Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №620/6396/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/6396/25 Головуючий у 1-й інстанції: Дубіна М.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невірного обчислення його вислуги років;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо виплати йому з 05.10.2022 надбавки за вислугу років у розмірі 45% від посадового окладу (за вислугу від 20 до 25 років);

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо виплати йому з 05.10.2022 надбавки за особливості проходження військової служби виходячи з розміру надбавки за вислугу років у розмірі 45% від посадового окладу (за вислугу від 20 до 25 років);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок його вислуги років з урахуванням розрахунку вислуги років № 9755 здійсненого Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України та направити відповідні документи на адресу військової частини НОМЕР_2 для перерахунку та виплати йому надбавки за вислугу років та надбавки за особливості проходження служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 з 05.10.2022 здійснити перерахунок та виплату йому надбавки за вислугу років у розмірі 50% від посадового окладу (за 25 років військової служби);

- зобов`язати військову частині НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату йому надбавки за особливості проходження служби виходячи з розміру надбавки за вислугу років 50% від посадового окладу з урахуванням 25 років військової служби.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 звернулись до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на фінансовому забезпеченні перебував у військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2024 № 345 позивача з 14.11.2024 був виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. У вказаному наказі зазначено, що вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна - 25 років 04 місяці, пільгова - 25 років 10 місяців.

На підставі вказаного вище підрахунку вислуги років, який вівся у військовій частині НОМЕР_1 військова частина НОМЕР_2 виплачувала позивачу надбавку за вислугу років в розмірі 45 % посадового окладу.

За заявою позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 04.04.2025 № 5/5689с направив на адресу позивача належним чином завірений розрахунок вислуги років для призначення пенсії № 9795, відповідно до якого загальна вислуга років позивача становить 27 років 03 місяці, з них календарна вислуга 25 років 04 місяці 01 день, пільгова - 1 рік 11 місяців 00 днів. Згідно із вказаного розрахунку, 25 років вислуги військової служби у позивача настало 05.10.2022.

ОСОБА_1 , вважаючи, що у зв`язку з невірним підрахунком військовою частиною НОМЕР_1 його вислуги років, надбавка за вислугу років виплачувалась йому військовою частиною НОМЕР_2 у розмірі 45% від посадового окладу (за вислугу від 20 до 25 років) в той час як з 05.10.2022 він повинен був отримувати надбавку за вислугу років у розмірі 50 % від посадового окладу, він звернувся до суду з цим позовом.

Вважаючи, що під час проходження служби відповідачем протиправно виплачувалося грошове забезпечення у зменшеному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що станом на 05.10.2022 позивач мав 25 років 04 місяці 01 день календарної вислуги, а тому відповідно до пунктів 1- 3 розділу IV Порядку № 260 мав право на надбавку за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу. Натомість військова частина НОМЕР_1 неправильно обчислила вислугу позивача, унаслідок чого військова частина НОМЕР_2 виплачувала йому з 05.10.2022 надбавку за вислугу років у розмірі 45%, а також надбавку за особливості проходження служби, обчислену з такого розміру. Суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність відповідних дій відповідачів та необхідність перерахунку вислуги і грошового забезпечення позивача. Доводи відповідачів про відсутність обов`язку здійснювати такий перерахунок після звільнення суд відхилив, зазначивши, що право на належне грошове забезпечення підлягає захисту. Щодо строку звернення до суду суд, з урахуванням висновку Верховного Суду у справі № 520/27667/24, зазначив, що його перебіг пов`язується з моментом, коли позивач дізнався про неправильний розмір виплат та отримав відмову у їх перерахунку, а тому строк звернення ним не пропущено.

