Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №580/13449/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/13449/25 Головуючий у 1 інстанції - Бабич А.М.

Суддя - доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Уланського В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОРНІРС РС ФОРМ» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОРНІРС РС ФОРМ» до Головного управління ДПС України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Тім Центр" (11.12.2025 рішенням учасника позивача №3 затверджено нову редакцію його статуту та змінено назву на ТОВ «КОРНІРС РС ФОРМ») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2025 №17790/23-00-07-02-01,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2025 №17804/23-00-07-02-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2025 №17806/23-00-07-02-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2025 №17808/23-00-07-02-01;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.10.2025 №17811/23-00-07-02-01.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «КОРНІРС РС ФОРМ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований 15.01.2021, платник ПДВ з 01.02.2021. Зареєстровані види господарської діяльності: основний - « 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами» , інші:

« 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

68.31 Агентства нерухомості;

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування;

73.11 Рекламні агентства».

29.01.2025 відповідач видав наказ №252-п про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.01.2021 до 31.12.2024, у т.ч. правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Термін її проведення продовжувався та зупинявся. Направлення на перевірку та копії наказів вручені позивачу рекомендованим листом. Для податкової перевірки проведена інвентаризація товарів на складі на вимогу відповідача. Також відповідач надавав позивачу письмові запити від 11.08.2025, 13.08.2025 та 21.08.2025 про надання документів щодо правочинів з ТОВ «ЕКО», ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ «НОВУС Україна», ТОВ «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС», ТОВ «САН ВАН ПЕРСОНАЛ», на які отримав письмові відповіді позивача про те, що надані документи в оригіналах папок, а окремі запитувані документи не передбачені договорами про створення. Тому відповідач склав акти від 18.08.2025, 25.08.2025 про ненадання запитуваних документів.

У результаті відповідач склав акт від 01.09.2025 №13449/23-00-07-02-01/43907854 про результати вказаної перевірки (далі - Акт перевірки), у висновку якого вказав про виявлені порушення:

1) вимог п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), п.3.2, п.3.12 Наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності»; ст.1, ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88; 6 роз. III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289; п.19 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8106904 грн , у т.ч. за:

- 2021 рік на суму 1899655 грн;

- 2022 рік на суму 2091214 грн, з них за 1 квартал 2022 року на суму 694217 грн, півріччя 2022 року на суму 1114242 грн, З квартали 2022 року на суму 1613763 грн;

- 2023 рік на суму 1769914 грн, з них за 1 квартал 2023 року на суму 350642 грн, півріччя 2023 року на суму 804257 грн, З квартали 2023 року на суму 1311474 грн;

- 2024 рік на суму 2346121 грн 1 квартал 2024 року на суму 666206 грн, півріччя 2024 року на суму 1259620 грн, З квартали 2024 року на суму 1843718 грн;

2) вимог п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, у результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 9168552 грн, у т.ч. за квітень 2021 року на суму 8911 грн, за травень 2021 року на суму 51031грн , за червень 2021 року на суму 242525 грн, за липень 2021 року на суму 522445грн, за серпень 2021 року на суму 24707 грн, за вересень 2021 року на суму 2051 грн, за жовтень 2021 року на суму 79132 грн, за листопад 2021 року на суму 736918 грн, за грудень 2021 року на суму 424864 грн, за січень 2022 року на суму 13496 грн, за лютий 2022 року на суму 485378 грн, за березень 2022 року на суму 267090 грн, за квітень 2022 року на суму 131859 грн, за травень 2022 року на суму 163222 грн, за червень 2022 року на суму 167884 грн, за липень 2022 року на суму 15758 грн, за серпень 2022 року на суму 106970 грн, за вересень 2022 року на суму 93021 грн, за жовтень 2022 року на суму 86079 грн, за листопад 2022 року на суму 180009 грн, за грудень 2022 року на суму 617782 грн, за січень 2023 року на суму 47822 грн, за лютий 2023 року на суму 12940грн, за березень 2023 року на суму 294598 грн, за квітень 2023 року на суму 204916 грн, за травень 2023 року на суму 203790 грн, за червень 2023 року на суму 270689 грн, за липень 2023 року на суму 200949 грн, за серпень 2023 року на суму 180566 грн, за вересень 2023 року на суму 113681 грн, за жовтень 2023 року на суму 182010 грн, за листопад 2023 року на суму 195989 грн, за грудень 2023 року на суму 195212грн, за січень 2024 року на суму 170861 грн, за лютий 2024 року на суму 34724 грн, за березень 2024 року на суму 212384 грн, за квітень 2024 року на суму 183368 грн, за травень 2024 року на суму 75189 грн, за червень 2024 року на суму 556837 грн, за липень 2024 року на суму 214383 грн, за серпень 2024 року на суму 292203 грн, за вересень 2024 року на суму 31268 грн, за жовтень 2024 року на суму 402479 грн, за листопад 2024 року на суму 176886 грн, за грудень 2024 року на суму 293677 грн;

