №423-59 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2024 за №321 про призов ОСОБА_1 по мобілізації.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з адміністративно-господарської частини) від 19.09.2025 за №226 скасовано пункт наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) за №321 від 06.12.2024 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині призову на військову службу ОСОБА_1 .

Звідси, у розумінні частини 9 статті 1 та частини 2 статті 2 Закону №2232-XII ОСОБА_1 не належить до осіб, які проходять військову службу за призовом, а отже й не є військовослужбовцем.

Дійсно, на час прийняття спірного у цій справі наказу (від 17.12.2024) відповідач, згідно зазначених вище вимог норм матеріального права, був уповноважений на оформлення наказу про зарахування особового складу до списків військової частини, оскільки підставою для вказаного слугував поіменний список начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 за №МВ/5575 від 07.12.2024, до котрого належав ОСОБА_1 як військовослужбовець, призваний за мобілізацією.

Разом з тим, зі скасуванням пункту наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 за №321 від 06.12.2024 в частині призову на військову службу позивача, відпала передбачена Законом №2232-XII підстава уважати останнього таким, що може продовжувати перебувати у статусі військовослужбовця.

У цьому контексті не заслуговують на увагу доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 у частині незворотності процедури призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації як такої, що вже відбулася, й визнання котрої протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, адже обставини справи, котрі у ній склалися, не є подібними до цієї.

Зокрема, коментований висновок суду касаційної інстанції стосувався неможливості задоволення позовної вимоги про зобов`язання військової частини прийняти рішення про звільнення особи, оскільки таке не відповідало суті порушеного права позивача. Натомість у цій справі ОСОБА_1 такої не заявлялося, а судами належало дослідити можливість перебування позивача у чітко окресленому періоді у статусі військовослужбовця за відсутності підстав вважати такого належним до коментованої категорії осіб з підстав скасування наказу про призов на військову службу за мобілізацією.

Відповідно до пункту 34 розділу ІІ Інструкції №280 підставою для видання наказу по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та виключення зі списків особового складу військової частини військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу), які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством, військову службу яким призупинено та яких звільнено з посади, у разі, якщо військовослужбовець на момент отримання військовою частиною повідомлення про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань перебував на посаді, є наказ по особовому складу про призупинення їм військової служби. Зазначений наказ по особовому складу доводиться до військової частини не пізніше семи днів з дня видання наказу.

Підставою для виключення осіб, які проходять базову військову службу та які самовільно залишили військову частину, із списків особового складу військової частини наказами по стройовій частині є отримане командуванням військової частини повідомлення про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від органу досудового розслідування, прокуратури, суду, органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі - Військова служба правопорядку), у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням.

За змістом наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2025 за №78, яким ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та направлено облікові документи до ІНФОРМАЦІЯ_7 , як такого, що самовільно залишив військову частину 08.12.2024, військову службу призупинено з 14.02.2025 наказом командира НОМЕР_2 навчального танкового полку (по особовому складу) від 03.03.2025 за №42-РС.

З підстав, викладених вище, стосовно ОСОБА_1 , як особи, котра не є військовослужбовцем, не може бути призупинено проходження військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу частини.

Згідно частини 2 статті 14 Закону №2232-XII взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 06.12.2024 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Виходячи з листа ІНФОРМАЦІЯ_6 від 23.09.2025 за №80/1051, ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 та в ІНФОРМАЦІЯ_10 .

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів направлення військово-облікових документів до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 направити облікові документи ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшої постановки на військовий облік за місцем його проживання.

Оцінюючи доводи апелянта про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За визначенням, що міститься у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Ураховуючи, що військова служба є різновидом публічної служби, а спірні правовідносини виникли щодо прийняття позивача на публічну службу, а тому з огляду на частину п`яту статті 122 КАС України застосуванню у цій справі підлягає місячний строк для звернення до суду.

Суд зазначає, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Тобто, при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано десятиденний термін з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, зокрема шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання коментованої ухвали представником позивача, серед іншого, скеровано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 10.03.2026, де останній, поряд з іншим, посилався на обставини відсутності за місцезнаходженням Військової частини НОМЕР_1 з 07.12.2024; перебування в установах охорони здоров`я на стаціонарному лікуванні; неодноразове звернення з адвокатськими запитами до відповідачів з метою отримання інформації про зарахування та подальше виключення зі списків особового складу військової частини за наслідком прийняття рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №620/2021/25.

Проаналізувавши коментовані доводи та надані у їх підтвердження докази, ухвалою суду першої інстанції від 17.03.2026 поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду та відкрито провадження у цій справі.

Так, із вимогами про визнання протиправними та скасування наказів командира Військової частин від 07.12.2024 (про зарахування до списків особового складу) та від 19.03.2025 (про виключення зі списків особового складу) ОСОБА_1 звернувся до суду 28.01.2026.

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.03.2025 за №78 ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину 08.12.2024.

Водночас за долученими копіями, зокрема, виписного епікризу за №5702 КНП "Прилуцька центральна районна лікарня", позивач з 07.12.2024 по 20.12.2024 знаходився на обстеженні та лікуванні. Окрім цього, 29.01.2025 звернувся за консультацією лікаря-психіатра, про що свідчать наявні у матеріалах справи згоди на проведення психіатричного огляду та копія перебігу коментованої консультації.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №620/2021/25 визнано протиправною та скасовано довідку Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2024 за №423-59 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.12.2024 за №321 про призов ОСОБА_1 по мобілізації.

Оскільки відповіддю на адвокатський запит від 17.09.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 (листом від 29.09.2025) надано виключно копії оскаржуваних у цій справі наказів, представником позивача скеровано повторний запит від 13.10.2025, у якому, серед іншого, останній ставив питання про перелік документів, направлених до ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку із виключенням позивача зі списків особового складу. Відповіді на вказаний запит у матеріалах справи не міститься.

Поруч із цим, листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.12.2025 повідомлено про виконання коментованого рішення шляхом прийняття наказу за №226 від 19.09.2025 про скасування наказу за №321 від 06.12.2024 про призову на військову службу ОСОБА_1 .

На основі зазначеного колегія суддів уважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про доведення позивачем поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява №20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

За пунктом 4 частини 1 статті 317 Кодексу, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Колегія суддів зазначає про те, що суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про відсутність протиправної бездіяльності Міністерства оборони України щодо не призначення на відповідній посаді, не прийняття рішення про подальше службове використання позивача та не прийняття рішення про виплату грошового забезпечення за останньою займаною посадою до виведення в розпорядження до вирішення питання про призначення на посаді.

Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №620/979/26, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.

Повний текст постанови складено 24.09.2026.