Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №826/10610/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/10610/18 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Михайлової І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Конструкторське бюро “Артилерійське озброєння” до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 №0004274208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 826/10610/18, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі № 826/10610/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 № 0004274208 в частині основного платежу – 1 331 501 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 998 625,75 грн скасовано, а справу № 826/10610/18 в цій частині направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 826/10610/18 залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2022 прийнято до провадження адміністративну справу №826/10610/18, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/10610/18 та продовжено розгляд адміністративної справи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 14.06.2018 № 0004274208 в частині донарахування основного платежу – 1 331 501 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 998 625,75 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта мотивовані тим, що підстави для задоволення позовних вимог – відсутні та відповідачем правомірно винесено спірні нарахування, позаяк перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб із доходу встановлено, що у періоді, що перевірявся, відповідно до проведеного аналізу даних інтегрованої картки платника податку на доходи фізичних осіб, код бюджетної класифікації 11010100 (яка засвідчує фактичну сплату податку), станом на 31.12.2017 не сплачено (не перераховано) до відповідного бюджету утриманий податок на доходи фізичних осіб.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірне рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві у період з 29.03.2018 по 11.05.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт перевірки від 29.05.2018 № 377/26-15-14-01-05/34297075.

Відповідачем встановлено, серед іншого, порушення пп. 168.1.1., пп. 168.1.2, пп. 168.1.5. п. 168.1, пп. 168.4.4 пп. 168.4.7 п.168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у 2017 на загальну суму 1 331 501,00 грн та встановлено несвоєчасну сплату (перерахування) до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за січень 2015 - червень 2016 років (з урахуванням листа від 13.06.2018 №27276/10/26-15-14-01-05 про виправлення описки).

У зв`язку із встановленням допущення позивачем порушень норм податкового законодавства Головним управлінням ДФС у м. Києві 14.06.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004274208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 5 212 076,60 грн, з яких 1 331 501,00 грн за основним платежем та 3 880 975,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 826/10610/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 № 0004274208 в частині основного платежу – 1 331 501 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 998 625,75 грн, а справу № 826/10610/18 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 826/10610/18 залишено без змін.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не доведено, а позивачем спростовано наявність у нього заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 331 501,00 грн, суд вважає, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення пп. 168.1.1., пп. 168.1.2, пп. 168.1.5. п. 168.1, пп. 168.4.4 пп. 168.4.7 п.168.4 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у 2017 на загальну суму 1 331 501,00 грн безпідставними

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є, зокрема, податковий агент.

Згідно із пп. 163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

У відповідності до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Положеннями пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Нормами пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Відповідно до 168.1.5 п. 1681 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом. (пп. 168.1.6 п. 1681 ст. 168 ПК України)

Підпунктом 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України визначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Також, пунктом 54.2 ст. 54 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Крім того, у відповідності до п. 87.1. ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Вищевказане підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 18.10.2022 у справі № 813/18/18.

Окрім того, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2023 у справі № 520/7294/19 суд зазначив наступне: «Положеннями підпунктів 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тобто, вказаною нормою визначено обов`язок податкового органу зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Отже, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

За приписами пункту 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Аналіз вказаних норм свідчить на користь висновку, що законом імперативно встановлено обов`язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу.»

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 826/12529/18.

Також, у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №П/811/1566/16 колегія зазначила, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги.

Перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2015 згідно реєстрів бухгалтерського обліку (рах.6411) обліковується заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі 1 677 624,47 грн. При цьому, у період 2015-2017 роки позивачем нараховано 12 748 778,70 грн та сплачено до бюджету 12 607 415,99 грн.

За висновками податкового органу, станом на кінець перевірки за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати податку у розмірі 1 331 501,00 грн.

Водночас, з додатка 13 до акта перевірки слідує, що вказана заборгованість виникла у квітні 2017 року – у розмірі 230 000,00 грн, травні 2017 року – у розмірі 218 001,00 грн, червні 2017 року – у розмірі 793 500,00 грн, липні 2017 року – у розмірі 90 000,00 грн.

Однак, відомостей щодо того, у зв`язку із чим виник такий податковий борг акт перевірки не містить, та відповідних документів податковим органом не надано.

В той же час, позивачем надано витяги з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 01.07.2017 (період в якому встановлено податковим органом заборгованість) з якого слідує, що у вказаному періоді податковий борг/заборгованість за платежем «податок на доходи фіз осіб, що спл подат агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п» відсутні.

Заборгованість ТОВ «КБАО» з податку на доходи фізичних осіб відсутня також у періоді з 01.01.2018 по 01.01.2019, що підтверджується копією відповідного витягу.

Тобто, наявними матеріалами справи спростовується наявність заборгованості у позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 331 501,00 грн.

Водночас, подані відповідачем витяги з ІКП позивача не спростовують відсутності заборгованості за вказаний період та не дають змогу суду встановити наявність такої.

Разом з тим, надані позивачем квитанції щодо сплати податку на доходи фізичних осіб свідчать про сплату податкових зобов`язань останнім.

Також, у додатку 13 до акта перевірки вказується про несплату податкових зобов`язань у квітні-липні 2017 року, в той же час, в силу п. 87.9. ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

У постанові від 04.04.2018 у справі № 815/5491/16 Верховний Суд також зазначив, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПК України у залежності від терміну затримки.

В той же час, з огляду як на інформацію, що міститься у додатку 13 до акта перевірки, так і на відомості, які надано позивачем та відповідачем слідує, що ТОВ «КБАО» сплачувалися податкові зобов`язання й після липня 2017 року, що мало б першочергово зараховуватися в погашення податкового боргу. Однак, вказане податковим органом всупереч імперативному обов`язку не вчинялося, що у сукупності з іншими обставинами додатково свідчить про сумнівність виникнення заборгованості у вказаному періоді.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не доведено, а позивачем спростовано наявність у нього заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 331 501,00 грн, суд вважає, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення пп. 168.1.1., пп. 168.1.2, пп. 168.1.5. п. 168.1, пп. 168.4.4 пп. 168.4.7 п.168.4 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у 2017 на загальну суму 1 331 501,00 грн безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.06.2018 №0004274208 в цій частині підлягає скасуванню.

Зважаючи на безпідставність висновків щодо донарахування грошового зобов`язання у розмірі 1 331 501,00 грн, відсутні також й підстави для застосування штрафних санкцій на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України у розмірі 998 625,75 грн, на чому вірно наголошено судом першої інстанції.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які під час розгляду справи були цілком правомірно враховані судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що спірні нарахування є протиправними та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Конструкторське бюро “Артилерійське озброєння” до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

О.М. Ганечко

Повний текст постанови складено 23.09.2026.