Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №620/1351/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1351/24 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позов задоволено повністю:

– визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 грудня 2023 року щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";

– зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відновити з 01 грудня 2023 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та здійснити виплату нарахованої пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року заяву Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення суду задоволено, змінено спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №620/1351/24 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості по пенсії у розмірі 10000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви щодо зміни способу і порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №620/1351/24.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не було повідомлено його про розгляд заяви щодо зміни способу і порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі №620/1351/24.

Додатково зазначив про те, що ним під час звернення до суду було обрано належний спосіб захисту порушених прав, шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, водночас саме він, як позивач, має пріоритетне право на визначення способу захисту своїх порушених прав.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №620/1351/24, яке набрало законної сили 10 квітня 2024 року, позов задоволено повністю:

– визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 грудня 2023 року щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб";

– зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відновити з 01 грудня 2023 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та здійснити виплату нарахованої пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

З метою примусового виконання рішення суду позивачем отримано виконавчий лист Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року №620/1351/24.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02 липня 2024 року відкрито виконавче провадження №75419640 на підставі виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року №620/1351/24.

26 лютого 2026 року до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла заява Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №620/1351/24, якою державний виконавець просив встановити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року задоволено заяву про зміну способу виконання рішення суду, змінено спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №620/1351/24 на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 невиплачену заборгованість по пенсії у розмірі 10000,00 грн.

Приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №620/1351/24 в частині здійснення виплати пенсії не виконується більше двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, що згідно з ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Приписи абз. 1 ч. 3 ст. 378 КАС України визначать, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У свою чергу, ч. 3 ст. 378 КАС України згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21 листопада 2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, доповнено абз. 2 наступного змісту: "Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.".

Отже, станом на день постановлення оскаржуваної ухвали від 12 березня 2026 року законодавцем було прямо передбачено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, перерахунку пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду у даній справі відповідачем з 01 грудня 2023 року по 30 квітня 2024 року проведено нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713, загальна сума доплати становить 10000,00 грн, що учасниками справи не заперечується, водночас доказів, що вказана сума виплачена позивачу, матеріали справи не містять.

За таких обставин, оскільки станом як на час подання заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, так і на день апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №620/1351/24 протягом майже двох років з моменту набрання ним законної сили, а тому наявні правові підстави для задоволення поданої державним виконавцем заяви шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Черкаській області користь позивача нараховану, але невиплачену суму доплати до пенсії в розмірі 10000,00 грн.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі №380/7706/22, в якій суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах підкреслив, що наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неповідомлення його про дату, час та місце розгляду заяви Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №620/1351/24, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 378 КАС України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Частиною 3 ст. 124 КАС України встановлено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету;

2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року призначено заяву про зміну способу виконання рішення суду у справі №620/1351/24 до розгляду на 12 березня 2026 року о 09:45 год.

Також в матеріалах справи наявне телефонограми від 10 березня 2026 року про неможливість повідомлення ОСОБА_1 за номером телефону вказаним у позовній заяві.

Отже позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення способу та порядку виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №620/1351/24, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України визначають, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про зміну способу і порядку виконання рішення порушені норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково – ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення задовольнити.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою заяву Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення – задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №620/1351/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену суму перерахованої пенсії, в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку