Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №754/678/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 754/678/26 Суддя (судді) першої інстанції: Сенюта В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Кузьменка В.В., Кузьмишиної О.М.,

за участі секретаря судового засідання Бабіча Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 червня 2026 року у справі №754/678/26 (головуючий суддя в І-й інстанції - Сенюта В.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати постанову №3495 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яка винесена уповноваженою особою начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначив, що 04.09.2025 позивача доставлено поліцейськими до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку із розшуком.

Відносно позивача складено адміністративний протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Розгляд справи було призначено на 08.09.2025, але в зв`язку з хворобливим станом після хірургічного втручання позивач просив провести розгляд протоколу без його участі.

08.09.2025 відповідачем винесено постанову № 3495 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП, відповідно до якої позивачу інкримінується порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, а саме: позивач не став на облік за місцем свого проживання.

Постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки на час прийняття спірної постанови закінчилися строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності, визначені ст.38 КУпАП.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 червня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

На час притягнення позивача до адміністративної відповідальності закінчилися строки притягнення, визначені ст.38 КУпАП.

Так, позивач зареєструвався як ВПО 22.06.2022 року, отже граничний семиденний строк звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на облік за місцем проживання сплив 29.06.2022 року, та 30.06.2022 року правопорушення набуло статусу вчиненого.

В даному випадку датою вчинення правопорушення, яке відповідач інкримінує позивачу, є 30.06.2022 року, річний строк притягнення до адміністративної відповідальності закінчився 29.06.2023 року, а постанова прийнята 08.09.2025 року, тобто за межами строку, встановленого статтею 38 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли 26 серпня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 23 вересня 2026, строк розгляду справи продовжено.

У судове засідання учасники судового процесу не з`явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

ОСОБА_1 , народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 22.06.2022 року №3003-5001781483 (а.с.10)

08.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 прийнято постанову №3495 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 25500 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. (а.с.15-16)

В постанові зазначено, що ОСОБА_1 не став на облік в ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем свого нового місця проживання, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-військової одиниці, для взяття на військовий облік, чим порушив вимоги частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абзацу 2 ч.1 та абзацу 8 ч.3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив порушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Прийняттю вказаною постанови передувало складення протоколу про адміністративне правопорушення від 04.09.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. в присутності позивача. (а.с.8)

В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_4 , де перебував на військовому обліку, про зміну місця проживання та не став на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив п.8 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем доведено невиконання позивачем, як військовозобов`язаною особою, вимог ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», пп. 10 п. 1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та введення військового обліку призовників, військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП, стягнення накладено в межах санкції, рішення прийнято уповноваженою особою. Доводи позивача щодо пропуску строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП до уваги не приймаються, оскільки ці доводи не спростовуються письмовими матеріалами справи.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу, зокрема, на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На підстав статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Як свідчать матеріали справи підставою для прийняття спірної постанови є порушення позивачем вимог частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абзац 2 ч.1 та абзац 8 ч.3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил військового обліку військовозобов`язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, тобто скоєння правопорушення в особливий період, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини десятої статті 22 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (…)

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (…) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

На підставі абзацу 8 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Як визначено підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Правила №1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до пунктів 7, 7-1 частини першої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать місце проживання та місце перебування; номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Вищезазначені положення нормативно-правових актів свідчать, що військовозобов`язаний, в разі, зокрема, зміни свого місця проживання, зобов`язаний в семиденний термін повідомити про це через електронний кабінет або особисто шляхом прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 за новим місцем проживання.

Як свідчать матеріали справи позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

22.06.2022 року ОСОБА_1 змінив місце проживання на адресу: АДРЕСА_2 .

Отже, відповідно до Правил №1487, з огляду на обов`язки, визначені Законами України «Про військовий обов`язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , позивач був зобов`язаний в семиденний строк з моменту прибуття до нового місця проживання повідомити про зміну місця проживання через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 за новим місцем проживання.

Між тим, ОСОБА_1 на час складання спірної постанови від 08.09.2025 року не став на військовий облік за новим місцем проживання, не повідомив про зміну місця проживання ані через електронний кабінет, ані особисто шляхом прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 дійсно порушив вимоги ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абз.2 ч.1 та абз.8 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.8 Правил №1487, а саме: не повідомив про зміну місця проживання, не став на облік в ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем свого нового проживання, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

На підставі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Аналіз вищезазначених положень кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За наявності таких обставин, як, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. При цьому, за вчинення правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 210-1 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, яке полягає, зокрема, в тому, що військовозобов`язаний не повідомив про зміну місця проживання, не став на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_1 за новим місцем проживання протягом певного періоду, не носить характеру триваючого, а є одноактним, в даному спорі, вичерпується фактом вчинення вищезазначених дій певною датою.

Повертаючись до приписів частини дев`ятої статті 38 КУпАП, суд зазначає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Матеріали справи свідчать, що адміністративне правопорушення ОСОБА_1 (не повідомлення про зміну місця проживання (зміну персональних даних) вчинене 30 червня 2022 року (семиденний строк повідомлення становить з 23.06.2022 року по 29.06.2022 року від дати реєстрації нового місця проживання за довідкою від 22.06.2022 року №3003-5001781483), а виявлене 04.09.2025 року під час складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Оскільки накладення адміністративного стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення (04.09.2025 року), але не пізніше одного року з дня його вчинення (30.06.2022 року), тому прийняття відповідачем постанови №3495 від 08.09.2025 року відбулося після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

Аналізуючи вищенаведене, суд констатує, що на час винесення постанови від 08.09.2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною дев`ятою статті 38 КУпАП, відтак у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 08 вересня 2025 року №3495, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню з закриттям провадження в адміністративній справі на підставі п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, якою визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку відсутні підстави для скасування постанови від 08.09.2025 №3495 з надісланням справи на новий розгляд до компетентного органу (п.2 ч.3 ст.286 КАС України), оскільки, як вже зазначалося вище, на час прийняття спірної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 3328 грн (1331,20 грн + 1996,80 грн).

Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 червня 2026 року у справі №754/678/26 - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 червня 2026 року у справі №754/678/26 - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 08 вересня 2025 року №3495, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн, провадження у справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП в зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) судові витрати по справі: витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 23 вересня 2026 року є остаточною та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді В.В. Кузьменко

О.М. Кузьмишина