Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №363/4584/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 363/4584/25 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Рукас О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26.08.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12.08.2025 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП від 07.04.2025 № 543.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.08.2026 позов залишено без руху у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26.08.2025 вирішено позов повернути.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що адміністративний позов поданий з пропуском 10-денного строку для звернення до суду, а позивачем не доведено наявність поважних причин, які унеможливили своєчасне звернення до суду у встановлений законом строк та які б суд міг визнати поважними.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для повернення позову були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС), частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини другої статті 286 КАС позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Як вбачається із позовної заяви, позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, яка ухвалена 07.04.2025. З огляду на приписи частини другої статті 286 КАС кінцевим строком її оскарження є 07.05.2025, однак позовну заяву направлено до суду лише 11.08.2025, тобто із пропуском встановленого строку.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17, від 06.04.2021 у справі № 823/2363/18.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом позивач зазначає, що він з 16.03.2022 року він постійно знаходиться в республіці Польща. 27.06.2025 він дізнався накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на його рахунках у банківських установах України. Службою підтримки банківських клієнтів банківської установи, йому було повідомлено тільки про те, що арешт коштів було здійснено на виконання вимоги державного виконавця.

З метою з`ясування обставин накладання арешту, 08.07.2025 року між позивачем та адвокатами укладено договори про надання правової допомоги, у процесі надання якої з`ясовано наявність відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 11.06.2025 на підставі оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Під час ознайомлення 08.07.2025 з матеріалами виконавчого провадження представником позивача отримано копію спірної постанови. Цього ж дня, 08.07.2025 представник позивача направив відповідачу адвокатський запит, щодо надання належним чином завірених копій матеріалів, що стосуються вчинення позивачем адміністративного правопорушення на підставі якого була винесена спірна постанова.

Станом на момент подання даного позову до суду, відповідач надав відмову у задоволенні адвокатського запиту, яка отримана 01.08.2025.

У зв`язку із викладеним, посилаючись на отримання вказаної відповіді 01.08.2025, позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що наведені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження.

Так, як вірно вказав суд першої інстанції, представникам позивача стало відомо про порушення прав їх клієнта, а саме про винесення постанови №543 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 07.04.2025, саме 08.07.2025 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, про що зазначено самим представником позивача у позовній заяві та свідчить дата направлення адвокатського запиту.

У зв`язку із викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що саме 08.07.2025 позивач є таким, що достовірно дізнався про порушення своїх прав, а тому у строк до 18.07.2025 він мав право звернутися до суду із даним позовом, заявивши клопотання про поновлення строку.

Перебування позивача у іншій країні, неосвідченість у галузі права, а також і необхідність пошуку адвокатів не є обставинами, які об`єктивно перешкодили йому звернутися до суду у період з 08.07.2025 по 18.07.2025. Суд звертає увагу, що ці обставини існували також і 12.09.2025, проте це не створило перешкод для подачі позову.

Направлення запитів та збір доказів не є обставинами, із якими закон пов`язує переривання строку звернення до адміністративного суду. Вчинення позивачем (його представниками) таких дій не є поважною причиною, яка виправдовує пропуск встановленого законом десятиденного строку. Норми процесуального законодавства не забороняють звернення до суду у разі неможливості отримання певних доказів. Більше того, позов був пред`явлений до суду без відповідних документів, які вимагалися у запиті, у задоволенні якого відповідач відмовив. Позивач не був позбавлений можливості ініціювати перед судом питання забезпечення або ж витребування доказів, а так само і можливості надати докази після подання позову, обґрунтувавши причину неможливості їх подання раніше.

Таким чином, подання адвокатського запиту та отримання відмови у його задоволенні, не змінює моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та не є поважною причиною для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про повернення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26.08.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку