Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №640/10610/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10610/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року, суддя Юзьків М.І., у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Фірма «Вір`єм» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Вір`єм» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києва, в якому просило:

- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві по заяві ПП Фірма «Вір`єм» про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань (податку) з бюджету вх.№ б/н від 17.05.2019 скласти та надати до ГУ ДКСУ у м. Києві подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету юридичній особі ПП Фірма «Вір`єм»: податок на додану вартість на суму 597 516,61 грн, код бюджетної класифікації 30 14010100 00 (ПДВ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України.

Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

У зв`язку з ліквідацією суду, дану справу на розгляд було направлено до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Розгляд справи Тернопільським окружним адміністративним судом здійснено у порядку письмовго провадження без виклику сторін.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно платіжних доручень від 17.06.2016 № 52, від 15.06.2016 № 47, від 14.06.2016 № 45, від 10.06.2016 № 41, від 10.06.2016 № 40, від 09.06.2016 № 35, від 08.06.2016 № 34, від 01.06.2016 № 26 ПП Фірма «Вір`єм» сплачено ПДВ на загальну суму 708 700, 00 грн (т. 1 а.с. 17-24).

17.05.2019 ПП Фірма «Вір`єм» звернулось до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань (податку) з бюджету на поточний рахунок платника податків в установі банку, у якій просило повернути з бюджету надміру сплачену суму ПДВ у розмірі 597 516,61 грн, які були сплачені згідно з вказаними вище платіжними дорученнями на електронний рахунок ПП Фірма «Вір`єм» в системі електронного адміністрування ПДВ (т. 1 а.с. 12).

Листом від 22.05.2019 № 95902/10/26-15-12-01-18 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ПП Фірма «Вір`єм», що згідно інформаційних ресурсів ДФС України, в ІКП ПП Фірма «Вір`єм» станом на 22.05.2019 обліковується переплата з податку на додану вартість в сумі 597 516,67 грн.

Зазначена переплата виникла та обліковується в ІКП в наступному хронологічному порядку за рахунок: надходжень до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) (18 957,46 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати; подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9182061588, відповідно до якого зменшено суму ПДВ, яка сплачувалась до державного бюджету на суму 64 585,00 грн, та збільшено в ІКП суму переплати; надходжень до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (119 200,00 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати; проведення в ІКП судової ухвали № 826/14874/17 по податковому повідомленню-рішенню (форма «Н») № 0034521207 від 03.11.2017 (394 682.43 грн); надходження до бюджету коштів з поточного рахунку в установі банку (91,72 грн).

Крім цього, станом на 22.05.2019 відповідно до інформаційних ресурсів ДФС України, рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ ПП Фірма «Вір`єм» за № 37512000036423 не закритий (т. 1 а.с. 13-16).

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків ПП Фірма «Вір`єм» станом на 31.12.2018 та станом на 31.12.2019 обліковувалася переплата з податку на додану вартість в сумі 597 516,67 грн (т.1 а.с.25, 167,168).

Із листа Головного управління ДПС у м.Києві від 25.06.2025 № 61685/6/26-15-04-09-06 убачається, що відповідно до інформаційних ресурсів ДПС України ПП Фірма «Вір`єм» (код ЄДРПОУ 24587317) з 04.02.1999 по 30.09.2017 перебувало на загальній системі оподаткування. Свідоцтво платника податку на додану вартість від 26.05.2003 № 37625822 анульовано 30.09.2017. З 01.10.2017 по 01.01.2021 ПП Фірма «Вір`єм» перебувала на спрощеній системі оподаткування за ставкою 5 відсотків без ПДВ (т.2 а.с.168).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені встановлені нормами статті 43 ПК.

Згідно з пунктом 43.1 цієї статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункти 43.2, 43.3, 43.4 та 43.5 статті 43 ПК).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21.12.2016 № 1797-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, статтю 43 ПК доповнено пунктом 43.4-1 такого змісту: у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Згідно з пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

З положеннями статті 43 ПК узгоджуються норми Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 № 1146.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що забезпечення реалізації гарантованого платнику права на повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість здійснюється виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. І тільки за відсутності у платника на час звернення рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ та податкового боргу суми надміру сплаченого податку підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Таке застосування норм пунктів 43.2 та 43.4-1 ПК узгоджується з висновками у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 808/2948/16 та від 16.04.2021 у справі № 280/858/19, щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах.

Суд першої інстанції вірно врахував, що сторонами у заявах по суті справи (позивачем у позові, а відповідачем у відзиві) визнається та обставина, що за ПП Фірма «Вір`єм» станом на 22.05.2019 обліковувалась переплата з ПДВ у сумі 597 516,67 грн, суд вважає цю обставину встановленою.

Водночас, дана обставина підтверджується даними інтегрованої картки платника податків ПП Фірма «Вір`єм».

Щодо підстав відмови у поверненні позивачу надміру сплачених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість, які вказані відповідачем у листі № 95902/10/26-15-12-01-18 від 22.05.2019 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Рисовський проти України" визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі та виклав окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрив елементи змісту принципу "доброго врядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 затверджено Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок № 569, який визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Пунктом 7 Порядку № 569 визначено, що у разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.

Для закриття електронного рахунка ДФС надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

Повідомлення про закриття електронних рахунків Казначейство надсилає ДФС у день закриття такого рахунка.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 569 у разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з власного поточного рахунка на електронний рахунок.

Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов`язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.

Отде, відповідно до Порядку № 569 у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість його електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість закривається з одночасним проведенням остаточних розрахунків з бюджетом.

Судом першої інстанції встановлено, що реєстрацію ПП Фірма «Вір`єм» як платника податку на додану вартість анульовано 30.09.2017, а тому його електронний рахунок підлягав закриттю з проведення відповідних розрахунків з бюджетом.

Таким чином, доводи відповідача щодо відмови у поверненні надміру сплачених сум податку через наявність електронного рахунку, є безпідставними, оскільки такі не ґрунтуються на положеннях Порядку № 569 та суперечать принципу "належного урядування".

Суд вірно прийняв до уваги доводи позивача, що проведення операції в ІКП на підставі рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 січня 2018 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/71715175#) у справі № 826/14874/17 жодним чином не впливає на стан розрахунків з ПДВ, оскільки податкове зобов`язання за податковим-повідомленням рішенням, яке скасовано вказаним рішенням суду, не було узгодженим.

Безпідставними є доводи відповідача з посиланням на реєстр транзакцій по рахунку СЕА ПДВ про наявність у позивача податкового боргу станом на час вирішення відповідачем питання про повернення надміру сплаченого податку. Такі мотиви не були зазначені відповідачем у листі від 22.05.2019 № 95902/10/26-15-12-01-18, а також дані про податковий борг не були відображені у інтегрованій картці платника ПП Фірма «Вір`єм».

Саме інтегрована картка платника згідно з нормами Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422), є формою оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Разом з тим, органи ДФС відповідальні за: здійснення оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету; достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників; контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів (п. 2-5 Порядку № 569).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача щодо відмови у поверненні позивачу переплати з податку на додану вартість в сумі 597 516,61 грн на поточний рахунок платника податків в установі банку, оскільки вони не відповідають критеріям правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі", заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вірно визнав протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні позивачу переплати з податку на додану вартість в сумі 597 516,61 грн на поточний рахунок платника податків в установі банку та зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві скласти і подати до ГУ ДКСУ у м. Києві висновок про повернення ПП Фірма «Вір`єм» надміру зарахованих до бюджету 597 516,61 грн податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.