3) вимог п. 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, у результаті чого несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкові накладні (далі - ПН) та розрахунки коригування до ПН (далі - РК) з ПДВ у сумі 13956.16 грн, у т.ч.: в сумі 14656.92 грн до 15 календарних днів, в сумі 13,76 грн від 16 до 30 календарних днів, в сумі 687 грн від 31 до 60 календарних днів;

4) вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого не зареєстровано в ЄРПН ПН з ПДВ 336895,00грн щодо реалізації товарів неплатникам ПДВ;

5) вимог п.51.1 ст.51 та п. 176.2 «б» ст.176 ПК України, у результаті чого подано з неповними даними та помилками податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, (далі - ПДФО) а також сум нарахованого єдиного внеску за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки;

6) вимог пп.16.1.4 п.16.1 ст.16; п.38.1 ст.38; абз.2 п.57.1 ст.57; пп.168.1.1 та пп.168.1.5, ст.168. п.176.2«а» ст.176 ПК України, у результаті чого порушено граничні терміни сплати в бюджет ПДФО на суму 17389,70 грн, у т.ч за січень 2022 року в сумі 7189,03 грн, березень 2022 року в сумі 436,89 грн, квітень 2022 року в сумі 4699,89 грн, за червень 2022 року в сумі 5063,89грн;

7) вимог пп. 1.4 п.161 підрозд.Х розд. XX та підп. 16.1.4 п.16.1 ст.16; п.38.1 ст.38; абз.2 п.57.1 ст.57; пп.168.1.5. ст.168, п.176.2«а» ст.176 ПК України, в результаті чого порушено граничні терміни сплати до бюджету військового збору на загальну суму 1441,92 грн, у т.ч за січень 2022 року в сумі 595,73 грн, березень 2022 року в сумі 35,72 грн, квітень 2022 року в сумі 389,32 грн, червень 2022 року в сумі 421,15 грн;

8) вимог п.63.3 ст. 63 ПК України, абз. 1 п 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (далі - Порядок №1588), у результаті чого не подано 18 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.

Тому відповідач виніс ППР від 01.10.2025, у т.ч. оскаржувані в цій справі:

- №17790/23-00-07-02-01 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 9658716,00грн: 8106904грн основне зобов`язання та 1551812грн - штраф 25%, - за формування податкової звітності та витрат з безтоварних операцій з ТОВ «ЕКО», ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ «НОВУС Україна», ТОВ «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС», ТОВ «САН ВАН ПЕРСОНАЛ»;

- №17804/23-00-07-02-01 про збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 11460691,00грн: 9168553грн основне зобов`язання та 2292138грн - штраф 25%, - за формування податкової звітності, у т.ч.податкового кредиту з безтоварних операцій зі вказаними вище контрагентами;

- №17806/23-00-07-02-01 про донарахування штрафу ПДВ 50% - 158073,00грн за відсутність реєстрації ПН від 30.06.2022 на суму ПДВ 311503,00грн та 30.11.2022 на суму ПДВ 4643,00грн, задекларованих позивачем щодо неплатників ПДВ;

