Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №620/6007/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6007/25 Головуючий у І інстанції - Дубіна М.М.

Суддя-доповідач - Ясиновський І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Ясиновського І.Г.

суддів: Кобаля М.І., Компанієць І.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 31.03.2025 № 2500-0404-8/21762 про утримання надміру виплачених сум пенсій;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області скасувати рішення від 31.03.2025 № 2500-0404-8/21762 про утримання надміру виплачених сум пенсій в розмірі 19 134, 37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач безпідставно прийняв рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії, стягненню підлягає сума пенсії лише внаслідок зловживань з боку пенсіонера чи подання неправомірних відомостей, чого у даному випадку не було.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зазначає, що під час проведення звірки персоніфікованих даних отримувачів пенсії, було виявлено факт подвійного нарахування пенсії на одну і ту ж підставу (втрата годувальника) на одного і того самого померлого (інша пенсійна справа зареєстрована в Головному управлінні ПФУ в Київській області). Таким чином, наявні правові підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії з Позивачки.

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію з 01.08.2018 у разі втрати годувальника (померлого сина ОСОБА_2 ) відповідно до статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

В квітні 2025 року ОСОБА_1 отримала від ГУ ПФУ в Чернігівській області лист від 31.03.2025 № 2500-0404-8/21762, в якому зазначено, що у зв`язку з перерахунком пенсії по рішенню суду по суміжній справі в Головному управлінні Пенсійного фонду в Київській області по особовому рахунку Позивачки виникла переплата пенсії за період з 01.08.2020 по 31.12.2021 у розмірі 19 134 грн 37 коп. На підставі наведеного, ГУ ПФУ в Чернігівській області просило ОСОБА_1 терміново внести переплату пенсії на рахунок ГУ ПФУ в Чернігівській області.

09.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою, у якій просила надати роз`яснення на якій підставі вона має сплачувати переплату, яка виникла не з її вини.

Листом від 05.05.2025 № 5414-4604/Ш-02/8-2500/25 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 що у зв`язку з перерахунком пенсії по рішенню суду по суміжній справі в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, по особовому рахунку Позивачки виникла переплата пенсії за період з 01.08.2020 по 31.12.2021 у розмірі 19134,37 грн, про що її було повідомлено листом від 31.03.2025 за №2500-0404-8/21762.

Вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій, оформлене листом від 31.03.2025 № 2500-0404-8/21762, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки доказів про вчинення саме ОСОБА_1 зловживань (недобросовісності), що призвели до безпідставної виплати їй сум пенсії не надано, у Відповідача відсутні підстави для утримання з Позивачки надміру виплачених сум пенсій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим законом визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Статтею 29 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону № 2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 2262-ХІІ зміна розміру пенсії, якщо у складі сім`ї, якій було призначено пенсію у разі втрати годувальника, станеться зміна, внаслідок якої окремі члени сім`ї або сім`я в цілому втратять право на пенсію, перерахунок пенсії або припинення її виплати провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, у якому сталася зміна.

Статтею 41 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім`ї, який має право на таку пенсію.

Обов`язок пенсіонерів повідомляти органам пенсійного забезпечення про зміну умов, що впливають на виплату пенсій визначено статтею 60 Закону № 2262-ХІ.

Згідно зі ст. 30 Закону № 2262-ХІІ пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.

В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Крім того, механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695 (далі - Порядок № 6-4).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).

Отже, вказаними нормами передбачено обов`язок Позивача повідомляти Відповідача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.

Крім того, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.09.2018 у справі № 340/644/15-а, від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі № 761/41107/16-а, від 26.03.2020 у справі № 299/3616/16-а, від 06.04.2020 у справі № 489/2351/16-а, від 29.08.2022 у справі № 540/1748/19, від 02.08.2024 у справі № 200/2534/22.

У зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції у даній адміністративній справі дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки ГУ ПФ в Чернігівській області не доведено, що надмірна виплата пенсії ОСОБА_1 є результатом її протиправних дій, то спірне рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій, оформлене листом від 31.03.2025 № 2500-0404-8/21762, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з чим погоджується і колегія суддів.

Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у даній адміністративній справі доказів обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий-суддя: І.Г. Ясиновський

Судді: М.І. Кобаль

І.Д. Компанієць