Апелянти у своїх скаргах зазначають, що у вних були відсутні правові підстави для нарахування позивачу надбавки за вислугу років та інших надбавок у підвищеному розмірі. При цьому, апелянти наголошують, що розрахунок вислуги років № 9795 було складено Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України вже після звільнення позивача, а тому його складення не свідчить про неправомірність дій на момент звільнення. Крім того, апелянти зазначають про пропуск позивачем установленого законом строку звернення до адміністративного суду. З цих та інших підстав, на думку апелянтів, оскаржуване ними рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно частин першої - третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; від 25 і більше років - 50 відсотків.

Пунктом 2 цього розділу встановлено, що вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII).

Пунктом 3 розділу IV Порядку № 260 встановлені періоди, що зараховуються для виплати надбавки за вислугу років:

- зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі - Порядок №393);

- проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі - кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах);

- проходження військової служби під час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.

Так, пунктом 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

З аналізу наведених положень законодавства у їх системному взаємозв`язку колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розмір надбавки за вислугу років безпосередньо залежить від тривалості військової служби, а тому правильне визначення вислуги років має безпосереднє значення для встановлення належного розміру відповідного виду грошового забезпечення військовослужбовця.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на 05.10.2022 позивач мав 25 років 04 місяці 01 день календарної вислуги років, що свідчить про те, що щомісячно надбавка за вислугу років на військовій службі мала виплачуватись позивачу, виходячи із 50 % посадового окладу.

При цьому, колегія суддів враховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2024 № 345 позивача з 14.11.2024 було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, при цьому у вказаному наказі зазначено, що вислуга років позивача у Збройних Силах України становить: календарна - 25 років 04 місяці, пільгова - 25 років 10 місяців. Водночас, відповідно до розрахунку вислуги років для призначення пенсії № 9795 загальна вислуга років позивача становить 27 років 03 місяці, з яких календарна вислуга 25 років 04 місяці 01 день, пільгова - 1 рік 11 місяців 00 днів, а 25 років вислуги військової служби у позивача настало 05.10.2022.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що військовою частиною НОМЕР_1 невірно було обраховано вислугу років позивача, що, у свою чергу, призвело до виплати йому військовою частиною НОМЕР_2 надбавки за вислугу років у розмірі 45% від посадового окладу (за вислугу від 20 до 25 років), тоді як з 05.10.2022 позивач мав право на отримання такої надбавки у розмірі 50 % від посадового окладу. При цьому, неправильне визначення вислуги років безпосередньо вплинуло і на визначення розміру надбавки за особливості проходження військової служби, яка обчислювалася з урахуванням розміру надбавки за вислугу років.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів про те, що після звільнення позивача у відповідачів відсутній обов`язок здійснювати перерахунок вислуги років та відповідно грошового забезпечення, оскільки факт звільнення особи з військової служби сам по собі не може бути підставою для позбавлення її права на належне грошове забезпечення, яке мало бути нараховане та виплачене під час проходження військової служби. У цьому контексті суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що в силу вимог статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Крім того, колегія суддів враховує, що виходячи зі змісту приписів статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Щодо доводів апелянтів про пропуск позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи, врахувавши правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.04.2025 у справі № 520/27667/24, в розрізі строкового питання щодо застосування нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, враховуючи факт звільнення особи зі служби, а саме, в світлі питання початку рахування строків. Так, Верховний Суд вказав, що саме дата отримання позивачем письмового повідомлення, що містило інформацію про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до приписів статті 233 КЗпП України є визначальною для початку перебігу строку звернення до суду в правовідносинах, що є предметом судового дослідження.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк звернення позивача до суду з цим позовом за захистом прав та законних інтересів повинен обчислюватись з моменту коли військовій частині НОМЕР_2 , у якій позивач перебував на фінансовому забезпеченні, повідомила про те, що виплата надбавки за вислугу років проводилась позивачу в розмірах менших за ті на які він мав право відповідно до норм законодавства і достовірної вислуги років та з моменту відмови йому у перерахунку надбавки за вислугу років, яка була висловлена у листі від 09.05.2025 № 1435/1209п, у зв`язку із чим строк звернення до суду у цій справі позивачем не пропущено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.