- №17808/23-00-07-02-01 про донарахування штрафу з ПДВ в сумі 583,17грн за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН ПН і РК: 2% за прострочення до 15календарних днів - 356,34грн (зареєстрована 08.01.2025 для неплатника ПДВ ПН №81876 від 14.12.2024; зареєстровані 06.01.2025 для: неплатників ПДВ ПН №78058 від 02.12.2024, №80838 від 11.12.2024, №61555 від 11.12.2024; для ТОВ «НОВУС Україна» ПН: №62490 від 04.12.2024, №62488 від 03.12.2024, №62489 від 04.12.2024, №62491 від 04.12.2024; зареєстрована 14.01.2025 ПН №326 від 25.12.2024 для ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД»; зареєстровані 20.01.2025 для: ІДС «АКВА СЕРВІС» ПН №65543 від 20.12.2024, ПРАТ «НОВІ ІНЖИНІРИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» ПН №65540 від 17.12.2024; зареєстровані 16.01.2025 для ТОВ «ЖИТОМИРСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД» ПН від 25.12.2024 №374 і №327; зареєстровано 23.01.2025 для неплатників ПДВ ПН №87045 від 19.12.2025 і №87046 від 25.12.2024; зареєстровано 20.01.2025 для ПРАТ «НОВІ ІНЖИНІРИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» ПН №65541 від 25.12.2025 та для ІДС «АКВА СЕРВІС» ПН №65542 від 20.12.2024); 5% за прострочення від 16 до 30 календарних дні на суму штрафу 116,45грн (зареєстровані 23.01.2025 для неплатників ПДВ ПН №87044 від 13.12.2024 та №87043 від 06.12.2024; зареєстрована 13.02.2025 для ТОВ «НОВУС Україна» ПН №65550 від 24.12.2024), а також штраф 10% (110,38грн) за прострочення від 31 до 60 календарних дні (зареєстрована 24.01.2025 для ОСОБА_2 ПН №65549 від 07.11.2024 та зареєстровані 23.01.2025 для неплатників ПДВ ПН №87042 від 27.11.2024 і №87052 від 07.11.2024);

- №17811/23-00-07-02-01 штраф 3060,00грн за неподання 3-х повідомлень довідки 20-ОПП: отримання в оренду частини складського комплексу (складських приміщень площею 442,8кв.м., складських приміщень з холодильним обладнанням площею 195кв.м., офісних приміщень площею 154кв.м.) з граничним терміном повідомлення до 13.09.2024, про повернення з суборенди приміщення за адресою: м.Київ вул,Сім`ї Хохлових буд.11/2 - складське приміщення 1 поверху площею 71,8 кв.м. з граничним строком 14.09.2024 та за адресою: м.Київ вул.Іллєнка Юрія 83-Д,- площею 150кв.м. з граничним строком повідомлення до 14.09.2024.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, дотримався як щодо порядку обчислення донарахування основних зобов`язань, так і щодо розмірів штрафних санкцій за їх несплату та невиконання вказаних вище податкових обов`язків. Вони правомірні та скасуванню не підлягають.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про нереальність спірних господарський операцій, оскільки не надав належної оцінки первинним документам, що містяться у матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 16.1 ПК України платник податків зобов`язаний:

- стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

- подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

- виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;

- не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

- забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;

- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом;

- використовувати електронний кабінет для листування з контролюючими органами в електронній формі у разі подання звітності в електронній формі, а також після проходження електронної ідентифікації он-лайн в електронному кабінеті, крім платників податків, які відмовилися від використання електронного кабінету в порядку, встановленому цим Кодексом, та платників податків, які не визначили спосіб взаємодії із контролюючим органом;

- забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження;

- визначати, змінювати уповноважених осіб платника податків, які мають право користуватися електронним кабінетом, зокрема щодо підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет, та визначати їхні повноваження.

Згідно з підп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право:

- для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

- під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб платників податків - юридичних осіб та платників єдиного внеску перевіряти документи, що посвідчують особу, а також документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції;

- вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю;

- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

- проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Згідно пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.81.3 ст.81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України, судові рішення, податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи, мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідно до визначення терміну «первинний документ», яке наведене в статті 1 Закону №996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.

Згідно зі ст. 9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Тобто, платник зобов`язаний формувати податкову звітність виключно на підставі належно оформлених первинних бухгалтерських документах, якими посвідчені реальні господарські операції. Неістотні недоліки оформлення їх дійсність не спростовують.

У вказаному контексті суд урахував, що істотним недоліком первинного бухгалтерського документа є відсутність детальних відомостей про учасників, які брали участь у правочині, відсутність змісту господарської операції та її дат. Для цього важливе значення мають договірні умови, відповідно до яких вчиняється відповідний правочин.

Відповідно до підп.1.31 п.1, підп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, (далі - Положення №88) господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи відповідно до підп.2.3 п.2 Положення №88 повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з підп.2.4 п.2 Положення №88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Господарські операції, наведені у внутрішньому первинному документі (акті), відповідно до абзацу третього підп.2.5 п.2 Положення №88 оцінюються в порядку, визначеному національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Згідно з підп.2.14-2.15 п.2 Положення №88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерської та іншої звітності, оформлення і передачу їх до архіву згідно з підп.6.7 п.6 Положення №88 забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи або особа, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства.

У разі пропажі або знищення первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку і звітності керівник підприємства, установи відповідно до підп.6.10. п.6 Положення №88 письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальним органам центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Отже, відсутність документів для підтвердження формування показників податкової звітності означає безпідставність декларування відповідних податків і зборів. Для висновків про реальність господарських операцій наявності договору, первинних документів (ВН) та перерахування коштів не завжди достатньо із-за специфіки визначених видів правочинів.

Інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період згідно з п.8 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868, розкривається у звіті про фінансові результати. Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до п.3.2 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у звіті про фінансові результати наводяться доходи і витрати, які відповідають критеріям, визначеним в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.3.10 розділу ІІІ Методичних рекомендацій у статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо. До цієї статті можуть наводитись додаткові статті: "Дохід від зміни вартості активів, які оцінюються за справедливою вартістю", в якій відображається дохід від зміни вартості всіх активів (фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості, біологічних активів та інших), які оцінюються за справедливою вартістю. Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають дохід від зміни вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю. "Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції", в якій відображається дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності. До розрахунків приймається загальна сума інших операційних доходів.

У п.3.12 розділу ІІІ Методичних рекомендацій вказано, що в статті "Витрати на збут" відображаються витрати підприємства, пов`язані з реалізацією продукції (товарів), - витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо.

Визнання витрат урегульоване нормами пунктів 5-9 Положення №318. Зокрема, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;

- інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту);

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- балансова вартість валюти.

Відповідно до п.17 Положення №318 витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат згідно з п.18 Положення №318 відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

- загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

- витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

- винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

- витрати на зв`язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

- амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах;

- податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

- плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, а також витрати, пов`язані з купівлею-продажем валюти;

- інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з п.9 НП(С)БО «Витрати» не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

- погашення одержаних позик;

- інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту);

- витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- балансова вартість валюти.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України 29.11.99 №290 (далі Стандарт №15). Зокрема, відповідно до п.7 - визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до п.10 Стандарту №15 дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

- можливості достовірної оцінки доходу;

- імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;

- можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

- можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг згідно з п.11 Стандарту №15 проводиться:

- вивченням виконаної роботи;

-визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

- визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв`язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід згідно з п.12 Стандарту №15 визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг).

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відповідно до п.13 Стандарту №15 відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.

То ж відсутність доказів достовірності виконання визначеного обсягу та виду послуг від визначених суб`єктів господарювання обґрунтовано враховано відповідачем для висновків про неможливість фактичного виконання правочинів.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.01.2000 №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306 (далі Стандарт №11), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання» визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Відповідно до облікової політики підприємство для здійснення господарської діяльності використовує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Положенням (стандарти) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 13 «Фінансові інструменти» визначено, що фінансовий інструмент контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу а одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Згідно п.29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:

а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;

б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Пунктом 30 ПСБО 13 «Фінансові інструменти» передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу, фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення, фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити, фінансових інвестицій та інших фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю. На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Балансова вартість фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю, переглядається щодо можливого зменшення корисності на кожну дату балансу на основі аналізу очікуваних грошових потоків.

Сума втрат від зменшення корисності фінансового активу визначається як різниця між його балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду.

Положенням (стандарти) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 12 «Фінансові інвестиції» надано визначення:

- амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з рахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії);

- ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов`язання) та вартості її погашення;

- метод ефективної ставки відсотка метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Вони (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Положенням (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) 28 «Зменшення корисності активів» визначено, що теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та ного продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються, виходячи і фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.

Ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства. При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.

Отже, на дату виникнення кредиторської заборгованості боржник (позивач у справі) має визначити справедливу вартість свого зобов`язання. Сума дисконту (різниця між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання) включається до доходу в момент отримання позики і до витрат - в процесі амортизації такого дисконту протягом строку користування позикою.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає, отриманню, та відображаєшся у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Операція дисконтування зводиться до формули:

- PV = FV / (1+і) n, де

- FV майбутня вартість;

- PV теперішня вартість;

- і ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ);

- n строк (число періодів).

Відповідно до ч.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 9 ч. 1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підп. «г» п.3 ч.10 ст.138 ПК України при обчисленні об`єкта оподаткування враховуються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Оскільки платник податків не надав первинних та розрахункових документів, які підтверджують факт реального виконання маркетингових послуг та послуг із підбору персоналу, він не довів правомірності формування витрат, що враховуються для визначення об`єкта оподаткування, відповідно до ст. 138 та ст. 139 ПК України. За відсутності документального підтвердження висновки акта податкової перевірки залишаються неспростованими, а безтоварні операції не можуть враховуватися при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та під час формування податкової звітності з ПДВ.

Згідно з п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Для цілей оподаткування ПДВ відповідно до приписів ст.180 ПК України платником податку є:

1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, яка проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, яка уповноважена вносити податок з об`єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов`язаний з виконанням угоди про розподіл продукції;

9) особа, визначена у підпункті "д" підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст.188 ПК України база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

- товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

- газу, який постачається для потреб населення;

- електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно з підп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

На підставі п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарі в/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом. 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, ПН виписана на безтоварні операції не надає права на отримання податкового кредиту та, відповідно, підстав для обчислення податкового зобов`язання з ПДВ.

Згідно з п. 123.1 ст.123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.123.2 вказаної статті - діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Спірні ППР в частині донарахованого штрафу відповідають вказаним розмірам санкцій за відповідні види податкових порушень.

Транзитний рух коштів на рахунках контрагентів не є достатнім доказом фактичного надання послуг та в сукупності зі вказаними вище фактами доводить мету штучного формування показників податкової звітності, отримання податкової вигоди. Обґрунтованість висновків про безтоварність операцій та, як наслідок, про безпідставність взяття за їх рахунок податкового кредиту, формування витрат підтверджується сукупністю вказаних вище обставин і фактів. То ж донарахування відповідачем основних зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ, а також застосовані санкції за умисел у вчинені вказаних податкових порушень відповідають вказаним вимогам закону.

Щодо доводу апеляційної скарги про надання позивачем повного пакету всіх первинних документів та про те, що виявлені недоліки є неістотними згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 9 Закону № 996-XIV та пунктів 2.1, 2.3, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 первинний документ є підставою для бухгалтерського обліку лише у разі наявності обов`язкових реквізитів, які відображають реальний зміст та обсяг господарської операції. Під час судового розгляду в суді першої інстанції було досліджено акти приймання-передачі виконаних робіт зі змісту яких встановилено, що вони містять лише абстрактні формулювання та не мають жодної конкретизації видів, детального змісту, обсягів, строків і конкретних місць надання маркетингових послуг або підбору персоналу. Відсутність у первинних документах деталізованого змісту робіт, розрахунку їх вартісної оцінки, а також ідентифікаційних відомостей про залучених фізичних осіб позбавляє такі документи статусу первинних облікових документів у розумінні податкового законодавства. Твердження апелянта про неістотність виявлених недоліків є помилковим, оскільки відсутність даних про конкретний зміст та обсяг операції належить до істотних недоліків, які перешкоджають ідентифікації господарської операції. Згідно з приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі ненадання платником податків первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника на час складення звітності, що унеможливлює формування витрат та податкового кредиту.

Стосовно доводів апелянта про наявність реального економічного змісту та ділової мети маркетингових послуг і послуг із забезпечення персоналом, які безпосередньо впливають на обсяги реалізації товарів у торговельних мережах, суд колегія суддів звертає увагу на те, що за наслідками дослідження звітів та умов договорів судовим розглядом було встановлено, що позивач замовляв маркетингові послуги під час виконання договорів поставки харчової продукції у торговельні мережі, проте у матеріалах справи відсутні докази наявності права власності у позивача на такий товар під час виконання маркетингових послуг після його доставки у торговельні майданчики для реалізації. Натомість відповідні договори передбачають відсутність права власності позивача на товар на цьому етапі, що спростовує наявність у нього ділової мети замовляти маркетингове просування чужого майна за власний рахунок та підтверджує обґрунтованість висновків про безтоварність операцій. Щодо послуг з надання персоналу від ТОВ «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС» та ТОВ «САН ВАН ПЕРСОНАЛ» було встановлено, що надані первинні документи не містять жодних конкретних ідентифікаційних відомостей фізичних осіб, їх кількості, місць, куди їх було направлено, та конкретних завдань, які вони виконували.

Доводи апелянта про те, що контролюючий орган неправомірно вимагав «додаткові документи» (внутрішні накази, службові записки, протоколи засідань, фото- та відеозвіти, скріншоти рекламних кампаній Google Ads та Facebook Ads, листування), які не передбачені договорами чи законодавством про бухгалтерський облік, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно підтвердив законність дій відповідача. Податкові органи під час проведення перевірок мають право вимагати та отримувати документи, інформацію та матеріали, пов`язані з обчисленням і сплатою податків.

Оскільки надані позивачем акти приймання-передачі мали абстрактний характер і не містили відомостей про конкретний зміст наданих послуг, запити відповідача щодо надання додаткових підтверджуючих матеріалів (звітів, скріншотів, фотозвітів, листування) мали повністю обґрунтовані мотиви для встановлення фактичного виконання правочинів. Оскільки надані первинні документи мали дефекти щодо відображення змісту та обсягу послуг, ненадання додаткових підтверджуючих матеріалів викликало обґрунтовані сумніви у фактичному здійсненні господарських операцій. Колегія суддів наголошує, що самі лише договори та узагальнені акти за відсутності належних доказів реального надання послуг не є достатніми доказами здійснення операцій.

Стосовно доводу апелянта про те, що контрагенти (ТОВ «ЕКО», ТОВ «ВЕРЕСЕНЬ ПЛЮС», ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «ЕПІЦЕНТР К», ТОВ «НОВУС Україна», ТОВ «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС», ТОВ «САН ВАН ПЕРСОНАЛ») є реально діючими суб`єктами господарювання, податкові накладні були зареєстровані в ЄРПН, а розрахунки проведено у безготівковій формі, колегія суддів зазначає, що дослідження відомостей ЄДРПОУ свідчить, що надання маркетингових послуг або послуг із забезпечення персоналом не є основною господарською діяльністю вказаних контрагентів.

Суд першої інстанції правильно підкреслив, що наявність договору, перерахування грошових коштів по рахунках (транзитний рух коштів) та факт реєстрації податкових накладних самі по собі не є достатніми доказами реального виконання господарських операцій, якщо вони не підтверджені належно оформленими первинними документами про фактичний рух активів або надання послуг. Транзитний рух коштів у сукупності з неналежним оформленням первинних документів доводить мету штучного формування показників податкової звітності з метою отримання неправомірної податкової вигоди, що робить донарахування основних зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ за ППР № 17790/23-00-07-02-01 та № 17804/23-00-07-02-01 повністю правомірним.

Щодо незгоди з донарахуванням штрафних санкцій за ППР № 17806/23-00-07-02-01 та № 17808/23-00-07-02-01 за відсутність реєстрації та порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а також за ППР № 17811/23-00-07-02-01 за неподання трьох повідомлень за формою № 20-ОПП, колегія суддів зазначає, в ході судового розгляду встановлено повну доведеність фактів вказаних податкових правопорушень. Факти відсутності реєстрації податкових накладних за червень та листопад 2022 року, прострочення строків реєстрації податкових накладних за грудень 2024 року та січень 2025 року, а також неподання у 10-денний строк повідомлень за формою № 20-ОПП щодо оренди та повернення з суборенди складських і офісних приміщень у місті Києві позивачем підтверджені та не заперечуються.

Контролюючий орган повністю дотримався вимог щодо розрахунку строків, диференціації виду порушення та розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у скасуванні зазначених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Отже, рішення суду першої інстанції, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права..

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КОРНІРС РС ФОРМ» залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 23.09.2026.